• Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Be the first to comment
No Downloads

Views

Total Views
7,740
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
9

Actions

Shares
Downloads
0
Comments
0
Likes
1

Embeds 0

No embeds

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
    No notes for slide

Transcript

  • 1. брата Бориса, котрого Володимир тримав потім передав своїм нащадкам. Князь Чернігівські князі при собі, боячись, що батько посадить на Ярослав став одним з найсильніших київський стіл саме його. Перешкодою до володарів тодішньої Європи. Йому дали Н а початку X ст. у головних влади Святополк вважав і Гліба, тому за ще одне імя – Мудрий. По собі Ярослав містах Чернігово-Сіверщини його наказом закатували і другого брата. Мудрий залишив поширену християнську сиділи прибічники віру, споруджені церкви, візантійськукиївського князя Олега. Він залишився у Ці події змусили Ярослава піднятися освіту, культуру, упорядковані суд іпамяті народній як «віщий» Олег, як проти Святополка. Два брати зустрілися у право, збірку давніх законів «Руськачудодій, здатний творити надлюдське. битві під Переяславом. Ярослав розбив Правда». дружину Святополка. Рятуючи своє По Олегу київський княжий стіл життя, той утік. Його проголосили Невблаганна смерть, подих якої вінобійняв Ігор, пізніше по-звірячому братовбивцею. Бориса і Гліба визнали вже відчував, змусила князя Ярослава щезабитий древлянами з міста Іскоростеня. святими мучениками. Ярослав же обійняв за життя роздати власним дітям землі,Княгиня Ольга, його кохана дружина, княжий київський стіл. Всім цим глибоко котрі з великими зусиллями позбирав.залишилась з маленьким сином Свято- обурився інший син князя Володимира –славом. Вона очолила Київське Мстислав Тмутараканський. Щоб Старшому сину Ізяславу перейшовкнязівство, приборкала древлян, прийняла покарати Ярослава, котрий, на думку Київ. Улюбленцеві Всеволоду – нічого.християнство. Мстислава, руйнував злагоду у Київській Батько хотів, аби він став київським Русі, встановлену батьком, князем князем законним шляхом. Чернігів Син княгині Ольги Святослав Володимиром, князь Тмутараканський дістався князю Святославу Ярославичу.залишив по собі память тим, що здобув рушив із своїми полками протиХерсонес і Болгарію, побив печенігів і київського столу. Неподалік від Чер- Міжусобні війни, головнимигреків. У Святослава були сини нігова, біля села Великий Листвен (нині у діючими особами яких були Ізяслав,Володимир та Ярополк. Між ними Городнянському районі), сталася битва, Всеволод, Святослав Ярославичі, Олегвиникла ворожнеча, відома в історії як описана в літопису. Святославич (на прізвисько Гориславич),протистояння між князями полоцькими і Володимир Всеволодович (Мономах),київськими. Ярослав вийшов з того протиборства Святополк Ізяславич, знесилили переможеним. За пропозицією Мстислава, населення. Край спустошився. Люди Від князя Володимира народилися до нього перейшли Київ і землі на захід залишали свої житла, тікаючи далі, наСвятополк та Ярослав. Перший син сидів від Дніпра. Мстислав Тмутараканський північ, в безпечніші місця.у Турові (земля дреговичів), другий – у став володарем задніпрянських земель ізНовгороді. Від іншої жінки князь мав ще столицею в Чернігові. Всі батьківські зем- Аби покласти край міжусобицям, зсинів Бориса та Гліба. Святополк вбив лі опинилися в руках Ярослава, які він ініціативи Мономаха і Святополка
  • 2. Ізяславича (київського князя) у 1097 році сражавшегося против хазар; в городе, вскликано князівський зїзд у Любечі. Було ограде Духовного училища (нині тут – Народне віче, яке сходилося наукладено мирну угоду, котра незабаром СПТУ-3 ), доселе указывают громадный Соборній площі в Чернігові, обирало абообірвалася. Розпочалася нова війна, яка курган-могилу этого князя н его дочери. затверджувало князя. Обєднання княжоїпоставила українські центри на межу По другим преданиям название свое город влади із народним віче забезпечувалоекономічного, політичного і культурного получил или от «черных» дремучих лесов, порядок управління. Князь турбувавсязанепаду. І хоча Любецький зїзд князів окружавших его в древности, или обилия про своїх підданих і прислухався до1097 року мав на меті обєднання княжих в его лесах серн (Сернигов) или, наконец. громадської думки. Населенняземель, а Ярославичі – сини і внуки, котрі от жившей в нем княжны Церны підтримувало Святославичів у сутичках ізпанували на Київському столі у другій (Цернигов); можно предположить, что князями Мономаховичамп, бо не бажалополовині XI ст. і впершій половині XII ст., первое предание ближе к бачити чужинців на Чернігівському столі.намагалися протистояти розпаду действительности».Київської держави, все ж відокремлення У книзі «Очерк истории городаземель сталося. Першою відійшла Як засвідчують історичні джерела, Чернигова 907 – 1907», виданій 1908Галичина, що перебувала під владою чернігівські князі були здібні, енергійні, року, читаємо: «В Чернигове за времяРостиславичів, внуків Володимира честолюбні. Князю належала влада истории вече мало себя проявляло, ибо неЯрославича. За Галицькою землею військова, адміністративна і судова. было конфликтов с династиейвідокремилась Чернігівська, як велике і Мешкав він на княжому дворі, який Святославичей. Единственный разсильне князівство. Від Любецького зїзду знаходився на території Дитинця – Черннговское вече резко заявило о себе втут міцно засіли нащадки Олега старовинного городища, Валу. 1138 г. Ольговичи почти всегда имелиСвятославича – Ольговичі. счеты с Киевскими Мономаховичами, ибо Аби відстояти Чернігів під час домагались Києва, ссылаясь на то, что Чернігівське князівство було одним нападу ворогів, князі створювали предок их Святослав был Великимз найбільших давньоруських князівств до укріплення та народне ополчення, до Киевским князем. Когда счастье в борьбеXIII ст. з територією, котра охоплювала складу якого входили представники повернулось на сторону ЯрополкаЛівобережжя Дніпра вище від впадіння в різних верств населення – від боярина до (Мономаховича), то Черниговский князьнього Десни, а також басейн Десни. Центр смерда. Княжа дружина була головним Всеволод Ольгович хотел бежать изкнязівства знаходився у Чернігові. До- підрозділом народного ополчення і являла Чернигова к Половцам (с ними он был вслідник О. Яригін у книзі «Былое собою постійну свиту князя та охоронців. союзе), но вече его не пустило: тыЧерниговской земли», яка побачила світ у Опріч цього, князі мали найманців – надеешься скрыться к Половцам, говорят1898 році, писав: «Есть предание, что половців, клобуків тощо. Такий загін був черниговцы, а волость свою губить, кназвание свое город Чернигов получил от створений, зокрема, чернігівським князем чему же тогда воротишься; оставьСеверянского князя Черного, храбро Ярославом Всеволодовичем. «высокоумие» и проси мира, ибо мы
  • 3. знаем милосердие Ярополка (киевского), З часом Михайло Всеволодович,он не любит кровопролития, но во имя У Чернігові працювали талановиті дізнавшись, що інші князі повертаютьсяБожие желает мира, так как оберегает золотих і срібних справ майстри. Під час на свої згарища, виїхав в Орду, абиРусскую землю. Пришлось Всеволоду археологічних розкопок різних років поновити свої права на Чернігів. Протеотправить к Ярополку парламентеров «с знайдені срібний кубок Володимира його по-звірячому замордували, оскількимольбою» и помириться». Давидовича, чернігівська гривня і князь Михайло відмовився визнати прикраси тонкої роботи. Дещо з цих зверхність Золотої Орди, зрадити Історична память зберегла той факт, предметів потрапило до історичного християнській вірі. Разом з княземщо Святославичі тривалий час княжили музею ім. В. В. Тарновського. загинув його боярин Федір. Сталося цена Чернігівській землі, бо їх підтримувало 1246 р. Церква віднесла обох мучениківмісцеве населення. Старші – в Чернігові, А тим часом настав 1234 рік, коли до лику святих.молодші – у Новгороді-Сіверському. Це – князь Данило Галицький, котрий вівДавидовичі й Ольговичі, а в наступні роки непримиренну боротьбу з чернігівським По смерті Михайла Всеволодовичадві лінії Ольговичів – Всеволода і князем Михайлом Всеволодовичем за чернігівський княжий стіл обіймали:Святослава. Галич, узяв в облогу Чернігів, стягнув до Всеволод Ярополкович (1261), син св. нього спеціальні машини, в які Михайла Роман Старий Михайлович За часи цих князів Чернігів став закладалося величезне каміння для (1261 —1286), Михайло Дмитрович,центром просвіти і культури. В обстрілу міста. ймовірно, онук Мстислава ГлібовичаЄлецькому, Борисоглібському та (1286—1291) та інші.чоловічому Іллінському монастирях ченці Князь Михайло Всеволодович невели записи про сучасні їм події, сліди витримав штурму і залишив Чернігів. Тоді Чернігівський княжий стіл ледьяких виявлені у різноманітних літописах: Данило Галицький оволодів містом і пере- жеврів на тлі посилення могутностіоповіді про перенесення мощей Бориса і дав його Мстиславу Глібовичу, Литовського князівства. Близько 1320 р.Гліба, сказання Даніїла-паломника, пісні двоюрідному братові Михайла. литовський князь Гедимін приєднав доВіщого Бояна, в яких оспівувалися своїх володінь Сіверські землі. У 1355 р.подвиги князів Мстислава, Святослава, Коли ж на Чернігів насунулись орди його син Ольгерд оволодів Брянськом іОлега. Побутує думка, що подібні пісні монголо-татарського хана Батия, Смоленськом. А землі на Лівобережжіскладалися в княжих дружинах. До Мстислав не чинив їм опору, був Дніпра розділив між своїми синами такимдружинної поезії відносять й «Слово о розбитий і загинув. Ординці захопили чином: Дмитру Ольгердовичу віддавполку Ігоревім», де оспівані подвиги місто, закатували багатьох людей, зруй- Чернігів і Трубчевськ, Дмитру-КорибутуОльговичів та оплаканий невдалий похід нували храми, де переховувались – Брянськ і Новгород-Сіверський, асіверських князів на половців 1185 р. непокірні. племіннику Патрикію Наримутовичу – Стародуб.
  • 4. великим князем. За Чернігівською землею було А вже син Івана Можайського,збережено автономію з боярським Семен, у 1500 р. знову перейшов доукладом і князями. Проте князі Москви із містами Чернігів, Стародуб, Го-Святославичі опинилися за межами мель і Любеч. З цього часу іЧернігова, бо не визнавали влади розпочинається війна між Москвою іВеликого князівства Литовського. Литвою, котра негативно впливає на розвиток Чернігова. Литовський уряд надав містам правона самоврядування (Магдебурзьке право), До того ж, відновилися татарськіщо сприяло розвиткові промисловості і напади. У 1482 і 1497 рр. Чернігів булоторгівлі. У 1387 р. цим правом спалено. Місто перетворилося у пустку,скористалось Вільно – столиця без ознак колишнього князівськогоЛитовсько-Російської держави. центру. Здавалося, йому не піднятися зПоступово Магдебурзьке право руїн. Та перемога Москви у війні зрозповсюдилось по різних містах. Лише Литвою означала для Чернігова перехідЧернігів не встиг скористатися вигодами під нову владу: згідно з угодою 1503 р.самоврядування. Серед князів і бояр місто було підпорядковано Москві.розпочались коливання між Москвою іЛитвою, адже Чернігів був прикордонною Чернігівські князі відійшли уземлею. Залежно від політичних память, залишивши по собі суперечливікомбінацій вони, ці коливання, історичні портрети.нагадували міжусобиці дотатарськогокняжого періоду. У 1408 р. майже вся Сіверщинаперейшла на бік Москви, а московськікнязі кинулися на еміграцію до Литви. У1450 р. внук Ольгерда, великий князьлитовський Казимир Ягайлович, віддавназавжди Чернігів князю ІвануАндрійовичу Можайському, котрий втік зМосковської держави, бо конфліктував із
  • 5. МСТИСЛАВ ОЛОДИМИРОВИЧ перейшов до його брата Ярослава. Від 1024 – 1036 Після розподілу земель між Ярослава — до сина його Святослава. Перший християнський князь у Ярославом і Мстиславом на чернігівськихЧернігові. Син Володимира Святославича. землях запанував спокій. Брати жили СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧПо його смерті Ярослав Володимирович мирно і в злагоді. Разом воювали проти 1054 – 1073отримав Київ, Чернігів, інші міста. За польського короля Мечислава і в 1031 р. Другий князь чернігівський. СинМстиславом Володимировичем (Удалим) відібрали у нього Червенські міста. На Ярослава Володимировича. Онук святогозалишилась Тмутаракань. Ворожнеча, берегах сіверянських річок Мстислав Володимира. Небіж Мстиславакотра спалахнула між його братами Володимирович розселив польських поло- Володомировича. Згідно із заповітомЯрославом і Святополком, змусила нених, спорудив нові міста і фортеці, батька отримав Чернігів 1054 р. БувМстислава на чолі добре оснащеної воював з тими, хто нападав на князем Чернігівським до 1073 р.кінноти вирушити протії київського Чернігівське князівство. Святослав Ярославич завершив спо-столу. Ярослав був тоді у Суздальській рудження Спасопреображенськогоземлі. Але, дізнавшись про Мстиславів У Чернігові князь Мстислав собору.похід, повернув на Київ. Кияни, вірні Володимирович залишив після себеЯрославу, були готові до бою. Спасопреображенський собор.; З його імям повязано заснування в Вважається, що він споруджений між Чернігові Єлецького монастиря. У книзі Однак Мстислав не став воювати, а 1031 і 1035 рр. у память про воззєднання О. Яригіна «Былое Черниговской земли» єприбув до Чернігова. Розгніваний Червенських міст. Поступово цей храм такі рядки: «В Елецком синодике записанЯрослав вирішив провчити брата став кафедральним собором. На хорах тут Святослав Ярославич как создательМстислава і на чолі війська рушив проти була секретна кімната, де відбувались храма, а на древней Елецкой иконе,нього. Неподалік від Чернігова, біля села наради з питань духовного і князівського хранящейся в Харьковском УспенскомВеликий Листвен (тепер – буття. соборе, имеется надпись о том, что иконаГороднянського району), сталася битва, в зта явилась 3 февраля 1060 г. Можноякій переміг Мстислав. Ярослав взяв собі За дружину Мстислав Всеволодович думать, следовательно, что СвятославКиїв і всі західні від Дніпра землі, а мав княгиню Анастасію, котра народила заложил храм в год явлення иконы, т. е. вМстислав — східні із центром у йому сина Євстафія. Він помер 1033 р. А 1060 году».Чернігові. Він княжив тут з 1024 до 1036 за три роки потому, у 1036 р., пішов зроку. У 1036 р. Чернігів приєднали до життя і князь Мстислав. Застудився навеликого князівства Київського. До 1054 полюванні. Похований у Чернігівськомур. у Чернігові князів не було. Спасопреображенському соборі. Святополк утік у Богемську пустелю По смерті бездітного Мстислава Святослав Ярославич заклав уі там загинув. Володимировича княжий стіл у Чернігові Чернігові й монастир Пресвятої
  • 6. Богородиці (Троїцько-Іллінський). Нестор ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВИЧ собору.у своєму літопису під 1669 р. писав так: 1073 – 1078«Був ту (в Чернигове) монастырь Святая Молодший брат Святослава ВОЛОДИМИР ВСЕВОЛОДОВИЧБогородицы на Болдиных горах и до сего Ярославича. За Любецьким синодиком, у МОНОМАХдне». У Єлецькому синодику записано: 1073 р. став його наступником. Княжив у 1078 – 1094«Помани, Господи, в царствии своем Чернігові до 1076 р. Потому упродовж Син Всеволода Ярославича. Занебесном благочистивого князя року — у Києві. 1077 р. Всеволод Любецьким синодиком, володівКиевского и Черниговского Святослава Ярославич вдруге оволодів Черніговом, а Черніговом, ймовірніше за все, з 1076 р.Ярославича, создавшего монастырь Київ перейшов до Ізяслава Ярославича. Коли Володимир Мономах на короткийПресвятой Богородицы Елецкой». Але 1078 р., коли його розбили великі термін залишив Чернігів, його захопив Святослав Ярославич спорудив у князі Олег Святославич і Борис Борис Ярославич. І це тривало з 4 до 12Чернігові й інший невеликий за розмірами Ярославич на р. Сожиці, Всеволод травня 1077 р. Вдруге Володимирхрам на честь святого пророка Ільї, який Ярославич утік до Києва. Помітного сліду Мономах отримав Чернігів від батька,існує й дотепер. З ним повязана доля по собі у Чернігові не залишив. князя Всеволода Ярославича, у 1078 р. УАнтонія Печерського, засновника 1094 р. Мономаха вигнав з ЧерніговаІллінських печер. ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ Олег Святославич. Одружившись з Після перемоги над братом 1078 (або 1077) і 1094 – 1097 дочкою половецького хана Осулука, вінІзяславом Ярославичем, якого вигнав з Другий син Святослава Ярославича, створив загін із половців і рушив наКиєва, Святослав Ярославич став славнозвісний Олег Гореславич. Двічі Чернігів із Тмутаракані. Мономах бувКиївським князем. обіймав Чернігівський княжий стіл: у розбитий і відмовився від чернігівського Помер у 1076 р. Похований у 1078 (або 1077) і з 1094 до 1097 р. У 1097 столу.чернігівському Спаському соборі. р., виконуючи рішення князів, віддав Від княгині Килипії великий князь Чернігів старшому брату Давиду Філарет (Гумілевський) обєднуєСвятослав Ярославич мав трьох синів – Святославичу. дати княжіння Мономаха як 1078 – 1094Гліба, Олега і Давида. Гліба Святославича рр. Такої ж точки зору дотримуються і – князя Тмутараканського і Сам же задовольнився Новгород- деякі сучасні дослідники.Новгородського – вбито 1078 р. Сіверським князівством. Мав за дружинуПохований також у Чернігові, біля церкви княгиню Феофанію. Син його був Володимир Мономах був глибокосвятого Спаса. одружений з дочкою половецького князя релігійною людиною. Високо цінував Великий князь Святослав Ярославич Аепи Гиргеневича. письменство, бо і сам – автор знаменитогозапочаткував династії чернігівських і «Поучення дітям», де читаємо: «Більш зарязанських князів. Помер Олег Святославич 1151 р. все майте страх Божий, не піддавайтеся Похований у Чернігові біля Спаського лінощам. На війні не покладайтеся на
  • 7. воєвод, а за всім спостерігайте самі; жінок людиною поміркованою і врівноваженою, Давидом залишається Чернігівське. Так насвоїх любіть, але не давайте їм влади над з миролюбним характером. Все життя Новгород-Сіверщині започатковуєтьсясобою; стару людину шануйте, як батька, своє поклав на благоустрій Чернігівського династія Ольговичів, носіїв князівськиха молоду як брата...». князівства. Він допоміг своїй сестрі усобиць і нещасть. Предславі збудувати камяний храм на Володимир Всеволодович честь святої Параскеви-Пятниці (на тому За Давида і Олега Чернігівщина незалишився в історії як сильний і мудрий місці тепер височить П’ятницька церква). відігравала помітної ролі у політичномуполітик. Він домігся збереження єдиної Храм споруджено у Чернігові 1116 р. Тут житті Київської Русі. Вона булаРуської держави, тримав всіх князів у поховано Предславу. підлеглою Київських князів Святополка іпокорі. Як великий князь Київський, Мономаха.Володимир Мономах жорстоко і швидко У 1120 р. Давид Святославичпридушував найменші спроби внести втратив сина Ростислава. В память про Після смерті Давида Святославичарозбрат між князями. Відряджаючи нього і з поваги до святих князів Бориса і на чернігівський стіл прийшовпослів, попереджав, що представників Гліба князь спорудив храм, який нині представник Муромо-Рязанськогоінших держав необхідно шанувати і відомий у Чернігові як Борисоглібський князівства.пригощати, але не забувати, що вони собор, його спорудження завершилосярозповсюджують у чужих землях славу напередодні смерті Давида Святославича. ЯРОСЛАВ СВЯТОСЛАВИЧдобру і славу погану. Князь наказав спорудити у соборі 1123—1126 усипальницю для себе. Він помер 1 Брат Давида Святославича. Обіймав серпня 1123 р. Панахиду по великому князівський стіл з 1123 р. У 1126 р. його князю відслужили у Спаському соборі, а вигнав з Чернігова небіж Всеволод ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ поховали у спорудженому ним Ольгович. На думку А. Р. Гущина, це 1097–1123 Борисоглібському храмі. сталося 1127 р. Чернігівські історики М. Київський дослідник А. Р. Гущин К- Бойко та В. О. Євстратов називаютьназиває 1096 р. початком князювання Давид Святославич започаткував іншу дату: «...в 1128 р. з далекоїДавида Святославича у Чернігові. династію Давидовичів. Запросив до себе Тмутаракані виступив на Русь Всеволод побитого брата Олега Гориславича, який Ольгович (син Олега Гориславича, Син Святослава Ярославича, родич був одним з ініціаторів Любецького зїзду племінник Ярослава). Хижий, хитрий,Володимира Мономаха. Поділяв його князів 1097 р. Там було вирішено, що товстий і лисий розпусник, підступний іпогляди на життя, політику і виховання. Чернігівське князівство навічно рішучий Всеволод всю свою суспільну Тривале князювання Давида закріплюється за Олегом та Давидом. У діяльність підпорядкував боротьбі заСвятославича було неспокійним для 1098 р. Олег Святославич забирає собі владу, нехтуючи всякими сумнівами іЧернігівської землі. Але князь був Новгород-Сіверське князівство, за етикою. Він зненацька захопив Чернігів,
  • 8. побив ярославову дружину, пограбував та Ігоря, Всеволод перекинувся до родини Обєднаними зусиллями вонимісто, а Ярослава прогнав – замість себе – Мономаха і захопив Київський велико- рушили на Київ. У кінці квітня 1151 р.у Тмутаракань». княжий стіл. У той же час він залишався південніше міста (Перепетове поле) чернігівським князем. відбулася битва., у ході якої загинув Ображений Ярослав звернувся за Володимир Давидович. Він потонув у бо-допомогою до Мстислава – сина ВОЛОДИМИР ДАВИДОВИЧ лоті. Тіло князя до Чернігова перевіз йогоМономаха. Той почав готуватися до 1139 – 1151 брат Ізяслав Давидович. Поховалипоходу на Чернігів. Проте всіх обскакав Син Давида Святославича. Був Володимира Давидовича у СпаськомуВсеволод: призвав на поміч половецького Чернігівським князем з 1139 до 1151 р. У соборі. Історична память не збереглахана Осулука (дядька по материнській 1144 році одружився із старшою дочкою жодного факту його діяльності на користьлінії), дав йому можливість пограбувати Городенського князя Всеволода Чернігова.міста і села Переяславщини, через хабаря Даниловича (за Любецьким синодиком).змусив Мстислава відмовитися від походу А російський історик М. Татищев бувна Чернігів. А зраджений Мстиславом переконаний, що дружиною князяЯрослав помер 1130 р. у чужому Муромі. Володимира Давидовича була дочка князя Новгородського Всеволода Мстиславича. ІЗЯСЛАВ ДАВИДОВИЧ ВСЕВОЛОД ОЛЬГОВИЧ 1151 – 1154 1126 – 1139 Сьомий, син Володимира Мономаха За Любецьким синодиком у 1151 р. Розпочав княжити у Чернігові з 1126 Юрій Долгорукий прагнув стати успадкував чернігівський стіл по смертір., але не припиняв агресивних дій проти київським князем. Він тоді сидів на свого брата Володимира. ФіларетКиєва. Похід на Переяслав, здійснений суздальському столі. Думаючи про похід (Гумілевський) узагальнює датиВсеволодом Ольговичем, приніс його на Київ, Юрій Долгорукнй взяв собі у княжіння: 1154 – 1158 рр. А. Р. Гуїцинжителям смерть, а місту – спустошення. спільники Новгород-Сіверського князя ділить їх на два етапи: 1154 – 1155 рр. іУгорський король, до якого звернувся за Святослава Ольговича. Той залюбки 1155 – 1157 рр. Такий підхід додопомогою князь Ярополк, виділив включився у боротьбу з Володимиром визначення дат князювання Ізяславабагатотисячне військо, на чолі якого Давидовичем. Привід – захист брата, Давидовича пояснюється тим, що 1154 р.Ярополк взяв Чернігів в облогу. Київського князя Ігоря. Упродовж 1146 – він сів у Києві, але змушений був 1148 рр. були спалені та розорені поступитись Юрію Володимировичу Вся надія у Всеволода була на володіння Чернігівського князя в Долгорукому, по смерті якого 1157 р.половців. Однак чернігівське віче змусило Чернігові і Любечі. Влітку 1149 р. Юрію сів у Києві вдруге.князя просити миру. Було укладено Долгорукому вдалося залучити на свій бікнедовговічний мирний договір. А вже Володимира Давидовича. Святослав Ольгович намагався,1139 р., зрадивши своїх братів Святослава приставши до Юрія Долгорукого (він
  • 9. знову рушив на Київ), восени 1152 р. 1164 р. На думку ж Філаретаскинути Ізяслава Давидовича з (Гумілевського), у період з 1158 до 1165 1177 – 1198чернігівського княжого столу. Серйозні р. у Чернігові на княжому троні сидів ЯРОСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧбойові дії відбувалися у селі Бобровиця, інший Ольгович – Святослав ОЛЬГОВИЧ – син Всеволода Ольговича.поблизу Чернігова, і селі Семинь (Костянтин). Народився 1140 р. Прийняв Чернігівський(нинішній стадіон ім. Ю. Гагаріна). княжий стіл після брата свого СвятославаСкоріше за все, те, що тоді тут 1158 – 1165 Всеволодовича в 1177 р. Княжив до 1198відбувалося, нагадувало облогу Чернігова, СВЯТОСЛАВ (Костянтин) року, коли й помер. Похований у Чер-яка тривала дванадцять днів. У 1153 р. ОЛЬГОВИЧ – син Олега (Михайла) нігівському Спаському соборі.Ізяслав Давидович і Святослав Ольгович Святославича. Був чернігівським князем Посилаючись на Лаврентіївський літопис,підписали мирну угоду. Згідно з нею з 1158 до 1165 р. – року своєї смерті. Р. В. Зотов називає іншу дату смертічастина земель Святослава дісталася Великий князь Святослав Ольгович Ярослава Всеволодовича — 1200 р.князю Ізяславу. похований у Спаському соборі в Дружина великого князя Ярослава Всево- Чернігові. Мав за дружину княгиню лодовича Ірина народила сина Ігоря Міцно закріпившись на Катерину. Ярославича, котрий по смерті батькаЧернігівському княжому столі, Ізяслав нетривалий час княжив у Чернігові. ТомуДавидович не припиняв боротьби за Київ. 1165 (1164?)-1177 його імені немає в існуючих літописнихЙого ворогами на цьому шляху були СВЯТОСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧ списках. Ігор Ярославич відомий ще якСвятослав Ольгович, Галицький князь – син Всеволода Ольговича. Отримав інок Василій.Ярослав богомисл, а головне – Київський чернігівський стіл від двоюрідного братакнязь Ростислав, якого Ізяслав Давидович свого Олега Ольговича. З 1177 до 1194 р.все-таки вигнав. Це сталося втретє на по- – князь Чернігівський. Помер у 1194 р. Начатку 1161 року. На київському престолі думку А.Р. Гущина, великий князь 1198 – 1202Ізяслав Давидович протримався недовго – Святослав Всеволодович княжив у ІГОР СВЯТОСЛАВИЧвін загинув в міжусобицях. Чернігові з 1164 До 1177 р. А у О. Яригіна ОЛЬГОВИЧ, ймовірніше за все, княжив читаємо: «Святослав княжил в Чернигове у Чернігові з 1198 до 1202 р. Лише один СВЯТОСЛАВ ОЛЬГОВИЧ с 1173 г, до 1181 г., уходя несколько раз Іпатіївський літопис сповіщає, що він 1157 – 1164 на Киевский престол и вновь возвращаясь княжив після Ярослава Всеволодовича. Р. Отримав Чернігів у 1157 р. і в Чернигов. Надо полагать, что в то В. Зотов зазначає, що інші літописикняжив у ньому до своєї смерті у 1164 р. время, когда Святослав княжил в Киеве, замовчують цей факт, хоча у деяких з нихА. Р. Гущин вважає, що вперше Святослав его замещал в Чернигове Олег є повідомлення про смерть князя(Микола) Ольгович сів на чернігівський Святославич до своей смерти (1180 г.)». Чернігівського Ігоря Святославича 1202 р.стіл 1154 –1155 рр., а вдруге – з 1157 до (С. 95). Р. В. Зотов наголошує на тому, що
  • 10. Лаврентіївський літопис, згадуючи про Гліб Святославич. Всеволод Чермний мав СВЯТОСЛАВИЧ – син Святославасмерть Ігоря у 1202 р., не називає його по за дружину княгиню Анастасію. Всеволодовича, молодший брат Глібабатькові. А в «Історії» М. Татищева Філарет (Гумілевський) називає Святославича, по смерті якого 1219 р.відсутні дані про княжіння Ігоря іншу дату княжіння Всеволода став великим князем Чернігівським іСвятославича в Чернігові. Святославича: 1202 – 1210 рр. На думку залишався ним пять років. У 1224 р. А. Р. Гущина, то були 1204 – 1211 (?). Мстислава-Пантелеймона Святославича 1202 – 1204 вбито під час битви на р. Калка разом із ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ міг 1210 – 1214 сипом Дмитром, мати якого Ясина –княжити у Чернігові за умови, що РЮРИК-КОСТЯНТИН родичка Всеволода Юрійовича, князяЯрослав Всеволодович та Ігор ОЛЬГОВИЧ СВЯТОСЛАВИЧ за Володимирського. А. Р. Гущин неСвятославич дійсно обіймали Любецьким синодиком княжив у погоджується із Любецьким синодиком,чернігівський княжий стіл з 1198 до 1202 Чернігові з 1210 до 1214 р. Філарет бо вважає, що Мстислав-Пантелеймонр. Хоча достеменно відомо, що Олег (Гумілевський) називає цього князя Святославич княжив у Чернігові 1214 –Святославич помер 1204 р. чернігівським Рюриком Ростиславичем, а термін, коли 1223 рр.князем. А. Р. Гущин згадує його під він обіймав чернігівський стіл – І210 –іменем Олег-Феодосій Святославич- 1215 рр. А. Р. Гущин дає йому таке імя: 1224 – 1234Михайлович. Дати його княжіння, на Рюрик-Василій Ростиславич-Мнхайлович. МИХАЙЛО ВСЕВОЛОДОВИЧ –думку дослідника, – 1202 – 1204(?). Як на нього, цей князь управляв Чер- син Всеволода Святославича Чермного. нігівським князівством з 1211 до 1212 р. Чернігівський великий князь з 1224 1204 – 1206 (?). Помер у Чернігові. до1234 р. Вдруге – з 1245 до 1246 р., коли ВСЕВОЛОД СВЯТОСЛАВИЧ його вбито в татарській Орді.ЧЕРМНИЙ – син Святослава 1215 – 1219 Іпатіївський, Лаврентіївський,Всеволодовича. Вперше обіймав ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ – син Никонівський літописи не дають точногоЧернігівський княжий стіл з 1204 до 1206 Святослава Всеволодовича. По смерті свідчення, сином якого Всеволода буврр. У 1206 р. став князем Київським. старшого брата свого Всеволода князь Чихайло. За Татищевим – він онукПроте князі Рюрик Ростиславич і Чермного став великим князем князя Святослава Всеволодовича.Мстислав Романович розпочали боротьбу Чернігівським з 1215 до 1219 р. А.Р. А. Р. Гущин схильний до того, щоза Київський стіл, яка точилася до 1214. р. Гущин переконаний, що то було в 1212 – Михайло Всеволодович княжив уВсеволод Святославич змушений був 1214 рр. Чернігові тричі. Вперше – за період 1223залишити Київ. По Дніпру прибув до – 1235 рр. Вдруге – з 1226 до 1235 р. УЧернігова, де княжив-вдруге .до 1215 р 1235 р. зайняв Галич, а потім сів у Києві.Тут і помер. По його смерті Чернігів 1219 – 1224 У 1240 р. втретє обійняв княжий стіл уприйняв брат Всеволода Святославича МСТИСЛАВ-ПАНТЕЛЕИМОН Чернігові, але незабаром рушив, в
  • 11. Угорщину. Це сталося в 1243 р. Михайло Феодулія, вражена цією смертю, стала залишилась одна, без будь-якої підтримкиЧернігівський прибув сюди разом із черницею Суздальського монастиря, з боку родичів.сином . пізніше найвідомішою святою православної церкви – Євфросинією Батько Михайло Чернігівський і Ростиславом, аби знайти підтримку Суздальською. брат Ростислав перебували в Угорщині,в боротьбі з татарською ордою. могутній дядько – брат матері Данило Га-Незабаром великий князь відсвяткував, Обидві дочки Михайла лицький – в далекому Галичі. Лишевесілля свого сина з дочкою угорського Чернігівського були, як на той час, сестра Феодулія-Євфросинія жилакороля Бели IV, красунею Анною. надзвичайно освіченими жінками. неподалік у Суздальському монастирі. Переказують, що, коли до Суздаля Ростислав помер рано на чужій 27 грудня 1237 р. Батий знищив підійшли загони Батия, знищуючи усеземлі. Вдома залишились дві його сестри Рязань. Потім пограбував Пронськ, довкола, молитва святої Євфросинії– Марія і Феодулія. Ростиславль, Борисов-Глібов, Зарайськ, врятувала від ворогів Різоположенський Коломну, взяв в облогу Володимир. У монастир. Вона померла 1250 р. Михайло Чернігівський видав заміж цьому місті з дітьми та онуками мешкалаМарію за ростовського князя Василька. сестра Михайла Чернігівського Агафія. У У 1245 р. Михайло ВсеволодовичВінчання відбулось у Чернігові 10 січня» лютому 1238 р. татаро-монголи живцем .повернувся до Чернігова. А 1246 р. Батий1227 року, а 12 лютого князь Василько спалили всю її сімю. Кіннота Батия ру- викликав його до себе разом із ДаниломКостянтинович з молодою дружиною шила на Ростов і Суздаль. Галицьким та Ярославом Всеволодовичемповернувся до Ростова Великого. Літопис – батьком Олександра Невського, їхповідомляє, що у молодого подружжя Чоловіка Марії Михайлівни супроводжував син княгині Марії Борис,народилося два сини: в 1231 р. син Борис, Василька Костянтиновича Ростовського на ту пору підліток, ростовський князь.в 1236 р. син Гліб. Марія Михайлівна, татари взяли живим і вели його доростовська княгиня, виховувала дітей, Ширинського лісу, вимагаючи від князя Батий не забув Михайловіпідтримувала звязки з рідними, що прийняти їхню віру. Він відмовився і Чернігівському ні смерті послів в Києві,залишились у Чернігові. вороги закатували його. ні намагань підняти на боротьбу У 1233 р. її старша сестра Феодулія Угорщину, де залишався його синмала вийти заміж за двоюрідного брата Це сталося 4 березня 1238 р. Тіло Ростислав. Батий наказав, щоб МихайлоВасилька – Федора Ярославича, рідного Василька знайшла у лісі якась жінка, Всеволодович «поклонился на полденьбрата майбутнього Олександра Невського. загорнула в саван і сповістила Марію Чингис-хану» і пройшов через багаття.Нареченому Федору тоді було пятнадцять Михайлівну. Княгиня поховала чоловіка Князь відмовився, його онук Борисроків, Феодулії – двадцять один. У день сама. Семирічний син Борис став князем просив підкоритися Батию, аби врятувативесілля наречений несподівано помер. Ростова. Однак всім керувала Марія. Вона життя. «Тот ответил, – читаємо в книзі С.
  • 12. Кайдаш «Сила слабих» (М., 1989. – С. 43), У 1239 р. орди Батия захопили перебили всіх монахів. Князь Мстислав– что лучше желает умереть, чем делать Бобровицю, що була околицею Чернігова. змушений був тікати в Угрію (Угорщину).то, чего не подобает. За легендами, чужинці спалили тут Пізніше обійняв київський стіл. церкву, знищили й село. І тоді Господь И Батый послал одного покарав загарбників: татаро-монгольське 1240 – 1241телохранителя, который бил его пяткой в військо втратило зір. Показали РОСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ уживот против сердца так долго, пока тот поганському цареві криницю, вода якої 1240 р. направлений батьком з Києва доне скончался... После зтого ему отрезали зціляла очі. Але вода не допомогла. Тоді Чернігова, але, ймовірно, був тут не-голову ножом». поганський князь здався чернігівцям і на тривалий час, бо 1241 р. вже діяв у горі став на коліна перед Чернігівським Галицькій землі. Від сина Бориса, котрий повернувся князем. Тривалий час гора ця називаласьдо Ростова, дізналась княгиня Марія про Преклонною, а урочище перед нею 1240 – 1244мученицьку смерть свого батька. Тоді ж Поганим. МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ –вона наказала скласти «Житие» Михайла великий князь Чернігівський. КняживЧернігівського. Але надійшли нові сили чужинців. після Мстислава Глібовича у 1240 – 1244 Чернігівський князь Мстислав із своїм рр. напередодні повторного княжіння в Сучасні історики впевнені, що Марія військом вчинив відчайдушний опір Чернігові Михайла Всеволодовича у 1245Михайлівна брала участь у складанні Батию. Проте татари захопили місто та – 1246 рр. Належав до старшої лініїжиттєпису батька, бо краще від всіх його жорстоко розправились із Черніговом. Ольговичів. Син Олександразнала. Померла княгиня 9 грудня 1271 Місто спалили, мешканців пограбували, Костянтиновича, онук Костянтинароку. Похована у Спаському соборі багатьох вбили. Існує переказ, що Ольговича, правнук Олега Романовича.Ростова Великого. Цей храм Марія Домникія, дружина князя Мстислава, абиМихайлівна заснувала понад сімсот років уникнути ворожої наруги, викинулась із 1246 – 1263тому. соборної вежі і загинула. Вежа ця була ВСЕВОЛОД ЯРОПОЛКОВИЧ розташована з лівого боку Спаського (ЯРОПОЛЧИЧ) – син Ярополка 1234 – 1239 собору. Ярославича. Володів Черніговом по МСТИСЛАВ ГЛІБОВИЧ володів смерті Михайла Всеволодовича з 1246 доЧерніговом під час нашестя Батия 1234 – Відома як «Красний терем». 1263 рр., – за Любецьким синодиком.1239 рр. На думку А. Р. Гущина, це було Ординці пограбували собор; зняли навіть Філарет (Гумілевський) схильний до того,1235 – 1239 рр. У 1234 р. відстояв дах з олова. Те ж саме трапилось і з що роки правління цього князя – 1251 –Чернігів із Михайлом Всеволодовичем від Єлецьким монастирем. У Троїцько- 1260.галицького князя Данила. Іллінському монастирі татаро-монголи не знайшли коштовностей. А в печерах 1263 – 1285
  • 13. РОМАН МИХАЙЛОВИЧ за Любецьким синодиком княжив у Просторе Чернігівське князівство жилоСТАРИЙ – великий князь, син Михайла Чернігові наприкінці XIII ст. Філарет (Гу- своїм відокремленим життям, неВсеволодовича, закатованого в Орді. Кня- мілевський) конкретизує роки княжіння: відчуваючи, що належить до великогожив після Всеволода Ярополковича з 1263 1291 – 1292 рр. князівства Литовського. Чернігівці зналидо 1285 рр. – за Любецьким синодиком. свого князя, а він, хоча і був з литовськоїФіларет (Гумілевський) називає інший 1303 – 1309 династії, за тих кілька десятків літ, щочас: 1261 – 1286 рр. ВАСИЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ – сидів на чернігівській землі, встиг князь Чернігівський, про якого нічого зжитися з нею, пристосуватися до Татарська навала перетворила невідомо. місцевого побуту і звичаїв, до її громадян.чернігівський край на пустку: ні людей, нізвірів, ні птахів. Населення Чернігова 1309 – 1310 Дмитро Ольгердович керувавховалося в лісах і болотах. Ханські СВЯТОСЛАВ РОМАНОВИЧ – чернігівськими боярами, які не зміниличиновники всіх обкладали високими князь Чернігівський, про якого нічого тутешніх порядків. Князь піклувався,податками. Хто не міг сплачувати їх, того невідомо. наскільки міг, про розвиток культури іжорстоко катували і забирали у полон. церкви у Чернігівському князівстві.Князь Михайло Романович не витримав 1311 – 1314такої напруги і залишив Чернігів. ВАСИЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ – У 1386 р. Литва зєдналася ізОселився у Брянську. Тут він втратив зір, вдруге князь Чернігівський. Польщею, н Чернігів перейшов під владуа зцілився завдяки чудотворній іконі ДРУГА ПОЛОВИНА XIII ст. польських королів.Пресвятої Богородиці Печерської. Розповсюдження влади литовських князів. У 1393 р. польський король Вітовт У память про цю визначну подію в відібрав у Дмитра Ольгердовича Чернігівйого житті Роман Михайлович 1288 р. 1350-ті рр. і призначив своїм намісником Романазаснував на Десні Успенський монастир. ОЛЬГЕРД ГЕДИМИНОВИЧ – Михайловича як Чернігівського князя. великий князь литовський захопив За дружину мав княгиню Анастасію. Брянське князівство в північній 1361 – 1401Син – Олег Романович, князь Брянський. Чернігівщині. У Чернігові, Новгороді- РОМАН МИХАЙЛОВИЧ – синПомер великий князь Роман Чернігів- Сіверському, Стародубі засіли князі .і Михайла Олександровича. З нимський 1288 р. Від нього походять князі литовської династії. завершується лінія князів Ольговичів, щоОсовецькі. володіли Черніговом. Був князем 1355 – 1386 Брянським, як Роман Старий. У Чернігові 1291 – 1292 ДМИТРО ОЛЬГЕРДОВИЧ княжив після батька свого Михайла ОЛЕГ–ЛЕОНТІЙ РОМАНОВИЧ отримав від батька Чернігів і Трубчевськ. Олександровича, приблизно з другої
  • 14. половини XIV ст. зосередив на боротьбі з польськими волостями. Великий князь московський Філарет (Гумілевський) дає феодалами, котрі 1430 р. захопили заявив Литві, що вестиме з нею війну іконкретні роки княжіння Романа Поділля. Як наслідок — його скинуто з вислав своє військо, яке довершилоМихайловича (на відміну від Любецького великокняжого столу. З 1432 р. до 1440 р. приєднання Сіверщини до Московії.синодика) – 1361-1401 рр. Великим князь Свидригайло боровся за владу вкнязем Чернігівським він став у 1372 році. Литві. Проте все закінчилося для нього З 1393 р. – намісник польського поразкою. Він помер у Луцьку як володаркороля Вітовта. Волині у 1452 р. Помер Роман Михайлович 1401 р. Хоча існують й свідчення, щоВітовт звинуватив князя Юрія Свидригайло Ольгердович перебував уСмоленського у вбивстві «князя великого Чернігові, відстоюючи його автономію.Романа Чернігівського». Тут він ніби, і помер у першій половині XV ст. 1408 – 1420 СВИДРИГАЙЛО ОЛЬГЕРДОВИЧ На той час північна Чернігівщина( Роки княжіння Свидригайла встановлені складалася з маленьких князівств, як ізприблизно за різними джерелами) – звичайних панських маєтків. Там сиділимолодший брат Ягайла Ольгердовича. князі із старої чернігівської династії.Великий князь Литви у 1430 – 1132 рр. Свого часу вони перейшли на бік Литви не примусово. Чернігівські князі На початку XV сторіччя Сіверщина залишили за собою право вільногоперейшла до Свидригайла. Але в 1408 р. переходу у підданство до іншої держави.Чернігівське князівство під його У 1480-х роках, коли відбувалися зміни ууправлінням повністю зайняло бік внутрішній політиці великого князівстваМоскви. Свидригайла Ольгердовича Литовського, маленькі князівствапідтримали владика Чернігівський Ісакій, Чернігівщини почали переходити, підкнязі Стародубські. московську опіку. Проживши певний час у Москві, в1420 р. Свидригайло повернувся до Князь Семен Можайський віддавЧернігова, щоб відстояти його автономію. Москві Чернігів і Стародуб з волостями.Але то були марні намагання. І тоді всі Князь Василь Шемячич –свої сили Свидригайло Ольгердович Новгород-Сіверський і Рильськ з
  • 15. Чернігівські У Чернігові зявився воєвода і 1200 Полуботок «занял на Стрижне плотиной ратних людей, а з ними прибули под мельницу водяной проход». полковники, воєводи московські збирачі податків і ті, хто робив перепис населення 1666 року. Мета А саме тут проходив річковий шлях П перепису – оподаткування. Такі дії для підвезення хлібних запасів до ісля того, як Чернігів 28 російського царя викликали невдоволення фортеці. У 1672 р. за наказом гетьмана січня 1654 р. присягнув на чернігівців. Гетьман Іван Брюховецький Самойловича всі ці незручності, створені вірність московському організував заколот з метою позбавитись сотником Чернігівського полку Леонтіємцареві Олексію Михайловичу, в основу воєвод. Полуботком, були знищені.управління було покладено давньоруськуодиницю «полк», поділену на сотні. Багато з них загинуло. Чернігівський Після отримання ЧерніговомПолковим містом обрано Чернігів. воєвода Толстой переховувався від Магдебурзького права, права наСотенними містечками – Нерезну, козаків і міщан-нападників у верхньому самоуправління (за клопотанням Б.Городню, Любеч, Мену, Понорницю, малому місті. Йому на допомогу прийшов Хмельницького перед російським царемСеднів, Сосницю та ін. Відбулось Ромадановський, і вони двічі спалили Олексієм Михайловичем), поступово всіпоєднання функцій військових та Чернігів. Місто настільки постраждало, життєво важливі функції перейшли доадміністративно-судових у руках одних і що його на сім років позбавили від сплати полковника. Хоча поруч із ним стоявтих же осіб. Хоча влада цивільна і податків. Воєвода з ратними людьми воєвода.військова відрізнялась. У селі над залишився у Чернігові.козаками начальник – отаман, над Стосунки Чернігівських полковниківпосполитими – війт, у місті – магістрат Але було обумовлено, що в життя і міщан теж поступово загострювались. Уабо ратуша, в округах – сотник, чернігівців воєвода не втручається, а 1657 р. гетьман Іван Виговський,полковник, гетьман. лише керує військом. отримавши безліч скарг, видав універсал, яким полковнику заборонялось Стосунки із центральним Проте злагоди між чернігівськими втручатися у діяльність місцевого суду. Амосковським урядом складалися так: полковниками і воєводами не було. 1660 р. гетьман Юрій Хмельницькийперш за все було обмежено право Стосунки між ними постійно своїм універсалом вимагав від полковникагетьмана налагоджувати дипломатичні загострювались. не забирати у міщан домашніх тварин ізвязки із ворожою Москві державою, горілку.пізніше – із будь-ким. Для оборони Так, полковник ВасильЧернігова поставлені воєводи з москов- Многогрішний відібрав у московських З Чернігівським полковникомськими гарнізонами, котрі не мали права військових можливість вільно Демяном Многогрішним було домовлено,втручатися у місцеве управління. користуватись водою, а сотник Леонтій що козаки не порушать монополію
  • 16. продажу горілки, яка повністю Великоруські чиновники отримализнаходилась у руках міщан Чернігова. Це на Чернігівщині маєтності, в якихстосувалося і російських військових. Таку встановили жорстокі кріпосницькіугоду міщани уклали з Чернігівським порядки. Так, відомий Олександрвоєводою Андрієм Васильовичем Меншиков всю Почепську сотню козаківТолстим. перетворив на селян. У 1722 році утворено Непомітно влада ЧернігівськихМалоросійську колегію. Вона складалася полковників втрачала свою силу. Заіз шести великоруських штаб-офіцерів на гетьмана К. Розумовського Чернігівськийчолі із бригадиром Вельяминовим. полк поділено на два повіти –Колегія приймала скарги на місцевих уп- Чернігівський і Менський.равителів, здійснювала нагляд завиконанням судових справ, за збиранням А по скасуванні Гетьманатуподатків, видавала грошові виплати, Катерина II знову заснуваладопомагала козакам позбавитися утисків з Малоросійську колегію, котра складаласябоку старшини. із чотирьох великоросів і чотирьох малоросів. Головою Колегії імператриця Так здійснювалась ідея підкорити призначила генерал-аншефа, графа П. О.місцеву адміністрацію центральній Румянцева-Задунайського.московській владі. Посаду полковникапочали обіймати великоруські військові. Він отримав звання генерал-У Чернігові таке призначення вперше губернатора, фактично керувавотримав Михайло Богданов. Після нього чернігівським краєм з 1782 до 1790 р.Чернігівським полковником став Во-лодимир Ізмайлов. Колегія проіснувала короткий строк,залишивши про себе недобру славу. Тутпроцвітали хабарництво, тяганина, іншінегативні явища.
  • 17. Чернігівські полковники Аби мати під контролем переправи на полку під проводом І. Шохова одержали річці Сож, Чернігівський полк вирушив з дозвіл перейти через російські землі і глибинних районів Чернігівщини в вибили ворога з Дорогобужа й Рославля. 1648 – 1651 напрямку Лоєва. Тут знаходилась ворожа Тоді ж, виконуючи наказ Мартина НЕБАБА МАРТИН – рік його фортеця на правому березі Дніпра. У Небаби, наказний полковник Петро Забіланародження невідомий. Ймовірно, мати червні 1649 р. гетьман Хмельницький оточив Голиць. У цей час Небаба одержавдала йому життя у м. Коростишеві на відкликав Мартина Небабу на відомості про те, що головні силиЖитомирщині чи у Коропі. Батько Правобережну Україну. Чернігівський литовської армії рушили до українськогоМартина був міщанином. Однак полк очолив Степан Пободайло. На кордону. Чернігівський полковник знявпольський історик Ян Рудавський вважав, Чернігівщину Мартин Небаба повернувся облогу Гомеля і відправив длящо остаточно походження його не після укладення Зборівського миру, переговорів до Радзивілла групу козаківзясоване. Імя Небаби стає відомим з 1648 котрий надавав можливість польській на чолі із Степаном Пободайлом. Однакр. Тоді він очолив загін, що надав шляхті повертатися у свої маєтки. Це розмова не відбулась. Польський гетьмандопомогу повсталим селянам і мешканцям викликало обурення чернігівських селян і розпочав наступальну операцію.деяких міст в Україні та Білорусії. Згодом навесні 1650 р. вони підняли повстання. Вранці 6 липня 1651 р. Мартинстав одним з найближчих соратників Богдан Хмельницький, як гетьман Небаба, вдягнутий у «жупан атласнийБогдана Хмельницького. Мартин Небаба України, вимагав від Небаби наведення зелений, панцир коштовний, поверхубрав участь у битві під Пилявцями, поході порядку, остерігаючись нової агресії з лосина шкіра з золотими ґудзями і такимна Замостя, штурмі Збаража, Зборівській боку Польщі. Однак Чернігівський же шнурком», виїхав на коні у першихбитві, Молдавському поході 1650 р. То полковник проігнорував гетьманські ви- козачих лавах, котрі прийняли на себебули найважливіші військові кампанії моги, Хмельницький розгнівався. У нищівні удари польських вояків. Частина1648 – 1650 рр. травневому листі 1650 р. на ім’я я українського війська опинилася в оточен- Влітку 1648 р. Мартина Небабу Мартина Небаби український гетьман ні. Решта козаків, позбавлена керівництва,призначено чернігівським полковником. писав: «Грозно приказуем и пеняем під натиском переважаючого ворогаЗа дорученням Богдана Хмельницького полковнику черниговскому. Много от відступила. Мартин Небаба загинув укерований ним полк обороняв північно- ваших сторон непригожне вести писаны и нерівному бою. Сталося це 7 липня 1651східні кордони України від нападу всегда исходят они ни от кого, токмо от р. під Лоєвом.польсько-литовських військ. У взаємодії з тебя единого». Вдома, у Борзні, на чернігівськогоКиївським та Ніжинським полками На початку 1651 р. поляки вдерлися полковника марно чекала дружина зчернігівці мали прийняти на себе ворожий на Поділля. У звязку з цим Небаба почав синами Андрієм та Охрімом. Пізнішеудар з литовської і білоруської територій. інтенсивно поповнювати свої загони. 3а родина Мартина Небаби переїхала до Навесні 1649 р. Мартин Небаба домовленістю з брянським воєводою в Шаповалівки, поблизу Борзни.отримай дані про підготовку польської червні 1651 р. козаки Чернігівського Наприкінці XVIII ст. рід Небабаармії до нового вторгнення в Україну.
  • 18. дістав підтвердження дворянських прав, лівий берег Дніпра. знищені. Решта на чолі із Степаномале сліду в історії, як місцевій, так і в Поразка Пободайла, котра сталася Пободайлом відійшла до Чернігова. Тутдержавній, не залишив. 31 липня 1649 р., спричинила загибель він показав себе справжнім майстром майже всієї козацької армії. Але все ж створення земляних укріплень. Оборона 1651 – 1654 вона підірвала сили Януша Радзивілла, і міста була підготовлена на високому ПОБОДАИЛО СТЕПАН він разом з військом повернувся до Литви. рівні.ДАНИЛОВИЧ. Рік народження У серпні 1649 р. Богдан 29 червня 1651 р. Радзивіллневідомий. Його батьками були селяни з Хмельницький уклав Зборівський мир із розпочав штурм Чернігова, якийЧернігівщини. Тривалий час служив поляками. Козацька старшина обурилась. завершився для нього поразкою.драгуном у польському війську магната Серед невдоволених був і Степан Після загибелі М. Небаби 7 липняАдама Киселя. Що спонукало Степана Пободайло. Коли на Чернігівщині почали 1651 р. Степана Пободайла булоПободайла перейти на бік повсталих спалахувати селянські виступи, наказний призначено Чернігівським полковником. Зселян і козаків, невідомо. Зустріли його полковник не присікав їх, як того вимагав того дня все його життя повязане зсхвально. Адже Степан Данилович гетьман. Однак у 1650 р. виконав Чернігівщиною. Сюди якраз, згідно звідзначався винятковою хоробрістю та розпорядження Хмельницького і очолив Білоцерківською угодою, повертались увійськовим талантом, пройшов Чернігівський полк серед інших військо- свої маєтки польські шляхтичі. Хоч як цевипробування у багатьох битвах як сотник вих частин, що вирушали в молдавський не обурювало полковника, він змушенийЧернігівського полку. похід. був виконувати універсал гетьмана Б. У червні 1648 р. Богдан У 1651 р. Я. Радзивілл розпочав Хмельницького від 21 січня 1652 р.:Хмельницький відкликав з Білорусії наступ на Україну. Двадцятитисячна активно сприяти поверненню польськихЧернігівського полковника Мартина українська армія, керована Мартином магнатів на Чернігівщину.Небабу для участі у Збаразькій кампанії. Небабою і Степаном Пободайлом, стояла Щоб захистити чернігівців відЧернігівський полк очолив Степан напоготові неподалік Ріпок. Коли військо сваволі польських господарів, СтепанПободайло (наказний полковник). Радзивілла підійшло до українського Пободайло у вересні 1651 р. надіславОтримавши наказ гетьмана, Степан кордону, Мартин Небаба зняв облогу, а листа у Седнів до литовського хорунжогоДанилович організував переправу полку Степану Пободайлу наказав з групою Криштофа Сигізмунда Паца, в якомучерез Дніпро, щоб атакувати литовського козаків рушати у ставку польського наголошував: «Ваши милости пангетьмана Януша Радзивілла. Проте вико- гетьмана для проведення переговорів. наезжают на местности своих подданных,нати завдання Пободайло не зумів. Однак Мартин Небаба прорахувався, бо но особо предупреждаю, чтобы казакам,Радзивілловська артилерія розстріляла Радзивілл, не вступаючи у переговори, моєему товариществу, не было от вас нимайже весь полк. Незначна частина розгорнув наступальні дії на Дніпрі. малейших обид и притесне-пий. Все жекозаків разом із наказним полковником з Передові загони козацького війська на гарантирую вашей милости скромнийвеликими труднощами переправилась на чолі із Небабою були оточені і майже безопасный проезд со своим двором к
  • 19. местностям подданных своих для их посольством у Переяславі 1654 року. під проводом Б. Хмельницького.осмотра, в определенное время и день. Все це не сподобалось Польщі і вона Підтримувала політику гетьмана уОднако не раздражай нас хорутвями, розпочала похід проти Росії. Влітку 1654 наступні роки. Брат Іоаникія Степанбубнами, сотней или двумястами р. російська армія із своїм союзником командував сотнею в Чернігівськомуконников. Тут уж я не могу ручаться, что вісімнадцятитисячним українським полку. Згодом дослужився до полковоговследствие такого прибытия и військом, керованим наказним гетьманом хорунжого. Дружина Степана Силичаприветствий не произойдет быстрая Іваном Золотаренком (в минулому – Евфимія померла 1694 р. Урасправа над вашей милостью и как бы ніжинський полковник), вступила на «Малоросійському родословнику» В.вашей милости не пришлось каяться. А я територію Білорусії. У складі союз- Модзалевського згадується однією здаже не успеваю пожалеть вашу милость, ницьких військ був і Чернігівський полк останніх з родутак как дети –у меня всякне бывают...». на чолі із Степаном Пободайлом. Силичів. Старший науковий У лютому 1652 р., як тільки процес Після успішних боїв за місто Гомель співробітник Інституту національнихповернення польських магнатів на Степан Данилович повів козаків на штурм відносин і політології НАН УкраїниЧернігівщину завершився, фортеці Старого Бишова і загинув. Тіло Володимир Кривошея припускає, що ушістнадцятитисячна польська армія полковника козаки перевезли до того ж Модзалевського «один із згаданихступила на чернігівську землю. Богдан Чернігова. За заповітом поховали у Іванів і є городовий отаман (1721 –1733)Хмельницький наказав Пободайлові Троїцько-Іллінському монастирі, Іван Степанович Силич». Іншихзберігати спокій. Проте втримати козацькі відбудованому на його кошти. відомостей про Іоаникія Силича незагони не вдалося: вони чинили опір знайшлося. У липні 1663 р. він переставокупантам. 1657 – 1663 бути чернігівським полковником: страче- Гетьман Хмельницький призначає СИЛИЧ ІОАНИКІЙ. Рік ний гетьманом Брюховецьким.Чернігівського полковника наказним народження і смерті – невідомий.гетьманом всього Задніпровя, аби він Чернігівським полковником призначений 1663 – 1665очолив захист Лівобережної України від у лютому 1657 року. Перебуваючи на цій МИКОЛЕНКО ТРОХИМ,нападу польської шляхти. Ледь поляки посаді, у 1659 р. підписав статті про ГАВРИЛІВ ТИХІН (КРАСНАперейшли Дніпро, як на Чернігівщині приєднання Малоросії до Московської БАШТА). Існують різночитання: Трохимспалахнуло повстання, кероване держави. Ніколаєнко і Тихоній Красна Башта – вСтепаном Пободайлом. Шалений опір Іоаникій (Іван) Силич – перший одному варіанті, в іншому – Миколенкокозацьких військ змусив нападників представник дворянського роду Силичів. Трохим, Гаврилів Тихін (Красна Башта).тікати до Польщі. А через два роки Його дружиною була донька Ніяких біографічних та історичнихвідбулася Переяславська Рада, на яку Чернігівського бургомістра Евгенія відомостей про цих людей відшукати неПободайло покладав великі надії. Вій Василівна Радченко. Родина Радченків вдалося. їхні імена подаються за спискамибрав участь у переговорах з російським брала активну участь у визвольній війні Чернігівського історичного музею ім. В.
  • 20. В. Тарновського та Володимира було обмаль, і він звернувся за допомогою залишаються в Києві, Переяславі, Ніжині,Кривошеї. до Петра Дорошенка. Той відповів, щоб Острі та Чернігові. «наказний сіверський гетьман» обходився Агітацію проти гетьмана 1665 – 1668 власними силами. І тоді розгніваний Многогрішного розпочав чернігівський МНОГОГРІШНИЙ ДЕМЯН Многогрішний, як свідчать джерела, полковник Яків Лизогуб. ЙогоГНАТОВИЧ. Роки народження і смерті – перейшов на бік російського уряду. Такої підтримали інші полковники. Своїминевідомі. Походив із селянської родини. У ж думки дотримується й сучасний універсалами вони закликали населенняроки визвольної війни зажив неабиякої дослідник Володимир Борисенко, хоча і України йти за П. Дорошенком і неслави. Виконував різні доручення Б. переконаний, що Демян Многогрішний підкорятися Д. Многогрішному. ГетьманХмельницького та його соратників. обстоював «широку автономію України в опинився між двох вогнів: з одного боку –Командував загонами козаків у битвах складі Російської держави». Адже в листі невдоволена козацька старшина тим, щопроти польської шляхти. Після до чернігівського архієрея Лазаря російський уряд віддає Польщі українськіХмельницького Демян Многогрішний Барановича Демян Многогрішний писав, землі; з іншого – частина українськоговірно служив іншому гетьманові – Івану що така позиція допоможе зберегти суспільства, котра вважалаБрюховецькому. Його служба не ратних людей Переяслава, Ніжина і Многогрішного прибічником великогозалишилася непоміченою: у травні 1665 р. Чернігова. Однак автономія України у царя, хоча він і намагався довести, щогетьманським указом Многогрішний складі Російської держави не влашто- розділяє думку козацької старшини. Допризначений Чернігівським полковником. вувала царський уряд. того ж, гетьман не скористався виступом Він був гарним виконавцем всіх У 1668 р. на старшинській раді у Степана Разіна, аби здобути для Українирозпоряджень І. Брюховецького. А коли Новгороді-Сіверському Демяна незалежність.той повів за собою козацькі полки на бій з Многогрішного обрано гетьманом Москва робила вигляд, що нецарськими воєводами в Україні, Демян Лівобережної України. Проте його втручається у долю Многогрішного.Многогрішний приєднався до гетьмана, проросійські настрої викликали Проте він вже не влаштовував царськийведучи за собою Чернігівський полк. Але, невдоволення з боку патріотично уряд, за дорученням якого до Батуринаяк тільки Брюховецького скинули, а настроєної старшини. Воно зросло після прибули А. Танєєв та Г. Неєлов. У ніч з 7натомість прийшов П. Дорошенко, підписання у березні 1669 р. Глухівських на 8 березня 1672 р. "вони зустрілися ізчернігівський полковник заходився договірних статей між українськими старшинами-змовниками, які сповістили,служити йому, за що отримав керівниками та царським урядом, згідно з ніби гетьман готувався до боротьби зпризначення на посаду «наказного якими підтверджувалося гетьманство Росією. Вночі 13 березня 1672 р. Демянасіверського гетьмана». Це сталося 1668 р. Демяна Многогрішного, а він Многогрішного заарештували в йогоА незабаром російський воєвода Григорій присягнувся вірно служити російському батуринській резиденції, а 28 березня при-Ромадановський розпочав наступ на великому царю. Глухівські договірні везли до Москви. 14 квітня гетьманаУкраїну. Сил у Демяна Многогрішного статті передбачали, що воєводи жорстоко допитували у Посольському
  • 21. приказі. 28 травня він почув вирок: Самойлович пройшов шлях від «ктитора».відрубати голову. В останню мить між значкового товариша (старшинське Навесні 1685 р. гетьман ледвежиттям і смертю гонець привіз на: каз звання) до Чернігівського полковника. пережив дві трагедії. 20 березня померлацаря замінити страту висилкою на Ним він став у 1668 р. його старша дочка Параска, дружиназаслання. Разом із Многогрішним до У 1672 р. приєднався до змовників київського воєводи боярина ФедораСибіру відбули дружина Настя, син проти Многогрішного. До обрання нового Шереметьєва. 19 травня раптово померПетро, дочка Олена та племінник гетьмана Лівобережною Україною старший син Семен – стародубськийМихайло Зіновіїв. Помер Дємян Много- правили Іван Самойлович, Петро Забіла та полковник.грішний на початку XVIII ст. на засланні. Іван Домонтович. А за два роки Кримський похід, У 1672 р. Іван Самойлович став участь в якому взяли козацькі війська 1668 – 1669 гетьманом Лівобережної України. Правив Івана Самойловича, поклав край його САМОЙЛОВИЧ ІВАН до 1687 року. За часи гетьманського гетьманству. Вину за поразку російськихСАМІЙЛОВИЧ. Рік його народження управління Самойловича його найближчі військ князя Василя Голіцина булоневідомий. Батько був волинським родичі не були позбавлені високих посад і перекладено на гетьмана Самойловича. 7священиком. Іван мав братів – Василя, багатства. Старшого сина Семена гетьман липня 1687 р.Мартина і Тимофія, котрі теж стали поставив стародубським полковником російські царі Іван і Петро священиками. По закінченні (1680 – 1685) і надав у володіння три села Олексійовичі отримали через князявизвольної війни під проводом Богдана і кілька млинів на річці Ворі. Після його Голіцина донос на Івана Самойловича з 23Хмельницького священик Самойлович смерті стародубським полковником став пунктів. Той документ підписалиотримав парафію в селі Красний Колядин молодший син Яків (1685 – 1687). полковники Костянтин Солонина, Яків(тепер Талалаївського району) на Черні- Середній син Григорій отримав посаду Лизогуб, Григорій Гамалія, обознийгівщині. Самійло Самойлович мав високу чернігівського полковника (1685 – 1687). Василь Борковський, осавул Іван Мазепана той час освіту — закінчив Київський Від своїх маєтностей сини мали значний та ін. Головне звинувачення — гетьманколегіум. прибуток. Самойлович прихильник української Іван не пішов слідами батька, а став На кошти гетьмана Самойловича у державності, а від його синів страждаютьписарем Красноколядинської сотні Глухові споруджено камяну Успенську Чернігівський та Стародубський полки.Чернігівського полку. Одружився з церкву, а в 1672 – 1676 рр. в 23 липня 1687 р. гетьмана ІванаМарією Іванівною Голуб. її батьком був Густинському монастирі поблизу Прилук Самойловича усунено з посади і засланозаможний мешканець Красного Колядина. у стилі українського бароко збудовано до Тобольська, де він помер 1690 р.У родині Івана Самойловича народилося головну Троїцьку церкву. У 1846 р. Тарас Заарештовано і страчено сина Григорія.три сини (Семен, Григорій, Яків) та дві Шевченко відвідав Густинський монастир Яків із сімєю опинився у Єнісейську.дочки (Параска й Анастасія). Все добре і знайшов на стіні цієї церкви портрет Дружину гетьмана Марію Іванівнускладалося і на військовій службі. Іван гетьмана Івана Самойловича як відправлено на постійне мешкання до
  • 22. Седнєва, в родину молодшої дочки Людмили Старнцької-Чєрняхівської (адже Многогрішного прийшов головнийАнастасії. Значні багатства гетьмана Іван Якович Лисенко – засновник родини, стрілець і наказав негайно прибути доСамойловича конфісковані. котра дала Україні талановитого чернігівського воєводи. Василь шукав композитора Миколу Лисенка). Отож порятунку у настоятеля Єлецького 1669 – 1671 читаємо: «Георгій Лисенко, брат у других монастиря архімандрита Іоаникія ЛИСЕНКО ІВАН ЯКОВИЧ. Миколи Віталійовича, з чернігівської, Галятовського, але даремно. Тоді,Походив із старовинного козачого роду. меншої лінії Лисенків, поховав єдиного «перевдягнувшись у рясу монаха, він наРоки народження і смерті – невідомі. сина, отже, не бачачи продовження свого човні спустився Десною та Дніпром доЧернігівським полковником став 1669 р., роду, привіз Миколі Віталійовичу як Києва, тут відкрився ігумену Братськогоперейнявши цю посаду від наказного старшому в роді Лисенків силу різних монастиря В. Ясинському й просив датиполковника Гаврила Васильовича, котрий гетьманських універсалів, я сама їх йому притулок. Ігумен одразу жвиконував свої обовязки короткий час з бачила – запаковано їх було у невеличку повідомив про втікача київському воєводісічня 1668 р. Скупі відомості засвідчують, скриньку, і поставили її під ліжком Г. Козловському. За наказом воєводищо Іван Лисенко був визначною особою. Миколи Віталійовича. Уявіть собі Василя Многогрішного заарештували,Так, під час виборів Переяславського шалений гнів Миколи Віталійовича, коли вчинили допит і відправили до Москви».полковника 25 червня 1690 р. (згідно з він кинувся колись до тієї скриньки і Василя Многогрішного звинуватилиуніверсалом Івана Мазепи) було обрано побачив, що вона – порожня. Виявилось, в антиросійській змові разом із йогосаме Івана Лисенка. Козаки вважали, «що що далека родичка його жінки, Ю. М., яка братом – гетьманом України. Доза його першого полковництва, в 1667 – завідувала господарством родини, звинувачень додано свідчення79 рр., місто Переяслав зросло і збагатіло, поробила з твердого паперу форми на батуринських сотника Г. Карповича таа за його наступників Войци Сербина пасху». отамана Я. Андреєва, котрі ще донедавна(1679 – 83), Леонтія Полуботка (1683 – називали себе прибічниками гетьмана87), Родіона Райци (1687 – 88) і вдруге 1672 Многогрішного. Василь, як і його брат, неЛеонтія Полуботка (1689 – 90), місто МНОГОГРІШНИЙ ВАСИЛЬ визнав звинувачень у зраді російськогозубожіло. Це, між іншим, єдина причина... ГНАТОВИЧ. Брат Демяна царя. 28 травня 1672 р. разом із Демяномчому голосували за Лисенка, а не за Многогрішного. Роки народження і смерті вислухав вирок про смертну кару. Як іМокієвського». – невідомі. Чернігівським полковником брат, за кілька миттєвостей до смерті Це дає підстави припускати, що і в був короткий час у 1672 році, до арешту Василь Многогрішний був помилуванийЧернігові полковник Іван Лисенко зробив брата. Діянь Василя Многогрішного на царем і засланий до Сибіру. Десь начимало корисного. Проте конкретних цій посаді історична память не зберегла. широких сибірських просторахвідомостей ми сьогодні не маємо. На Страшну новину про арешт Демяна загубилось життя колишньогозапитання, чому так сталося, знаходимо Василеві приніс один монах з Москви, а чернігівського полковника Василявідповідь у «Спогадах про М. В. Лисенка» наступного дня до полковника Многогрішного. В память про себе він
  • 23. залишив заснований ним 1666 р. Дуніну-Борковському королем Брусилів на Снові, затим Тупичів іПустинсько-Рихлівський Миколаївський польським, що зробило його надзвичайно Шаболтасівка. Після смерті Дуніна-монастир біля Понорниці на Коропщині. багатою людиною. Борковського, а вона сталася 7 березня Про Василя Андрійовича 1702 р., в 1704 і 1706 рр. до вдови Василя 1672 – 1685 розповідали найнеймовірніші історії. Андрійовича та двох його синів перейшли ДУНІН-БОРКОВСЬКИИ Одна з них засвідчує ніби князь Голіцин Бобровиця, Яцево, Брусилів, Тупичів,ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ пропонував йому гетьманство після Листвен, Пекурівка, Холми і Борківка.(КАСПЕРОВИЧ). Дуніни – польський усунення Івана Самойловича за 10 тис. Храмам Дунін-Борковськийдворянський рід. їхній предок Петро рублів. Дунін-Борковський відмовився, подарував потири, ставник, тарілки,Дунін, граф Скржішін, був наближений до бо, мовляв, не хотів віддати таку суму (цю Євангелія в срібних оправах. Більшістькороля Болеслава Кривоустого. Багато із легенду спростовує С. Павленко у цих памяток - роботи західно-спадкоємців Петра Дуніна служили журналі «Сіверянський літопис» № 6 за європейських майстрів. Близько десяти звоєводами та каштелянами й одержали 1997 рік). них складають гордість Чернігівськогододаткові прізвиська: Дунін-Борковський, У 1675 р. на кошти Василя історичного музею ім. В. В. Тарновського.Дунін-Бржезинський і т. д. Гілка Дуніних Андрійовича відреставровані Черні- На кожній з памяток – герб Дуніна-прийняла російське громадянство після гівський Спасо-Преображенський собор, Борковського та записи про його вклади.приєднання до Московії Смоленська у Елецький монастир, оздоблено Дари чернігівського полковника1665 р. Від неї веде свій початок Василь Воскресенський, Благовіщенський храми. сільським церквам були значно скромнішіКасперович (Андрійович) Дунін- Пятницький монастир у Чернігові, як за розмірами, так і за оздобленням.Борковський. пошкоджений під час повстання 1668 р., Дунін-Борковський не лише давав Після укладення Андрусівського відновлений теж на його кошти. гроші на відновлення храмів абодоговору, аби не втратити землі, що йому Полковник відомий і іншими церковними здійснював для них коштовні дари. Так, уналежали, Василь Дунін-Борковський численними пожертвами. 1676 р. він побудував трапезну і келіїприймає православ’я й починає служити у За дружину Дунін-Борковський мав Єлецького монастиря. До 1914 р. вониВійську Запорозькому. У 1668 р. доля Марію Василівну Шубу. У них було двоє знаходилися у непоганому стані і це далозакидає його до Чернігівського полку, де синів. Ще у 1672 р. гетьман Самойлович можливість відомому історику В. Л.він обіймає посаду сотника Вибельського. пожалував йому довічні маєтки у селах Модзалевському (1882 – 1920) і молодомуПісля драми, що сталася з Василем Авдіївці, Козилівці і Холмах з тоді мистецтвознавцю П. М. СавицькомуМногогрішним, призначається в 1672 р. Понорницької сотні, село Бобровицю біля (1895 – 1968) зробити висновок: «В келіяхчернігівським полковником. А за два роки Чернігова і частково маєтності села Дунина-Борковского упрощенность и в то(1674) Василь Андрійович одержує Бурківка Березнянської сотні. Від же время подчеркнутая рельефность играмоти від царя Олексія Михайловича на гетьмана Мазепи Дуніну-Борковському гранность украинской настеннойзатвердження земель, подарованих дісталися села Орлівка на річці Убідь, декорации достигает своего апогея. Перед
  • 24. глазами мастеров, украшавших келии, зруйнувався, і Борковський разом із Про військові здібності Григоріямогли быть образцы московской свитою зник у водах Стрижня. Самойловича не збереглося ніякихнастенной декорации 17 века, времен до Дивно, що таке, за народними правдивих свідчень. Що корисного вінутверждения здесь форм Барокко, и переказами, зчинив саме Іоанн зробив для чернігівського краю, такожобразцы западного, в частности польского Максимович, котрий поховав Дуніна- невідомо.Барокко». Борковського і присвятив йому Заарештований після увязнення У кінці 70-х або на початку 80-х рр. епітафію. У цьому творі, викарбував батька у липні 1687 р. У чолобитнійXVII ст. Дунін-Борковський вклав великі йому на могильній плиті, перераховано старшини, яка прагнула скинути зкошти, аби влаштувати в Єлецькому все, що відновив і відбудував Василь гетьманського уряду І. Самойловича, ємонастирі іконостас, в якому мистецтво Андрійович, коли був чернігівським такі рядки про його сина-полковника: «Аепохи залишило один з найкращих своїх полковником. сын его, Григорий, в Чернигове бранилзразків. На жаль, іконостас Єлецького «Его надгробная доска, – писали В. войта и мещан, и лаючи казнью грозил,монастиря в епоху революційних Л. Модзалевський і П. М. Савицький, – что войт и мещане хотели поставить накатаклізмів було знищено. Його можна сохранилась внутри Елецкого собора – ратуше орла платаного, в то знаменне, чтопобачити лише на старих фото, вміщених недалеко от входа. Это – серебряная город Чернигов есть власное их Царскогоу книзі «Картини церковной жизни доска, украшенная прекрасной гравюрой, Пресветлого Величества отчина, иЧерниговской епархии» (К, 1911). нсполненной духа самого пышного Ба- говорил Григорий войту и мещанам так: Український історик та етнограф рокко». «Не будете, мужики, жить на свете, чтоПетро Єфименко під час перебування у хочете выломаться из подданстваЧернігові на початку 80-х років XIX ст. господина отца моего и поддатьсязаписав цікавий переказ про життя-буття 1685 – 1687 Москве. И заказал, дабы орла не ставилиВасиля Дуніна-Борковського, коли він САМОЙЛОВИЧ ГРИГОРІЙ и ставить не дерзали». Після допитів іпомер. Поховали його з урочистостями, ІВАНОВИЧ. Рік народження тортур він вивезений до міста Севська.притаманними для генерального обозного невідомий. Син гетьмана Івана Тут Григорія Івановича СамойловичаВійська Запорозького. Та щоночі під- Самойловича. Чернігівським було скарано на смерть.німався він із домовини і у супроводі полковником став з волі батька. Разом ізприслужників і гайдуків гайсав до своєї полковництвом він отримав значні 1687 – 1698 (1699?)бобровицької оселі біля Чернігова, де до маєтності. Григорію Самойловичу на- ЛИЗОГУБ ЯКІВ КІНДРАТОВИЧ.ранку влаштовував гучне застілля. Поки лежали містечко Любеч і близько півсотні Рік народження невідомий, його батькомодного разу вдова покійного не запросила сіл і хуторів Лівобережної України. був козак з містечка Глемязів наархієпископа Іоанна Максимовича і той Ведення господарства давало Переяславщині. Після смерті Богданаперекрив хрестом шлях Дуніну- чернігівському полковнику величезні Хмельницького брав активну участь уБорковському на Червоному мосту. Міст прибутки. політичному житті України, що висунуло
  • 25. його з представників рядового козацтва у участь у Кримському по ході Яків будівництво, дарував церквам неабиякікозацьку старшину. У 1666-1669 рр. Яків Лизогуб отримав від гетьмана Мазепи коштовності. Так, 1698 р. Яків ЛизогубЛизогуб – канівський полковник. Десь Слабин, Бігач, Шестовицю, Золотинку. розпочав спорудження усипальниці вроку 1667 виконував роль посланця Козероги, Андріївну. Гнилушу, Успенському соборі Єлецькогогетьмана Івана Брюховецького у Москві. Соколівку. монастиря. Цю роботу завершив його синЗа службу російський цар пожалував В історичній літературі закріпилась Юхим. Після освячення, яке відбулося 14Лизогуба дворянством. думка, що Яків Лизогуб був талановитим і вересня 1701 р., усипальниця одержала Став прибічником гетьмана Петра хоробрим воїном, щирою і рішучою лю- назву церкви. Праворуч від входу на стініДорошенка і за вірність одержав посади диною, котра ніколи не займалася збереглася плита з епітафією. У статті В.наказного гетьмана, генерального інтригами. Як наказний гетьман, Л. Модзалевського і П. М. Савицькогоосавула. Московський уряд високо чернігівський полковник Яків Лизогуб «Очерки искусства Старой Украины.цінував Лизогуба. Певний час Яків керував штурмом турецької фортеці Азов Чернигов» знаходимо такі рядки: «ВКіндратович вважався кандидатом у 1696 р., де всі ці риси його характеру середине нижней части доски – гербМоскви в гетьмани Правобережної проявилися у повній мірі. Цар Петро I був Лизогубов и буквы Я. К. Л. П. Ч., т. е.України. Однак поступово Лизогуб у захваті від подвигів свого підлеглого. «Яков Кондратович Лизогуб, полковникперестав поділяти погляди Петра Героєм азовської битви повернувся Черниговский». Иконостас предела,Дорошенка і став більше схилятись до до Чернігова старий полковник. Тут він і густой по резьбе и еще чуждыйІвана Самойловича. У 1674 р. повністю помер 9 серпня 1698 р. воцарившемуся в XVIII веке изяществу иперейшов на бік Росії. Переїхав до Готуючись до завершення життєвого легкости растнтельных гирлянд изКонотопа. Жив смиренно, уникаючи будь- шляху. Яків Кіндратович склав заповіт, за акантованых листьев, несомненнояких політичних справ. яким Чернігівське полковництво относится ко времени построения предела Сусідою Якова Лизогуба був Іван передавалося його синові Юхиму. (т. е. около 1700 г.)».Мазепа, майбутній гетьман України. Маєтності, інші багатства – порівну всім Дослідники вважали, що саме цьогоМожна лише гадати, про що вони членам родини. Цей унікальний документ року (тобто, 1700) Яків або Юхимбесідували довгими темними вечорами. і донині зберігається у фондах Лизогуби спорудили дзвіницю ЄлецькогоЙмовірніше, що під впливом Івана Чернігівського історичного музею ім. В. монастиря.Мазепи Яків Лизогуб повернувся у велику В. Тарновського. Чернігівського Донині зберігся в Чернігові Будинокполітику. У 1687 р. він взяв участь у полковника поховали в усипальниці полкової канцелярії або БудинокКримському поході та у змові проти Івана Успенського собору Єлецького Лизогуба, споруджений у 90-х рр. XVIIСамойловича. Новим гетьманом став Іван монастиря. ст. зусиллями Якова Кіндратовича.Мазепа. Він призначив Якова Лизогуба Упродовж перебування на посаді Споруда ця – один з небагатьох зразків1687 р. чернігівським полковником, Чернігівського полковника Яків житлової архітектури України кінця XVIIподарував село Соснівку. У 1689 р. за Кіндратович здійснював значне церковне ст. Фахівці вважають Будинок Лизогуба
  • 26. типовою українською хатою на дві творчості Спілки художників України ось цевість за річкою Стрижнем з північногополовини: чоловічу і жіночу, кожна по дві уже понад тридцять років. боку Глухівського шляху. Садибакімнати. Оздоблення фасадів складне і складалася з головного будинку, флігеля,багате. Упродовж сторіч Будинок 1699 – 1704 камяниці (невеликої будівлі з цегли — ззмінював своє призначення: полкова ЛИЗОГУБ ЮХИМ ЯКОВИЧ. Рік величезним льохом і скромноюканцелярія, Чернігівська ратуша, архів, народження невідомий. Чернігівське світлицею) та саду. Головний будиноккартинна галерея. У 1718 і 1750 рр. він полковництво успадкував від батька розібраний у 1987 р. Споруджений,постраждав від пожеж. А в XIX ст. в Якова Кіндратовича. По собі ймовірніше за все, у кінці XVIII ст.Будинку сталися значні зміни: розібрано залишив память не як військовий діяч, а Деревяний, одноповерховий, подібнийпечі, пробито вікна у східних і західних як будівничий. Разом із Яковом літері П.стінах, замінено черепичний дах на Кіндратовичем починав будівництво в Юхим Якович помер у 1704 р. Синибляшаний. У такому вигляді Будинок Єлецькому монастирі так званої усипальні Яків та Семен успадкували від нього хистЛизогуба включено до складу Лизогубів. Завершив його після смерті будівничих. Найкращим памятником собіЧернігівського архітектурно-історичного батька. 14 вересня 1701 р. на кошти і під вони залишили Катерининську церкву,заповідника. орудою Юхима Яковича зведено яку спорудили на власні кошти. Садиба Лизогубів у Седневі почала монастирську дзвіницю. Характеристику Ця церква найвеличніша іскладатися в кінці XVII ст., коли містечко добудов до Елецького монастиря, найпізніша, якщо говорити простало маєтністю Якова Кіндратовича. На здійснених Юхимом Лизогубом, відтворення у камені форм народно-його замовлення зведено житлові, знаходимо в дослідженні В. Л. українського деревяного зодчества. У О.культові і господарські споруди, почав Модзалевського і П. М. Савицького: «В Шафонського знаходимо, щоформуватися парк. До середини XIX ст. каменной декорации Лизогубовской Катерининська церква «созданаседнівська садиба Лизогубів являла собою пристройки к Єлецкому собору заметно, иждивением и старанием умершихмальовничий архітектурний ансамбль. З наряду с Московским влиянием, влияние Семена и брата его Якова Лизогубов, попервісного стану садиби збереглися западного Барокко. Окна обрамлены завещанию отца их Черниговскогокамяниця Лизогубів (одноповерхова хата характерно-барочными наличниками, полковника Ефима Лизогуба, в которомз сіньми і двома кімнатами), более широкими сверху, суживающимися году неизвестно, и освященаВоскресенська церква та Седнівський книзу уступом и плотно охватывающими Архиепископом Антонием Стаховскимпарк – памятка садово-паркового оконное отверстие в нижней его части». 1715 году». (Так було вшановано героїзммистецтва. Збереглися також На вулиці Східночеській, № 1 у козаків Чернігівського полку, проявленийперебудований флігель, камяний місток, Чернігові знаходився головний будинок під час штурму турецької фортеці Азовневеликий грот. На місці оранжереї садиби Лизогубів, започаткованої під орудою Я. К. Лизогуба у 1696 р.)залишився лише фундамент та підпірні Юхимом Яковичем на початку XVIII ст. Яків Юхимович Лизогуб служивстіни. Частину садиби займає Будинок Для її спорудження було обрано міс- генеральним бунчужним й обозним,
  • 27. наказним гетьманом. Народився 1675 знатнейших действ и случаев, что в По батьківській лінії Павлороку, помер 1749 р. Про Семена котором году деялося в Украине Леонтійович успадкував садибу вЮхимовича відомо лише, що він пішов з малоросийской обеих сторон Днепра и Чернігові, село поблизу міста, що віджиття 1734 р. кто именно когда гетьманом был прадіда Яреми дістало назву Полуботки, Іконостас Катерининської церкви козацким». Цей твір більше відомий як село Губичі під Любечем, маєтності натакож був влаштований братами Яковом «Лизогубівський літопис» і охоплює Сосниччині з родючими землями тата Семеном Лизогубами на початку XVIII події, що сталися з початку XVI ст. до багато всілякого добра.ст. 1737 р. Складений 1742 р. в Чернігові. Я. У вересні 1695 року Леонтій У другій половині XIX ст. іконостас Ю. Лизогуб використав козацькі літописи Артемович, колишній переяславськийзагинув. З того часу і досі лі довго у 90-х рр. XVII ст., родинні записи полковник, помер і був похований уКатерининській церкві не відбувались Лизогубів та власні спостереження. Єлецькому монастирі в Чернігові.богослужіння. Лизогубівський літопис складається з Павло Полуботок у травні 1697 р. У пятій книжці Філарета невеликих історичних оповідань про одержав гетьманський універсал наГумілевського «Историко-статистическое Україну, гетьмана, північну війну 1700 – батьківські маєтки, а в червні 1703 р.описанне Черниговской епархии» (1874. – 1721 рр. та участь у ній українського гетьман затвердив за ним землі у РопськійС. 66-67) знаходимо відомості про те, що козацтва на чолі із старшиною родини та Білоуській сотні Чернігівського полку.в Катерининській церкві від стародавніх Лизогубів тощо. Прагнучи показати На думку Олександра Коваленка,часів залишилось кілька Євангелій та старшину вірнопідданною царському автора книги «Павло Полуботок – політиканалой – сучасник Лизогубівського урядові. Я. Ю. Лизогуб одночасно і людина» (Чернігів, 1996), «у квітні 1705іконостасу. Зараз в Катерининській церкві відстоював ідею автономії України. р. з ласки Івана Мазепи він обійняв урядрозташований музей народно- В українській історії родина Юхима чернігівського полковника, що залишавсядекоративного мистецтва Чернігівщини Яковича Лизогуба залишилась як родина вакантним після смерті Юхима(відділ Чернігівського історичного музею творців, меценатів і справжніх патріотів. Лизогуба». В. Л. Модзалевський і П. М.ім. В. В. Тарновського). 1705 – 1723 Савицький називають іншу дату – 1704 р. Фахівці схильні до того, що камяне ПОЛУБОТОК ПАВЛО В. Кривошея схильний до того, щобудівництво Лизогубів глибоко ЛЕОНТІЙОВИЧ. У 1660 році у Чернігівським полковником Павлонаціональне. У камені відтворені Чернігові в родині Леонтія Артемовича Леонтійович став у вересні 1706 р. У Чер-деревяні форми самобутнього Полуботка народився син Павло. нігівському історичному музеї знаходимоукраїнського зодчества. Вірогідно, Леонтій був тоді писарем третю дату – 1707 р. Ідею українства відстоював син Чернігівського полку. Належав до У своїй статті «Деякі питанняЮхима Яковича Яків Лизогуб і тоді, коли заможної козацької родини, котру на генеалогії козацько-старшинських родинскладав опис родини за назвою початку XVII ст. започаткував Ярема Чернігівського полку» В. Кривошея«Летописец, или Описание краткое Полуботок, прадід Павла. називає прізвища Юрія Затиркевича та
  • 28. Івана Власовича, котрі обіймали посади став стародубський полковник Іван – Застриженні. Один з найбагатшихнаказних полковників по смерті Ю. Я. Скоропадський. Щоб Полуботок не можновладців старої України, ПолуботокЛизогуба. Перший – з грудня 1704 р., ображався, Петро І передав йому на віки- облаштувався тут, як-то кажуть, надругий – з листопада 1705 до вересня вічні кілька сіл, що належали родичам широку ногу, й завів у себе «двір» на1706 р. Якщо це так, то початком Івана Мазепи. А в грудні 1708 р., коли гатунок гетьманського. Один з сучасниківчернігівського полковництва Полуботка Петро І чинив розправу над засвідчив, що «у бывшего полковникаможна вважати вересень 1706 р. «мазепинцями», Полуботок одержав від черниговского Павла Полуботка многие Але тут втручається сама історія. нього у володіння Любеч, інші маєтності, малороссийских и польских шляхтичейПетро І, готуючись до баталій зі шведами, що донедавна належали також Івану дети, придворно служивали, с которых он,у липні 1706 р. відвідав Чернігів, аби Мазепі та Пилипу Орлику. Новонабуті Павел Полуботок, иных сотниками, аперевірити боєздатність маєтки довкола Чернігова і Любеча за иных значковими полку Черниговскогорозквартированих тут частин і Павлом Полуботком затвердив своїми товаришами производил». Згодом відпридатність Чернігівської фортеці до універсалами гетьман Іван Скоро- онука Павла Полуботка ця садибавідсічі ворогові, якщо він нападе. Павло падський. Понад три тисячі селянських перейшла у власність «судовогоПолуботок, вже як Чернігівський дворів, розкиданих на терені черниговского писаря» Семенаполковник, дав на честь царя бенкет у Чернігівського, Лубенського, Галицького, Стаїнського, який у 1754 році продав їїсвоєму домі. Потім Петро І рушив Ніжинського, Сумського і Охтирського «хорунжему полковому черниговскому»Десною до Києва. За рік його полків, належали Павлу Полуботку. Петру Григоровичу. Зрештою, 1776 рокурозпорядженням в Чернігові збудовано Все, що він робив, стимулювало садибу придбав Чернігівський єпископвійськові склади, здійснено економічне життя полків. Хоча цього Феофіл Ігнатович для потреб духовноїреконструкцію міських укріплень. Таким Павло Леонтійович часто досягав шляхом семінарії, у звязку з чим житлові йчином, думка О. Коваленка про те, що у зловживань і насильства. У Любечі, господарські приміщення зазналиквітні 1705 року Полуботка призначено на Лебедині, Оболонні, Орлівці, Боровичах, перепланування і перебудови. Тепер тутпосаду Чернігівського полковника, Довжину, Гадячі були розкидані військовий госпіталь.найбільш відповідає істині. Полуботкові багаті садиби. Головна ж Родина Павла Полуботка була З того часу між Полуботком і його резиденція знаходилась у Чернігові. чималенькою. Від першої дружиниПетром І склалися добрі стосунки. Проте В Олександра Коваленка читаємо: «У Євфимії, племінниці гетьманау листопаді 1708 р., коли вирішувалась самісінькому центрі міста, в межах Самойловича, він мав пятеро дітей:доля майбутнього гетьмана України, а стародавнього дитинця йому належала Андрія, Якова, Олену, Ганну-старшу таПавло Леонтійович, як ніхто інший, міг двоповерхова камяниця (згодом у ній Ганну-молодшу. У лютому 1717 р.розраховувати на цю посаду, російський було розміщено магістрат), але мешкав Євфимія Полуботкова померла. А вцар висловився проти кандидатури Павло Полуботок разом із родиною на листопаді 1718 р. Павло Леонтійовиччернігівського полковника. Гетьманом затишній і мальовничій околиці Чернігова одружився вдруге. Було йому 58 років.
  • 29. Обраницею полковника стала вдова полковник Полуботок був релігійною наукових праць «Чернігівська старовина».ніжинського військового товариша людиною. У його Чернігівському маєтку Тому не будемо переповідати опис садибиРомана Жураківського Ганна. Поступово сучасники нарахували понад сто Павла Полуботка в Чернігові. Але без цієїдіти залишали батьківський дім. Дочки різноманітних ікон. А, можливо, Павло цитати не обійтись: «По усадьбеповиходили заміж. Так, Олена стала Леонтійович був звичайним Полуботка нельзя судить о рядовойдружиною Якова Маркевича — колекціонером? Коштів на реставрацію та черниговской, хотя бы старшинскойплемінника гетьманші Анастасії оздоблення храмів Полуботок не давав. усадьбе начала XVIII ст.; из черниговскихСкоропадської (пізніше – генеральний Правда, прихильно ставився до она, вероятно, богатейшая; одна из самыхпідскарбій). Ганну-старшу обрав собі Вознесенської церкви у Чернігові, бо богатых по всей Укрине; но несомненно –бунчуковий товариш Григорій Жоравко. вважав її майже домашньою: храм она чрезвычайно характерна для страны иїхня родина оселилася у Новгороді- розташувався поблизу полуботківської эпохи».Сіверському. Ганна молодша вийшла садиби. На старовинному іконостасі Це ж саме можна сказати і прозаміж за Петра Войцеховича – можна було побачити герб Полуботків. У Полуботкову камяницю у Любечі –седнівського сотника. церковній ризниці зберігалися срібні памятник мурованої цивільної Діти Павла Полуботка зростали не чаші, потири, богослужбові книги, архітектури початку XVIII ст.,лише у розкоші. їхній батько, випускник подаровані його нащадкам. Дзвін для побудовану у межах старої фортеці наКиєво-Могилянської академії, мав велику Вознесенської церкви відлитий на гроші замовлення гетьмана Івана Мазепи. Уна той час бібліотеку, котра в Полуботка. Це – єдина річ, що збереглася 1709 р. камяниця стала власністю Павлачернігівському будинку полковника після руйнації храму в кінці 50-х років XX Полуботка. Від нього й одержала назву.займала почесне місце. Вона складалась з ст. Експонується в Чернігівському До родини поміщиків Милорадовичівлатинських і польських книжок, бо Павло історичному музеї ім. В. В. Тарновського. Полуботкова камяниця перейшла у другійПолуботок добре володів цими мовами. Опис садиби Павла Полуботка та половині XVIII ст. Нині камяницяБули в бібліотеці і два Євангелія з його синів, однієї з найбагатших руйнується. З памятника архітектури їїпозолоченими сторінками. Павло чернігівських садиб XVIII ст., здійснили перетворено на господарську будівлю безЛеонтійович вів своєрідний літопис, який російські офіцери після арешту опалення, з кованими завісами залізнихувійшов в історію як «Хроніка Павла полковника і наказного гетьмана в Санкт- віконниць і гніздами від численнихПолуботка», що охоплювала події в Петербурзі в 1724 р. Чернігівські засувів. Лише на малюнку українськогоУкраїні протягом 1452 – 1715 років. Цей дослідники минувшини Вадим художника О. Г. Сластіона Полуботковудокумент доступний кожному, хто вивчає Модзалевський та Петро Савицький ввели камяницю можна побачити у пер-українську історію, бо опублікований у в науковий обіг цей документ у нарисі возданному вигляді.книжці О. Коваленка «Павло Полуботок – «Очерки искусства Старой Украины. Коли доводилось врегульовуватиполітик і людина». Чернигов», написаному 1914 р і поземельні відносини або налагоджувати Історики схильні до того, що опублікованому 1992 р. у збірнику стосунки між козацько-старшинською
  • 30. адміністрацією і органами Странноприїмця за Малою Невою. З того (Данило Апостол, Яків Лизогуб, Васильсамоврядування, чернігівський полковник часу імя Павла Полуботка оповите Жураківський та інші), здійснивдіяв в інтересах старшинської верстви. У легендами, чутками, вигадками. Побутує призначення маловідомих, але зручних1721 р., заручившись підтримкою думка, що Павло Леонтійович все життя осіб на старшинські посади ігетьмана Івана Скоропадського, Павло домагався справжньої гетьманської влади, полковництво. У Чернігові тодіПолуботок домігся того, що але в протиборстві з Петром І програв. військовим комендантом був МихайлоЧернігівський магістрат додатково Противники такого ставлення до Богданов. Його і було призначеноодержав земельні угіддя поблизу міста. особистості Полуботка переконані: він полковником Чернігівським.Він контролював торгівлю зерном, боровся за незалежність українського Рік народження Михайлагорілкою "та тютюном у межах уряду, за незалежну країну, яку б Росія Семеновича (або Самсоновича) –Чернігівського полку, здійснював вважала своїм партнером. невідомий. Походив із старовинногомасштабні торговельні операції за участю Щоб там не говорили, але після княжого дворянського роду Тоузакапольських купців, за наказом Петра І смерті Павла Полуботка, перелякані й Неклюдовича Богданова, якому Іоаннводив українських козаків у далекі східні деморалізовані козаки та міщани не здатні Грозний у 1580 р. пожалував маєтності.походи супроти Персії і на будівництво були чинити опір призначенню на До своєї служби у Чернігові МихайлоЛадозького каналу. Тут на очах Чернігівське полковництво російських Богданов був стольником Петра І.Чернігівського полковника третина комендантів. Полковництво чернігівське прийняв деськозаків загинула від хвороб, голоду і у грудні 1723 р., поєднуючинепосильної праці. 1723 – 1729 (1735?) командування полком з правами воєводи. У липні 1722 р. після смерті Івана БОГДАНОВ МИХАЙЛО За даними ЧернігівськогоСкоропадського Павло Полуботок до СЕМЕНОВИЧ (САМСОНОВИЧ). У той історичного музею ім. В. В. Тарновськогодеякої міри вгамував своє «его» – став час, коли Павло Полуботок знемагав у діяльність Михайла Богданова у Черніговігетьманом, проте наказним. Його казематі Петропавловської фортеці, завершилась 1735 року. В. Кривошеяборотьба з Малоросійською колегією, Олександр Румянцев, наділений називає іншу дату – вересень 1729 р.24котра робила все, аби придушити в надзвичайними повноваженнями Петра І, В історичній літературі ми неУкраїні гетьманство, коштувала примчав до Глухова – резиденції знаходимо відомостей про справиПолуботкові життя. Павла Леонтійовича українських гетьманів. Мав намір знайти Михайла Богданова на користьвикликали до Петербурга у листопаді компрометуючі Павла Полуботка Чернігівського полку. Хіба що ось це:1823 р. і заарештували. Увязнений у документи. Нічого не виявивши, «Черниговский полковник ПолуботокПетропавлівський фортеці, він помер в Олександр Румянцев розпочав обїзд выбыл и на его место был назначенодному з казематів 18 грудня 1724 р. Гетьманщини. Він заарештував і здешний комендант Михаил Богданов.Заспокоївся наказний гетьман у чужій відправив до Петербурга цілу низку Крепость Черниговская начала приходитьземлі, на цвинтарі церкви св. Сампсонія представників опозиції політики Петра І в ветхость. Он доносил, что наемные
  • 31. сторожа, держащие караул, не имеют канцелярію здійснював адміністративно- сталося 1750 року. За даними Чернігів-хорошего досмотра и городских ворот не поліцейські права, контролював роботу ського історичного музею ім. В: В.запирают, пушки многие без станков, рахункової комісії, куди надходили Тарновського – у 1747 р. Викликаєворота обветшали и город земляной податки. Разом із чернігівцями пережив сумніви і 1762 рік, коли, якщо йти заосыпался». Як поставилися до цього у страшну пожежу, після якої навіть через музеєм, Іван Божич залишив ЧернігівськеПетербурзі, ми не знаємо. Отож можемо пятдесят років на багатьох спустошених полковництво. Річ у тім, що в ен-припустити, що Чернігівський полковник вогнем місцях не зявилося жодної циклопедичному словнику Брокгауза таМихайло Богданов опікувався лише будівлі. Ймовірно і те, що Володимир Ефрона знаходимо інше: 1762 р.військовими справами. Ізмайлов водив чернігівських козаків у Бригадир Іван Пантелеймонович Божич складі російських військ під вийшов у відставку. Значить, 1752 рік, на 1746 (1744?) — 1748 (1747?) командуванням Б. К. Мініха проти який посилається В. Кривошея, – ІЗМАІЛОВ ВОЛОДИМИР Кримського ханства. А в оспіваному вірогідніша дата припиненняВАСИЛЬОВИЧ. Рік народження – поетом бою під Очаковом загинуло повноважень чернігівського полковника.невідомий. Дворянин. Його родовід бере чимало вояків Чернігівського полку. Скупі відомості про нього не даютьпочаток від Івана Івановича Шаїна, Подальша доля В. В. Ізмайлова уявлення про діяльність Івана Божича начернігівського воєводи, що у XIV ст. загубилася на шляхах історії. користь Чернігівського краю. Хоча тооселився у Рязані. У нього був онук Із- були роки гетьманства Кириламаїл, від якого Володимиру Васильовичу 1750 (1747?) — 1752 (1762?) Розумовського, котрі принесли значнідісталось прізвище Ізмайлов. БОЖИЧ ІВАН ПАНТЕЛЕЙ- привілеї українському шляхетству. По-різному трактується термін його МОНОВИЧ. Рік народження невідомий. Чернігівський полк було розділено на дваперебування на посаді чернігівського Дворянин. Його батько, полковник повіти – Чернігівський і Менський. Ос-полковника. За В. Кривошеєю – це сербського полку Пантелеймон Божич, – кільки в Батурині споруджувавсягрудень 1746 – червень 1748 рр. Правда, учасник Полтавської битви 1709 року. гетьманський палац Розумовського, черездослідник не дуже впевнений у цьому, бо Іван Пантелеймонович 1737 р. отримав полкову канцелярію (вона підлягалаокреслює роки знаками запитання. від князя Рудольфа Кантакузена грамоту Генеральній канцелярії, котра надавалаЧернігівський історичний музей ім. В. В. на баронство. А син його, Гаврило різноманітні розпорядження з питаньТарновського наводить інші дати: 1744 – Іванович, у 1784 році внесений до першої будівництва), вірогідно, Іван Божич1747 рр. Жодна із енциклопедій не частини родової книги Чернігівського організовував робітних людей зспростовує існуючу суперечність. Бо намісництва. Чернігівського і Менського повітів. Якімені В. В. Ізмайлова там немає. Доступна історична література не склалося його життя опісля, невідомо. Можна припустити, що, виконуючи дає можливості зясувати, коли ж І. П.настанови імператриці Анни Іоаннівни, В. Божич обійняв посаду чернігівськогоВ. Ізмайлов через новостворену полкову полковника. За В. Кривошеєю – це
  • 32. 1762 – 1782 (1781?) щасливий. Ця гілка Милорадовичів пиша- наміснику, котрий мав царські МИЛОРАДОВИЧ ПЕТРО лася родинними звязками з Полуботками. повноваження. Фактично ж ЧернігівськеСТЕПАНОВИЧ. У 1711 р., готуючись до Для вшанування памяті колишнього намісництво почало своє існування з 30війни з Туреччиною, Петро І у числі чернігівського полковника і наказного січня 1782 року. Можна припустити, щоінших направляє серба Михайла гетьмана історик Григорій Милорадович до цього часу Петро МилорадовичМилорадовича секретним агентом для утримував у зразковому порядку виконував свої обовязки чернігівськогорозпалювання ворожнечі між турецькими камяницю Павла Полуботка у Любечі. У полковника.мусульманами та християнами. По війні чернігівських храмах і монастирях над У роки полковництва ПетраМихайло разом із братами Гаврилом та похованнями Полуботків встановив Степановича у Чернігові мешкало до 4000Олександром переїхав до Росії. У 1715 р. мармурові меморіальні дошки. За все чоловік. Міщани, козаки і посполитіцар призначив його гадяцьким сплачував власні гроші. Григорій селяни займалися сільськимполковником. Цю посаду М. Милорадович, до того ж, автор розвідки господарством: вирощували хліб,Милорадович обіймав одинадцять років. “О роде дворян Полуботок”, інших розводили тварин. Ремісники булиЛюдиною був жорстокою. Неодноразово історичних матеріалів. У дослідницькій обєднані у 185 майстерень закозаки скаржились на нього гетьману, роботі йому допомагали полуботківські тринадцятьма спеціальностями. У містіоднак той не міг чимось зарадити, реліквії, котрі Григорій Милорадович відбувалось чотири ярмарки на рік. їхоскільки Милорадович був ставлеником ретельно зберігав. називали торговельними зїздами. СюдиПетра І. До пари Михайлові була і його Петро Степанович Милорадович прибували купці з Ніжина з російськими ідружина, дочка генерального осавула обійняв посаду чернігівського полковника польськими товарами, донці з рибою, чу-Степана Бутовича, – жінка владна і безжа- у 1762 році. З приводу цієї дати маки з кримською і коломийською сіллю.лісна. суперечностей немає. А щодо року, коли Серед купців особливу популярність мав Подружжя мало сина Степана, Милорадович перестав бути полков- якийсь Єнько, у руках котрогокотрий став батьком майбутнього ником, є різні думки. «Радянська зосередилась торгівля закордоннимичернігівського полковника Петра енциклопедія історії України» називає товарами. Люди Єнька завозили мило,Степановича Милорадовича. Народився 1781 рік. В. Кривошея – 1779 рік. У сукно, коси, хутро. З Чернігова вивозиливін близько 1723 р., вірогідніше, у Гадячі. Чернігівському історичному музеї ім. В. горілку і вироби з дерева, переробленіДе здобував освіту, — невідомо. В В. Тарновського знаходимо третю дату – лісові продукти. Найбільшимиісторичній літературі імя Петра 1782 рік. Де ж істина? Після ліквідації ярмарочними центрами були Ніжин іМилорадовича зявляється вперше як Чернігівського полку 27 вересня 1781 Кролевець.представника царського двору – гоф- року за наказом Катерини II утворено Вважалось, що підлеглі Петрафурєра. Побрався із Софією Семенівною Чернігівське намісництво. Таким чином, Милорадовича були досить освіченимиПолуботковою – правнучкою наказного десь о цій порі Петро Милорадович людьми. Вони навчались у церковно-гетьмана Павла Полуботка. У шлюбі був поступився місцем новому начальнику – приходських школах і Чернігівському
  • 33. колегіумі, перетвореному 1776 року у Сінокоси його цікавили як корм длядуховну семінарію. Освіту тут здобували артилерійських коней.діти посполитих селян, козачої і духовної Для часів полковництва Петрастаршини. Цікаво, що в Чернігові до 1789 Милорадовича характерні службовір. не було жодного світського учбового зловживання, а це сприяло незаконномузакладу. переходу земель у приватну власність. Особливу турботу Петра Сам Петро Степанович володівМилорадовича викликала фортеця, маєтностями, де на нього працювалооскільки Чернігів знаходився на кордоні із понад пять тисяч кріпаків.Польщею. Полковник звів тут нові Останній чернігівський полковникфундаментальні споруди. Водночас з Милорадович помер 18 січня 1799 р.розбивкою кварталів і забудовоюМосковської слобідки (біля підніжжяВалу) поступово було здійснене першерегулярне планування колишньогоДитинця з урахуванням напряму давніхголовних магістралей, Погорілих іЛюбецьких воріт. Ще один клопіт був у ПетраМилорадовича. Це — загальний міськийпритулок (богодільня), побудований накошти його батька Степана МихайловичаМилорадовича та братів Єньків.Складовою частиною притулку буламіська лікарня. Ці важливі для городянустанови знаходились біляВоскресенської церкви, навколо якої бувцвинтар (частина його пізніше сталамайданом). У 1765 р. вже працювавміський лікар Яків Узнанський. Петро Милорадовнч сварився змагістратом за хутір на Десні. Там булигарні сінокоси, дубовий гай та озеро.
  • 34. ЧЕРНІГІВСЬКІ ВОЄВОДИ у Борисоглібському монастирі збудовано двома синами і тритисячною дружиною. І дім для архієреїв. Це дало змогу пізніше відбулась та подія 1353 року. При – ? НОВОСІЛЬЦОВ Лазарю Барановичу перенести свою хрещенні одержав імя Леонтій. Від ньогоВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ. Похо- кафедру із Новгорода-Сіверського до пішло кілька дворянських сімей. Правнукдив з дворянського роду. За переказами, Чернігова. Леонтія-Індриса Андрій Харитоновичпращур Новосільцових на імя Юрій Як свідчать стародавні родовідні переселився з Чернігова у Москву.Шалий або Шель був вихідцем з Литви. У книги, Іван Загряжський походив з Великий князь Василій Темний дав йомупершій половині XIV ст. він оселився у російського дворянського роду татарина прізвисько Толстой (Андрій відрізнявсяМоскві. Його син Яків Юрійович, на Ісахара, після хрещення – Гавриїла. У огрядністю). Так на Московії зявилисьпрізвисько Новоселець, родоначальник князя Дмитра Донського був «ближним відомі люди з прізвищем Толсті: СілівестрНовосільцових, був окольничим князя человеком». Отримав від нього значні Іванович – полковий воєвода на Трубі вВолодимира Андрійовича Хороброго і маєтності. Іван Загряжський був одним із Москві, вбитий поляками під Москвоюзбудував 1372 р. місто Серпухов (нині найзаможніших чернігівських воєвод. 1612 р.; Григорій Іванович – воєвода уМосковська область). Зубцові, помер 1636 р.; Василь Іванович Володимир Васильович – онук 1665 (батько Андрія, чернігівського воєводи)Якова Юрійовича. Василь Якович, його ВОЛКОНСЬКИЙ ІГНАТІЙ. був березівським і суздальським во-батько, помер 1713 р. Відомий як Відомо лише, що чернігівським воєводою єводою, помер 1649 р.президент мануфактур-колегії (пізніше став 14 вересня 1665 р. Цього ж року З цього коріння походить Левкомерц-колегії) і сенатор. Дружив з залишив службу. Можливо, походив з Миколайович Толстой. У середині 80-хБіроном, після падіння якого був російського княжого роду св. князя років XIX ст. письменник відвідавзасуджений на заслання у власних селах. Михайла Всеволодовича Чернігівського. Чернігівщину – батьківщину своїхМожливо, цим пояснюється повне забуття предків.Володимира Новосільцова, про якого ми 1665 – 1669лише знаємо, що він служив воєводою у ТОЛСТОЙ АНДРІЙЧернігові. ВАСИЛЬОВИЧ. Як воєвода відзначився добре організованою обороною Чернігова 1660 – 1667 проти військ гетьмана Івана ЗАГРЯЖСЬКИИ ІВАН. З 29 Брюховецького. За це став думним дворя-березня 1660 р. – воєвода у Чернігові. За нином. Після Чернігова ніс окольничуроки служби чимало зробив для службу. Помер 1690 р.розбудови та благоустрою міста. Родовід А. В. Толстого сягає в тіСпорудив численні військові укріплення, часи, коли чесний муж Індріс приїхав «изобніс Чернігів ровами. При Загряжському немец, на цесарские земли» в Чернігів з
  • 35. 1673 –? рязанський Михайло Іванович Глєбов одягались ратні люди, також не мінялися, ЧАПЛІН НИКОН ІЄВЛЕВИЧ. 31 «пожалован был в кормленье волостью хоча перетворились на той час у лахміття.грудня 1673 року був призначений Колтовскою» поблизу Москви і став Помешкання , де жили чернігівськівоєводою Чернігова. Скільки тривала писатися Колтовський. Його праправнука воєводи, при Михайлові Кропоткінуйого служба, невідомо. Опісля був Анна Іванівна була з 1572 року складалося з трьох світлиць, сіней івоєводою в Арзамасі. дружиною Іоанна Грозного. Серед горища. Під третьою світлицею — лазня. Походив із стародавнього Колтовських у XVI і XVII ст. були Михайло Кропоткін тримав під контролемдворянського роду, започаткованого воєводи і полковники. провіант ратних людей. Хлібні запасипольським шляхтичем Чаплінським, розміщались в одинадцяти ямах, укотрий служив великому князю Михайлу 1681 чотирьох так званих житницях і в однійОлександровичу Тверському у другій НАУМОВ ДАНИЛО коморі, зберігались сіль, вино. М.половині XIV ст. Нащадки його отримали ТРОХИМОВИЧ. Воєводою став 5 Кропоткін контролював продаж вина, бопрізвище Чапліних у середині XV ст. березня 1681 року. Незабаром від цієї торгівлі був значний прибуток. Никон Ієвлевич – московський бухгалтерські книги, грошову казну, Турбувався воєвода і за поштове подвіря.дворянин, головна дійова особа у ратних людей з гарматами та ядрами, Тут було дванадцять коней, двадцять сімлитовському поході 1655 – 1656 рр. хлібні і соляні припаси, цареві указні кіс (ними косили сіно для поштовихВійськові заслуги Чапліна не залишились грамоти і, нарешті, саму фортецю передав коней), тридцять сокир, десять заступів,непоміченими. Він був призначений чер- М. Кропоткіну. багато чого іншого. Михайло Кропоткіннігівським воєводою. ревно виконував усі царські накази. 1681 – 1682 Можливо, його коріння треба 1679 – ? КРОПОТІН МИХАЙЛО. На посаді шукати в родоводі Кропоткіних – ЛЕОНТЬЄВ КІНДРАТ воєводи пробув рік. При ньому Чернігів удільних князів Смоленських.ІВАНОВИЧ. 5 серпня 1679 р. став розширив свою територію за рахунок Засновником роду був князь Дмитровоєводою. Більше ніяких відомостей про будівництва. Вісім хат було зведено із Васильович Кропотка, племінникнього відшукати не пощастило. дубового лісу. На початку 1682 р. згідно з останнього князя указом російського царя і Малоросійської Смоленського Юрія Святославича. 1680 – ? колегії у фортеці збудовано нову вежу Найближчою гілкою Кропоткіних для КОЛТОВСЬКИЙ СЕМЕН також із дубового лісу. Грошові прибутки розуміння походження воєводи є гілкаСЕМЕНОВИЧ. З березня 1680 року за цей час були значними, але Михайло Бориса Михайловича Кропоткіна. У 1627обійняв посаду воєводи. Відомостей про Кропоткін належав до людей економних. – 1629 роках володів значнимийого службу в Чернігові не збереглося. Купив лише пять нових солдатських маєтностями на Рязанщині. НащадкиМожливо, походив з старовинного прапорів. А стрілецькі знамена так і Бориса Кропоткіна в XVII ст. служилидворянського роду Колтовських. Боярин залишались старими. Шуби, в котрі стольниками, бувалії на воєводствах.
  • 36. 1682 – 1683 1684 – 1685 1686 – 1687 ЯНОВ СТЕПАН ІВАНОВИЧ. 4 БОРИСОВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ. 8 ЖЕЛЯБУЖСЬКИЙ ІВАНсічня 1682 р. Михайло Кропоткін передав серпня 1684 р. призначений воєводою. До ОПАНАСОВИЧ. 23 жовтня 1686 рокувоєводські справи своєму наступникові того – полковник московських стрільців. став чернігівським воєводою. Про йогополковникові московських стрільців Упродовж семи місяців виконував свої діяльність на цій посаді нам нічогоСтепану Івановичу Янову. Від Михайла обовязки. Вірогідно, його родовід бере невідомо. Він – московський дворянинКропоткіна йому дісталася в гарному початок від дяка Бориса з російського польського походження. Народився 1638стані фортеця, під командування міста Кашнри та його синів Микити і р. у родині московського воєводи. Службуперейшов 121 чоловік. 7 січня 1682 року Григорія, котрі разом із прізвищем розпочинав при дворі ОлексіяСтепан Янов прийняв хлібні, соляні, винні Борисови (від імені батька), у 1680 р. ста- Михайловича. У 1666 році Іванзапаси. Того ж дня одружені солдати і ли володарями значних маєтностей і Желябужський – завідувач Конюшеннимстрільці одержали хлібне і соляне ут- започаткували пятий дворянський рід приказом. Якщо Федір Олексійович давримання у більшому розмірі, аніж Борисових. А може, Петро Іванович був йому чин думного дворянина, то наступнінеодружені вояки. На утримання родичем Григорія Микитовича Борисова – царі в 1684 р. зробили Івана Опанасовичапоставлено тих, хто залишався на службі, воєводи Чернігова у 1592 році.. окольничим, а потім вже і чернігівськимповерх строку. Надано допомогу хворим. воєводою.Степан Янов видав розпорядження, згідно Пізніше Іван Желябужський відігравз яким солдати, стрільці і вояки 1685 – 1686 значну роль в історії московськоїнадстрокової служби несли варту по шість ДЕМЕНТЬЄВ БОРИС дипломатії. Відомий своїми «Записками»,діб. Якщо у місті виникала важлива ро- ФЕДОРОВИЧ. Воєводство прийняв 8 котрі охоплюють період з 1682 до 1709 р.бота, то вартування скорочувалося на дві березня 1685 року. До того був І. О. Желябужський змалював побут ідоби. підполковником московських стрільців, звичаї того часу, особистість Петра І, Не збереглося відомостей про розквартированих у Чернігові. Рік і сім розповів про випадки різних зловживань іпоходження Степана Івановича Янова. Ми місяців ніс свою службу Борис Дементьєв. судових справ. Помер Іван Опанасовичне знаємо, де він служив опісля, чи був Батько воєводи – Федір Васильович,одружений, коли і де помер. російський дворянин, володар маєтків у Скупі дані про Янова дають підстави Московському повіті з 1550 року.припустити, що у листопаді 1683 р., коли Борис Федорович після Чернігова 1687 – 1688він залишив службу, його наступниками ніс цареву службу в інших містах. Його ІЗМАЙЛОВ МАТВІЙбули Григорій Калінін і московський імя зустрічається у родовій книзі ПЕТРОВИЧ. З 23 лютого 1687 року –полковник Семен Воєйков. На жаль, про Самарської губернії як володаря великого воєвода. Був на цій службі рік. Діянняних не залишилось жодних свідчень. маєтку з 1690 р. його не збереглися у памяті народній.
  • 37. Вірогідніше за все, своїм походженням засновниками яких були онукизобовязаний стародавньому Костянтина Юрійовича; Дмитро, Петро-дворянському роду Ізмайлових, з якого Верига, Іпат-Потул Васильовичі.вийшов і Чернігівський полковник Із нащадків Дмитра ВасильовичаВолодимир Ізмайлов (1740-і роки). Волконського Федір (Федул) Федорович і був чернігівським воєводою. 1688 – 1690 ШАХОВСЬКИЙ ФЕДІР 1691 – 1694ІВАНОВИЧ. Воєвода з 8 лютого 1688 ПОЛЮБІН БОГДАНроку. Про його дворічну службу в ФЕДОРОВИЧ. У нарисі В.Чернігові відомостей немає. Біографічні Домбровського «Город Чернигов идані також відсутні, якщо не брати до Черниговская губерния» знаходимо такіуваги, що брат Шаховського, князь Семен рядки: «Воєвода окольничий БогданІванович, сидів на московському Полюбин в 1691 г. по челобитью жилыхвоєводстві в епоху Василя Шуйського. солдат и стрельцов построил в ноной крепости (на р. Стрижень.) церковь деревянную но имя князя Михайла и 1690 – 1691 боярина его Феодора, которая стояла до ВОЛКОНСЬКИЙ ФЕДІР 1766 г., а в сем году по ветхости(ФЕДУЛ) ФЕДОРОВИЧ. Не залишив по разобрана». Нинішня церква на честьсобі як воєвода ніяких свідчень. князя Михайла та боярина його Феодора Походив із стародавнього княжого знаходиться на території Чернігівськогороду Михайла Всеволодовича військового госпіталю.Чернігівського, молодший син якого Після Б. Ф. ПолюбінаЮрій одержав у власність Тарусу чернігівськими воєводами служилинеподалік від російського міста Калуги. Михайло Хилевський – підполковникПравнуки Юрія Костянтин, Іван і Федір солдатського строю і князь Іваноселилися в Алексинському повіті. На Степанович Хатетовський. Але було урічці Волконі придбали маєток. З того 1700 і 1701 роках. Жодних фактів прочасу стали називатися князями діяльність чернігівських воєвод неВолконськими. збереглося. На початку XVI ст. старша гілкаВолконських розділилася на три,
  • 38. ЧЕРНІГІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО. НАМІСНИКИ Керуван Чернігівським намісництвом повноважний представник У 1781 році скасовано Катерини другої, Малоросійський Малоросійську колегію, генерал-губернатор П. О. Румянцев – генеральний суд, генеральну Задунайський.і полкову управи, а Гетьманщинуподілено на три намісництва: Київське,Чернігівське і Новгород-Сіверське. Чернігівське намісництвоутворилося відповідно до указу КатериниII 27 вересня 1781 р. Але життєздатнимвоно стало 30 січня 1782 р. До Чернігівського намісництваувійшло 59 сотень Київського,Ніжинського, Лубенського, Галицького,Чернігівського і Стародубського полків.Адміністративним центром обраноЧернігів. Чернігівське намісництвоскладалося з 11 повітів. Це –Березнянський, Борзнянський, Гадяцький,Глинський, Городнянський, Зіньківський,Лохвицький, Ніжинський, Прилуцький,Роменський і Чернігівський повіти. У2143 населених пунктах мешкало 746 500чоловік. У 1782 р. засновано герб Чернігова:чорний орел, на голові якого золотакорона, а лівий кіготь птаха тримаєзолочений хрест.
  • 39. 1782 – 1790 Коли ж царську корону наділа поштамту, відкритому 1781 р. РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ Катерина II, Петро Олександрович У 1765 – 1766 роках Румянцев ввівПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Народився Румянцев надіслав прохання про посаду повітових комісарів, котрі8 січня 1725 року на українсько-мол- відставку. Але імператриця затримала контролювали збирання податків ідавському кордоні. Батько його, його па службі. Річ у тім, що 10 листопада здійснювали посередництво міжОлександр Румянцев – вірний соратник і 1764 р. Катерина II видала Маніфест, в населенням і російськими військами.помічник Петра І. Мати Марія Матвієва якому сповіщав; «малороссийский народ» Шість кінних полків у Глухові замістьпоходила з богатих бояр. про увільнення Кирила Розумовського від натурального фуражу почали отримувати За своє життя Олександр Іванович гетьманства. Про вибір нового гетьмана в «рублевый оклад с хаты».Румянцев виконував різні доручення документі не йшлося. Цим же З квітня 1765 до лютого 1769 .р.російського монарха. Так. 1738 р. керував Маніфестом цариця знову Румянцев керував роботою по складаннюУкраїною Разом із сімєю мешкав у започатковувала Малоросійську колегію, опису Лівобережної України. Ця працяГлухові. Вчителем у Петра Румянцева був а президентом і губернатором Мало Росії відома як «Румянцевський описмісцевий педагог Тимофій Михайлович призначала Петра Румянцева. Малоросії». Перепис (він зберігається вСенютович – випускник Чернігівського Перше, що він зробив, — своїм Центральному державному історичномуколегіуму. Чи був він задоволений своїм ордером від 31 травні 1765 р. організував архіві України) подає відомості проучнем? Якщо виходити з того, що, регулярний поштовий звязок по всій населені пункти Бобровицької,навчаючись у Берліні з 1740 р Петро Лівобережній Україні, зокрема, й на Козелецької, Посівської та ОстерськоїРумянцев вів розгульне і надто жваве Чернігівщині. Пошт-директором сотень Київського полку. Відображені тутжиття у свої пятнадцять років, то не призначив майора Скоропадського. Було сотні Ніжинського, Прилуцького,дуже. Проте така несерйозна поведінка не вироблено статут про кінну пошту, Стародубського і Чернігівського полків.завадила йому стати фельдмаршалом, відкрито по всій Україні 9 поштових Розкривається їхнє географічневидатним воєначальником. Слава до трактів з них 7 – на Чернігівщині, положення, кількість дворів, чисельністьПетра Румянцева прийшла у ході семи довжиною 2358 верст. На них діяло 72 населення, майнове становище кожноїрічної війни 1756 – 1763 рр. У 1758 р. про станції, які обслуговували 15 сім’ї, тощо.нього говорили як про командира, поштмейстерів і 165 листонош. У їхньому Оцінюючи генеральний описздатною вийти переможцем з будь-якого розпорядженні було 300 коней, виділених України, Михайло Грушевський писав,складності військового становища. Петро полками. Серед них 182 коня передали що ця робота є «важним джерелом дляРумянцев командував кавалерією у битві Ніжинський, Стародубський, Чер- пізнання життя Гетьманщини, але непри Гро-Егерсдорфі і виграв справу, чим нігівський і Прилуцький полки. Виділяли полегшила долі народної.викликав заздрість фельдмаршала О. Б. ці полки і листонош: їх кількість – 91. 3 Румянцев, сам одержавши великіБутурліна і шанобливе ставлення д нього утворенням Чернігівського намісництва маєтності на Україні став дивитися наПетра III. поштові станції краю підпорядковувались селянські справи очима українського пана
  • 40. і ніякої полегші ні від нього, ні від інших Втручання Катерини II врятувало їхнє новим чернігівським дворянам навеликоруських начальників українське життя: смерть замінили на вісім місяців володіння маєтками і селянами, котрих уселянство не мало». вязниці. 1783 р. остаточно було покріпачено. А Сучасні ж історики схильні до того, У 1768 році розпочалася російсько- чернігівські міщани дуже постраждали, бощо «Румянцевській опис Малоросії» турецька війна. П. О. Румянцев залишив їх Румянцев-Задунайський позбавив праваздійснювався з метою впровадження Україну, аби за наказом цариці прийняти володіти маєтностями, переходити внового підвищеного оподаткування. командування 2-ю армією, котра козаки і досягати старшинства, брати Із запалом Петро Олександрович охороняла російські кордони від нападів участь у самоврядуванні. Міщанство стаєвиконував накази цариці, коли стежив за кримських татар. Пізніше під його нижчим класом.старшиною, йдеться про вибори до орудою з турками воювали 1-а російська Імениті громадяни і купецтвоспеціально комісії по складанню законів армія. Війна тривала шість років і збиралось раз на три роки на збори,Російської імперії. У 1767 році від завершилася 1774 р. повною перемогою отримавши попередній дозвіл відКатерини II надійшло розпорядження Росії, в чому значна заслуга П. О. Румянцева-Задунайського. Міськомунаправити з України виборних депутатів з Румянцева. Цей успіх було увінчано товариству дозволялося просити у ньогонаписаними наказами від різних верств Кючук-Кайнарджійським мирним матеріальної підтримки, але цим правомнаселення. Цей документ повинен був договором, підписаним вже генерал- громада ніколи не скористалась. Навідповісти на запитання яким хоче фельдмаршалом Румянцевим. За зборах обирався міський голова, 2бачити український народ «Уложеніє» – талановито проведені операції за Дунаєм бургомістри і 4 ратмани в магістратнові законі для Росії. Старшина, козаки, у 1775 році до його основного прізвища (суди), засідателі суду совісті і міськийміщани, духовенство висловилися за додалось ще одне — Задунайський. староста. У виборах брали участь молодіобрання гетьмана згідно із статтями За велінням Катерини II він люди після 25 років, процент з капіталуБогдана Хмельницького. Це дуже повернувся в Україну для підготовки яких становив не нижче 50 рублів.розгнівало Румянцева і він розіслав поступового введення тут З 1785 року під контролемофіцерів по полках, аби вони вплинули на загальноросійських порядків. Так, у 1782 Румянцена-Задунайського утворилисьці настрої. А в Ніжинському полку році остаточно утворилися Чернігівське, міські думи, які були дуже обмежені удепутатом було обрано чоловіка на імя Новгород-Сіверське і Київське податковій і фінансовій діяльності.Селецький. Він не захотів прийняти наказ намісництва, які за структурою нагадува- Міська звітність підлягала у суворомупро відновлення гетьманства та україн- ли російські губернії. Керівництво контролю губернського правління (а цеських порядків. Тоді старшина його Чернігівським намісництвом здійснював знову Румянцев-Задунайський) і ревізіїпереобрала, а Румянцев усіх хто складав Румянцев-Задунайський. казенної палати. Секретар думинаказ і скинув Селецького, поставив Перш за все чернігівське шляхетство призначався і звільнявся губернськимперед військовим судом. Тридцять три отримало права «благородного правлінням, а тому повністю залежав відособи були приречені на страту. дворянства». Наступний крок – привілеї губернатора. Румянцеву-Задунайському
  • 41. були підпорядковані також прокурор, І сьогодні радують око палац і Новгород-Сіверського намісництва,нотаріус, суди (громадянський, особливі парковий ансамбль графа П. О. Румянцев припиняє здійсненнясудії для громадян з привілеями, окремі Румянцева-Задунайського, створені за безпосереднього управління краєм і лишедля селян), поліцейські заклади, лікарі, проектом архітектора А. В. Квасова 1767 наглядає за роботою адміністративнихземлеміри тощо. – 1768 рр. у Глухові. У цьому місті установ у намісництвах, де він особисто Таким чином, ніякої самостійності у фельдмаршал жив, працював і зберігав підібрав усіх начальників».намісництві не існувало. Вся діяльність свій архів. У 1784 р. сталася велика Останні сім років життяРумянцева-Задунайського спрямовувалася пожежа. Вогонь проковтнув 12 скринь із фельдмаршала були бездіяльними.на знищення на Чернігівщині (як і по всій справами військово-похідної канцелярії Давались взнаки старість, хвороба. ЩеУкраїні) гетьманських і введення нових фельдмаршала Румянцева. Упродовж 50 замолоду він страждав під серцевихросійських порядків. років у Глухові знаходився його нападів. Фатальний стався 19 грудня Петро Олександрович був людиною особистий архів, котрий від 1796 року.надзвичайно багатою. До володінь перенасиченості вологи загинув. Те, що Помер П. О. Румянцев-Задунайськийфельдмаршала належали села Вишеньки і залишилось, у другій половині ХІХ ст. у Ташані. Похований із військовимиЧерешеньки Коропського району. У було перевезено до Києва. почестями у Києво-Печерській лаврі.Вишеньках зберігся палац, побудований У 1770 р. Катерина II подаруваладля Румянцева-Задунайського за фельдмаршалу село Володькову Дівицю 1781 – 1790архітектурним проектом Д. Г. Ніжинського повіту (тепер с Червоні МИЛОРАДОВИЧ АНДРІЙКотляревського 1782 – 1787 роках. Коли у Партизани Носівського району). Румянцев СТЕПАНОВИЧ. Народився 1726 р. у1787 р. Катерина II проїздила через віддав його князю П. М. Голіцину, коли родині Степана МихайловичаЧернігівщину, вона завітала до дочка полководця Марія виходила за Милорадовича чернігівського дворянина іфельдмаршала. Імператриця не могла нього заміж. Потім селом володіла до мецената. Брат Андрія, Петронамилуватися палацем та Успенською 1917 р. інша дочка фельдмаршала О. П. Милорадович був останнім чернігівськимцерквою, що склали садибно-палацові Долгорукова та її нащадки. Син Микола полковником, ймовірно, Андрійкомплекси Вишеньок і Черешеньок. Петрович Румянцев (1754 – 1826) – , Степанович розпочав службу бунчуковимВражало поєднання східних і готичних сенатор, відомий державний діяч. Мешкав товаришем у полку брата. Пізнішеархітектурних форм палацу, що надавало у Петербурзі. перейшов до регулярної російської арміїйому романтичного вигляду, а Румянцеву- Сучасний історик О. Струкевич, під командуванням Румянцева-Задунайському нагадувало події росій- створюючи історичний портрет ҐІ. О. Задунайського. Разом з ним набув слависько-турецької війни, з якої полководець Румянцева-Задунайського, наголосив: під час прусського походу і особливо увийшов блискучим переможцем. Палац «Взявши в січні 1782 р. активну участь у турецькій війні.був розписаний. Проте збереглися лише офіційних кількаденних церемоніях по Ще у 1775 р. Катерина II намагаласяпервісні ліпні оздоби лицарського залу. відкриттю Київського, Чернігівського та запровадити в Україні губернські
  • 42. порядки. Але їй це не вдалося. І тоді вона Сенатській площі в Петербурзі. Був важкозгадала про здібності Петра Румянцева- поранений і помер.Задунайського, свого вірногофельдмаршала, і знову відрядила його в 1796 – 1797Україну. У червні 1779 р. він отримав від ВЯЗМІТІНОВ СЕРГІЙімператриці повеління розпочати підго- КУЗЬМОВИЧ. Генерал-лейтенант.товку до запровадження в Україні Сенатор. Обійняв посаду губернаторанамісництв за зразком російських Чернігівського намісництва наприкінцігуберній. А 3 липня 1779 р. Румянцев 1796 р., а в травні 1797 р. залишив її.наказав Андрію Милорадовичу створити іочолити особливу комісію для збирання 1797необхідної інформації. БАКУРИНСЬКИЙ ЯКІВ Андрій Степанович склав опис ЛЕОНТІЙОВИЧ. Таємний радник.Малоросії, що було першим кроком для Губернатором був короткий термін: зздійснення планів Катерини II. Як тільки травня до 19 листопада 1797 року.у 1781 р. утворилося Чернігівськенамісництво, Милорадович був призна-чений його генерал-поручиком абогубернатором. Який термін він обіймавцю посаду, точно невідомо. Вірогідніше,до 1790 року, коли графа МихайлаМикитовича Кречетинкова було ого-лошено генерал-губернаторомКиївського, Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництва. Цю службуграф ніс до 1793 року. Про нього незбереглося навіть скупих відомостей. Після відставки Андрій СтепановичМилорадович переїхав до Петербурга.Помер 1796 року. Його син МихайлоАндрійович Милорадович, народжений1771 року, – відомий генерал. 26 грудня1825 року усмиряв декабристів на
  • 43. Малоросійська губернія. Білорусії, тому Чернігів перестав бути соломою худобою. її ще називали прикордонним з Польщею містом і фор- Новобазарною, аби не переплутати з Губернатор теця втратила своє значення. Зникла Красною базарною площею. Нині тут потреба тримати тут державні та інші Центральний міський базар і телецентр.З а указом Павла І від 12 грудня 1796 установи, населення отримало змогу Па вулиці Смоленській у 1804 р. за року створено Малоросійську вільно розселятися. У 1801 році складено проектом архітектора М. Д. Маркелова губернію. До її складу увійшли план реконструкції міста. Згідно з ним у зведено будинок губернатора. нині – цеЧернігівське і Новгород-Сіверське Чернігові поступово зявлялись прямі вулиця Шевченка, № 57. У колишньомунамісництва, 10 повітів Київського вулиці. губернаторському домі (зразокнамісництва (серед них Козелецький та У 1799 р. у купця Володимира Леонтьева архітектури неокласицизму) міститьсяОстреський повіти) і 3 повіти відібрано за компенсацію земельну Чернігівський і будинок офіцерів. До 1917Катеринославського намісництва. Вся ділянку. Тут споруджено (ймовірно, 1800 року вів був резиденцією управителівтериторія Малоросійської губерніїї р.) одноповерховий будинок для міської Чернігівської губернії.складалася з 20 повітів. Це – Гадяцький, думи. Це помешкання думаГлухівський, Зіньківськии, Золотоніський, використовувала до жовтня 1917 р. У 1797 – 1802Козелецький, Конотопський 1908 р. надбудовано другий а в 30-х рр. – МИКЛАШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛОКременчуцькии, Лубенський, третій поверхи. Будинок зберігся до нині, ПАВЛОВИЧ Народився 1756 року вМглинський, Ніжинський, Новгород- знаходиться на розі вулиць Куйбишева і Чернігівській губернії у дворянськійсіверський, Переяславський, Кирпоноса. У ньому розміщується родині. Вірогідно, походив відПирятикський, Полтавський Прилуцький, Державний банк. дворянської гілки СтародубськогоРоменськнй, Сосницький, Стародубський, За планом 1801 року міське кладовище полковника Михайла АндрійовичаХорольський і Чернігівський повіти з перенесено на поле поруч із Миклашевського (1689 – 1706), якомунаселенням 55-60 тисяч у кожному. Петропавлівською церквою, яка не від гетьманів Демяна Многогрішного,Адміністративним центром збереглася. Сам же цвинтар зберігся і Івана Самойловича та Івана МазепиМалоросійської губернії визначено виходить на Старобілуську вулицю. Тут дістались численні маєтності. II початкуЧернігів. Частково відновилися старі поховані поет М.А. Вербицький, родина XVIII ст. у Глухівсько-українські судові установи: скасовано М.М. Неплюєва – вітчизняного і Петропавлівському монастирі с. Будищагубернські магістрати, верхні розправи. культурного діяча. Багото могил у на його кошти споруджено трапезні зРозпочалась перебудова старого недбаному стані. Лише копітка робота над теплою церквою Успіння Богородиці.Чернігова на новий, сучасний. Перш за їх відновленням від криє нам нові імена. Михайло Павлович Миклашевськийвсе це повязано з ліквідацією фортеці у На колишньому пасовищі утворено відзначився під час при душення1799 році. До Росії були приєднані Олександрівську ярмаркову площу, де польського повстання Т. Костюшки, колитериторії Правобережної України і зосереджувалась торгівля лісом, сіном, відстоюваг Волинську губернію. За це
  • 44. 1796 р. його призначено Волинськимгубернатором. А 19 листопада 1797 р. –малоросійським. Михайло Павловичпереїхав до Чернігова. Скупі відомості недають повної картини того, що сталося1799 р. Відомо лише, що за вживання вдонесеннях «несвойственных вроссийском языке» слів імператор Павло Іусунув Михайла Миклашевського згубернаторської посади. Які саме словавживав малоросійський губернатор(українські чи крутіші?), невідомо. ПавлоІ недовго сердився на дворянина інезабаром повернув його у Малоросію.Згадку про діяльність Миклашевського якмалоросійського губернатора загубилася вархівах. У 1806 – 1807 рр. МихайлоМиклашевський командувавКатеринославською дружиною. Невимагаючи для себе фінансовоївинагороди і помірно витрачаючи казеннігроші, він тримав військовиків напоготовіупродовж року. Призначений сенатором,Михайло Павлович нажив ворогів. У 1818р. подав у відставку. Переїхав уЧернігівську губернію і майже 30 роківзаймався сільським господарством,удосконаленням власної суконноїмануфактури десь на Глухівщині. Помер у1847 р.
  • 45. Чернігівщині діяли 198 дрібних заводів і якими стежила поліція. Коли ж ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ. фабрик, де працювало майже 24 тис. відбувались заворушення, він викликав ГУБЕРНАТОРИ чоловік. війська і жандармські команди. Вищою посадовою особою в Губернатор мав право заявити про березня 1802 року указом губернії був губернатор. Не лише як свою незгоду з обранням чиновників на те 27ліквідовано. Сенату губернію Натомість Малоросійську було утворено представник вищої урядової влади, а й як уповноважений міністерства внутрішніх справ, що виконує низку адміністратив- чи інше місце у місцевих адміністративних установах. На це йому відводилось два тижні. Всі папери про на-Чернігівську і Полтавську губернії. них функцій. Насамперед губернатор городження посадових осіб, перш за все,Чернігівська губернія складалася із 12 здійснював нагляд за ретельним надходили до губернатора. Вінповітів. Це – Борзнянський, Глухівський, виконанням законів і розпоряджень контролював виконання настанов медиківГороднянський, Козелецький, Коно- російського уряду. Мав право викликати (Врачебный Устав) у випадках епідемійтопський, Мглинський, Ніжинський, до себе для пояснень всіх посадових осіб чи тяжких масових захворювань,Новгород-Сіверськнй, Сосницький, губернії без винятку, навіть, якщо вони опікувався душевнохворими. В іншихСтародубський і Чернігівський повіти. вищі за рангом або класом. Винні несли справах діяв через губернське правління іКролевецький, Суразський і Остерський покарання через губернське правління, комітети у справах присутствія. Вониповіти увійшли до складу Чернігівської якщо особи та установи, де вони були створені на Чернігівщині загубернії за рік, згідно з указом Сенату від працювали, безпосередньо йому під- сенатським указом 27 червня 1874 р.27 травня 1803 року. У 1808 році з Нового лягали. Якщо ж ні, то губернатор робив їм замість мирових посередників і повітовихміста повітові установи переведено до зауваження, а про хибну поведінку осіб зїздів.Новозибкова, і повіт став називатися сповіщав їхнє начальство. Губернатору Комітети очолювали предводителіНовозибківським. До 1917 р. істотних було надане право здійснювати у будь- повітового дворянства, а членами цихзмін в адміністративно-територіальному який час ревізії всіх губернських установ. комітетів були предводителі повітовоїподілі губернії не відбулося. Вона Огляд губернії він робив щорічно або раз земської управи і повітового справника.складалася з 15 повітів. За даними на два роки. Звіт надсилався цареві, копії Губернатор мав свою канцелярію іпершого перепису в Росії 1897 року тут – міністерству внутрішніх справ і чиновників для особливих доручень, якихмешкало 2 321900 чоловік. головному місцевому начальству. призначав сам. Чернігівська губернія була аграрним Губернатор мав право своєю владою Він ніс відповідальність лише передкраєм з великим поміщицьким припиняти збори приватних товариств, царем. Ця відповідальність значноземлеволодінням (близько 42% земельної клубів та артілей, якщо у їхніх діях вбачав підвищувалась, коли на стіл монархаплощі), відробітками, селянським небезпеку для держави. лягали представлення міністрів,малоземеллям. Промисловість майже не Губернатор здійснював нагляд за сенаторів, що здійснювали ревізію губер-розвинута: на початок XX ст. на іноземними громадянами та особами, за нії.
  • 46. Таким чином, па думку істориків ліквідована 1917 р. коли з Білорусії були евакуйованікінця XIX – початку XX ст., влада До лютневої революції 1917 р. державні установи і частина населення. І.губернатора наближала губернське Чернігівською губернією управляли різні В. Френсдорф за підтримкою дворянськихправління до французької системи правителі. Деякі з них залишили свій слід сімей, козаків і міщан зумів розміститимісцевого управління. Подібно до фран- в історії Чернігівщини. Від інших всіх належним чином. Через губернськуцузьких префектів, губернатори були збереглися лише імена та дати правління. канцелярію обивателі дізнавались проводночас представниками верховної подвиги чернігівських козачих полків увлади і агентами міністерства внутрішніх 1802 – 1813.ФРЕНС/3/ДОРФ ІВАН битвах під Бородином, Красним,справ. ВАСИЛЬОВИЧ. Перший губернатор Пінськом та в багатьох інших операціях. З утворенням Чернігівської губернії новоствореної Чернігівської губернії. У жовтні 1812 р. протягом шестичіткіше визначилася посада генерал- Дійсний статський радник. Барон. днів Чернігівське ополчення утримувалогубернатора. Призначався він Біографічні дані про нього загубилися. лінію оборони від Остерського доімператором, з огляду на особливі заслуги Імя Френс/з/дорфа зустрічаємо в Городнянського повіту... Чернігівськіі довіру до нього. Генерал-губернатор історико-археологічному календарі ополченці відзначились під час боїв за бі-проводив у життя державну політику Чернігівської губернії на 1906 рік: «18 лоруське місто Могильов. У 1813 р. вонивідповідного часу і діяв, виходячи з января 1805 г. совершылось брали участь у закордонному поході,інтересів уряду. Про справи особливого торжественное открытие Черниговской визволяючи народи Європи відзначення безпосередньо доповідав цареві. мужской гимназии в присутствии наполеонівських військ. Імена драгунів-Будь-які губернські установи зобовязані Куракина и Черниговского гражданского чернігівців Тараса Харченка, Микитибули виконувати всі розпорядження губернатора барона Йвана Васильевича Власенка, Миколи Павлова, Петравійськового губернатора. На випадок Френздорфа». Мелешка, унтер-офіцерів Андріяхвороби або відїзду генерал-губернатор Як губернатор він ніс на своїх Гармаша, Мусія Ігнатенка, Герасимане мав права передавати свою владу іншій плечах важку роботу по організації участі Гайдукова, організатора селянськихособі без імператорського дозволу. населення Чернігівщини у Вітчизняній партизанських загонів ЄрмолаяГенерал-губернатор формував свою війні 1812 року. У Чернігові, Семенівці, Четвертака та багатьох інших навікиканцелярію і підбирав чиновників для Коропі, Глухівському і Козелецькому залишились в історії Вітчизняноїособливих доручень. Положення 1861 повітах було сформовано шість козачих війни 1812 р.року «Про заходи по збереженню полків. У липні 1812 р. утворено У вересні 1814 р. ополченські полкидержавного порядку і громадського ополчення з кріпосних селян. Для опол- повернулись додому, в Чернігів. Але їхспокою» наділяло губернатора і генерал- ченців і регулярної армії населення вітав вже інший губернатор. Богубернатора деякими надзвичайними Чернігівщини збирало кошти, продукти І.В.Френсдорф залишив свою посаду 22правами. Посада генерал-губернатора, харчування, перевозило військові вантажі. квітня 1813 року. Подальша його долявведена Катериною II у 1775 р., була Не менший клопіт мав губернатор, загубилась десь в архівах.
  • 47. іншого – обмежений світогляд. Вів губернське правління, а нині –Архів розгульне життя, відрізнявся марнотрат- Чернігівської області. Архієрейський дім 1802 – 1806. КУРАКІН ОЛЕКСІЙ ством і метушливістю у справах. І в той зайняв почесне місце на вул.БОРИСОВИЧ, генерал-губернатор. же час полюбляв зовнішній порядок, був Мстиславській (нині – Фрунзе, № 2).Представник російського княжого роду, педантом. Куракін приваблював Гімназія ж розташувалсь на вул.засновником якого був князь Патрикій шляхетними манерами і виглядом Катеринівській (нині – Горького, № 4).Олександрович Звенигородський з статечного чоловіка. Катерина II ста- Проте путівники по місту Чернігову,Волині, правнук литовського князя вилася до Олексія Борисовича як до видані в 60-ті рр. XX ст., таГедеміна. У 1397 р. виїхав у Новгород. державної особи. В останні роки свого енциклопедичний довідникВід нього пішли роди Патрикеєвих, життя імператриця призначила його на «Чернігівщина» (К., 1990) стверджують,Хованських, Булгакових та інших. Його посаду керуючого третьою експедицією що на вулиці Гончій (?) (нині – Горького,праправнук, князь Андрій Іванович для свідчення державних рахунків. А № 4) 1804 р. зведено дім губернатора заБулгаков, на прізвисько Курака, став Павло І зробив Куракіна генерал- проектом архітектора А. Д. Захарова.родоначальником Куракіних. прокурором. Олександр І –Чернігівським Саме цей будинок, на думку складачів Олексій Борисович Куракін генерал-губернатором. У 1807 – 1811 рр. путівників, генерал-губернатор Куракіннародився в 1754 або в 1755 році у родині князь Куракін – міністр внутрішніх справ, передав для Чернігівської класичноїБориса Івановича Куракіна – відомого пізніше – голова департаменту економіки чоловічої гімназії. Цій тезі суперечать такідипломата петровської доби. Петро І і Державної ради і канцлер російських рядки з книги «Очерк истории городаБорис Куракін мали за дружин сестер орденів. Помер О. Б. Куракін 1829 р. Чернигова. 907 – 1907» (Чернигов, 1908):Лопухіних. Борис Іванович керував У Чернігові його памятали як «В зданиях упраздненного Пятницкогопослами Росії, що були акредитовані при генерала, котрий знищив фортецю, бо в монастиря 1789 г. учреждается главнаяєвропейських дворах. Славився як ній відпала потреба. Фортечні вали народная школа, преобразованная в 1805розумна людина і досвідчений політик. порозкопували і на їхньому місці г. в м. (мужскую. – Л. С.) гимназию; по Його молодший син Олександр зявились бульвари, що протяглися з преобразовании гимназия перешла вБорисович (1752 – 1818) теж залишив І805 р. уздовж Преображенської і строящийся тогда губ. дом (ныне старый),помітний слід у російській дипломатії; Смоленської вулиць (нині вулиці Карала для нее же начата перестройка доманадзвичайний посол у Відні та Парижі – Маркса і Шевченка). У 1805 р. на місці (1804)...».він користувався повагою колег з інших фортечних будівель, де розміщались Тобто, Чернігівська класичнакраїн. За роки царювання Павла І двічі місця присутствій, церква і навіть приват- чоловіча гімназія тимчасово розмістиласяпризначався віце-канцлером Росії. ні оселі, зведено будинок гімназії з в домі губернатора, котрий зведений 1804 Олексій Борисович Куракін був колонами та за проектом архітектора А. р. по вул. Смоленській (нині – вул.людиною суцільних суперечностей. З Карташевського реконструйовано Шевченка, № 57, Будинок офіцерів). А уодного боку – мав гострий розум, з будинок архієпископа. Тут розмістилось 1805 році цей учбовий заклад переселився
  • 48. у спеціально збудоване приміщення по губернатора, яке знаходилось поруч. біографії невідомі.вул. Катеринівській (нині – вул. Горького, Міський парк, де полюбляють 13 липня 1813 р. О. П. Бутович№ 4). На користь цієї думки свідчить відпочивати чернігівці, теж обійняв посаду чернігівськогостаття про О. Б. Куракіна з історико- започаткований князем Куракіним. губернатора. Новий управитель зіткнувсяархеологічного календаря Чернігівської З огляду на те добре і корисне, що з багатьма проблемами. Це – кризагубернії на 1906 рік. Виявляється, що 13 залишив після себе в Чернігові генерал- дрібних поміщицьких господарств,січня 1806 р. Чернігівські губернські губернатор Олексій Борисович Куракін, селянське безземелля, неспроможністьдворянські збори вирішили подарувати дивними здаються слова сенатора кріпаків вчасно сплачувати податки,Олексію Борисовичу Куракіну, котрий Михайла Сперанського, котрий вважав, зростання поміщицьких боргів. Необхідновиїздив з України, золоту вазу на знак що князь відповідав лише одній посаді: було пристосовуватися до новихподяки за його добрі страви на користь «Все тот же квартальний надзиратель или економічних умов. Як губернатор, О.П.чернігівського краю. Тодішній следственный пристав». Цю фразу Бутович змушений був підтримуватигубернський предводитель дворянства сенатор виголосив 1823 року. Можливо, поміщицьке підприємництво.Микола Стороженко відрядив секретаря згадав свою роботу у Куракіна домашнім Народжувалось ґуральництво,Івана Степановича Єнька до Санкт- секретарем, забуваючи, що то був перший цукроваріння, суконне виробництво.Петербурга, де він зробив замовлення на крок у велике життя державного діяча. Зростала торгівля за рахунок спеціалізаціївазу золотих справ майстру Фрідріху Але то вже інша історія. внутрішніх ринків. Так, міщани з Ніжина,Богдановичу Стефанцю. Вручаючи козаки з Менщини, Срібного і Прилукподарунок князю Куракіну, предводитель 1813 – 1818. БУТОВИЧ ОЛЕКСІЙ спеціалізувалися на збуті тютюну.дворянства відзначив, що завдяки ПЕТРОВИЧ. Народився 1759 року в Поступово відбувався процесОлексію Борисовичу Чернігів чудово родині дворян шляхетського походження. розшарування різних категорій населення,упорядкувався. Відкрито сирітський дім По Чернігівській губернії нащадки особливо селян, які відмовлялисядля дітей бідних дворян, а також Бутовича – від військового товариша коритися своїм поміщикам. Вониремісниче училище для інших верств на- Івана Богдановича. У нього був син отруювали сіножаті, палили садиби,селення. Гордістю міста стала чоловіча Степан Іванович – генеральний осавул навіть брали до рук зброю. Достовірнихгімназія, для якої, за словами М. М. (1709 – 1717), одружений з Марією фактів про те, як губернатор ОлексійСтороженка, «князь не задумываясь Яківною Лизогуб (дочка Якова Лизогуба). Бутович вгамовував конфлікти, неуступил свой генерал-губернаторский Другий син Григорій Іванович, священик, збереглося.дом, устроенный в 1804 г. по ул. володіння мав у Куликівці. У Степана А Чернігів, населення якогоСмоленской за церковью Вознесения». Івановича Бутовича залишилося двоє складало понад 5 тис. чоловік, жив своїм Це був дім цивільного губернатора. синів – Демян Степанович і Степан життям: будувався, витрачав кошти наТому, ймовірніше за все, князь Куракін Степанович. Олексій Петрович був освітлення, на впорядкування міськогопоступився помешканням-канцелярії онуком С. С. Бутовича. Подробиці його саду і майданів. Чималі гроші виділялися
  • 49. на утримання мостів, знищення бродячих не дають уявлення про його родинне 21 липня 1818 р. новий управительсобак, на те, щоб забезпечити всім коріння. Юнкером він розпочав службу в прибув до Чернігова. Найбільшиминеобхідним військовиків. колегії іноземних справ. Його поміщиками на той час тут були графи Життя у місті йшло розмірено і дипломатична місія проходила в Берліні, Толстой, Кушельов-Безбородько (до речі,досить одноманітно. Тиша порушувалась Молдавії, під час задунайської військової родич губернатора), Мусін-Пушкін,лише тоді, коли проводились зїзди кампанії, яка завершилася підписанням Голіцини, Долгорукі, Головіни,дворянства губернії. Тоді влаштовувались миру з Портою. За внесок у цю справу Любомирські, Якубовичі, Дурново. Вонибали, звані обіди, театральні вистави, Олександра Олексійовича було зверталися до Фролова-Багреєва замаскаради. Але свято швидко нагороджено орденом Володимира 3-го допомогою, бо заборгованістьзакінчувалося. Гості розїзджалися по ступеня. Він став дійсним статським поміщицьких господарств зростала.повітах, і Чернігів знову поринав у радником. Коли розпочалась Вітчизняна Велику кількість кріпосних селянповсякденність. війна 1812 р., Фролов-Багреєв отримав поміщики заклали у різних кредитних За часи губернаторського правління призначення у ставку адмірала Чичагова – установах. Чернігівський губернаторО. П. Бутовича споруджено приміщення головнокомандуючого західною армією. заохочував тих господарів, хтоНіжинського ліцею, а у Новгороді- За його наказом Олександр Олексійович розширював площі під технічні культуриСіверському – торговельні ряди. Відкриті відновлював громадянський порядок у – тютюн, льон, цукрові буряки.вищі початкові училища в Городні, Гродненській губернії і тимчасово нею Розвивалось ґуральництво. Для збутуСосниці, Козельці. А в Чернігові – управляв. А далі послужний список горілки в губернії було відкрито кількаповітове духовне училище. Фролова-Багреєва мав такий вигляд: 1813 сот шинків. Цим і обмежується розповідь про р. – ставка князя Барклая-де-Толлі; Олександр Григорович Кушельов-справи, до яких міг бути причетним австрійського генерала-фельдмаршала Безбородько, багатий поміщик, у 1825 р. вгубернатор Олексій Петрович Бутович, князя Шварценберга (до першої паризької селі Макошино на Менщині побудувавдійсний статський радник, його мирної угоди); 1815 р. – другий вступ першу в Україні цукроварню.губернаторська служба в Чернігові припи- російських військ у межі Франції, адмі- Для горілки потрібен був посуд. От інилася 26 липня 1818 р. Помер О. П. ністрація генерал-губернатора Алопеуса з набуло розвитку скловиробництво. ВісімБутович 1829 р. питань управління французькими скляних заводів, заснованих у 1823 р. в департаментами, зайнятими російськими Городнянському і Суразькому повітах і військами. У Франції Фролов-Багреєв Мені, випускали пляшки, бутлі, кухлі, 1818 – 1824. ФРОЛОВ-БАГРЕЄВ прослужив близько трьох років. різний посуд, листове скло.ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ. Повернення додому принесло Олександру Багато клопотів завдавалоНародився 1785 року в маєтку Локна на Олексійовичу нове призначення: він бездоріжжя. Боротися з ним у губернатораПолтавщині. Скупі відомості про отримав посаду чернігівського Фролова-Багреєва не вистачало ні сил, німайбутнього чернігівського губернатора губернатора. коштів. Тому набувало поширення
  • 50. чумакування. Характерним воно було для своєму братові Іллі Андрійовичу, який і А 1 липня 1824 р. ОлександрБорзнянського, Ніжинського і розпочав будівництво. Справу завершив Олексійович залишив посадуСосницького повітів. Чумаки доставляли його онук Олександр Григорович чернігівського губернатора. Тоді він вжесіль, рибу, предмети першої необхідності, Кушельов-Безбородько, котрий і запросив був батьком маленького Михайлика,котрі не вироблялися в межах чернігівського губернатора Фролова- якого Єлизавета Фролова-БагреєваЧернігівської губернії. Багреєва на урочистості. народила в Чернігові. Час від часу то в одному, то в Бували дні, коли Олександр Олександра Олексійовича булоіншому місці губернії спалахували Олексійович сумував у тихому призначено членом ради міністраселянські виступи. Доведені до відчаю провінційному Чернігові. Використовував фінансів. Фролови-Багреєви оселилися вкріпаки підпалювали поміщицькі садиби, будь-який привід, щоб поїхати до домі Михайла Сперанського. До 1839 р. ввбивали управителів маєтків. Селян Петербурга. У цьому місті мешкав його їхній родині зявилось ще двоє дітей.підтримували робітні люди. улюблений дядечко Віктор Павлович Після смерті батька, що сталася 11 Жовтневого дня 1823 р. Фролову- Кочубей – граф і блискучий урядовець. лютого 1939 р., Єлизавета МихайлівнаБагреєву доповіли, що біля будинку Одного разу, перебуваючи у графському виїхала до Німеччини. Чоловік її на тойгубернатора зупинились якісь люди. домі, Олександр Олексійович час був вже сенатором. У 1844 р. старшийЗясувалось, що то була делегація від познайомився з Єлизаветою син Михайло, ротмістр Астраханськогоробітних людей Машівської мануфактури Сперанською, в яку закохався з першого керасирського полку, у перший деньНовгород-Сіверського повіту. Вони погляду. Вона була дочкою Михайла Ми- приїзду на Кавказ був вбитий товаришемпринесли скаргу на свою адміністрацію. хайловича Сперанського, відомого під час пяної бійки. Поховавши сина,Чернігівський губернатор з делегатами не сановника, котрий надихнув Льва Єлизавета Михайлівна шукалазустрівся, а скаргу прочитав. Наказав їм Толстого на створення образу сенатора заспокоєння у поїздках, по святих місцях.передати, що їхні звинувачення на адресу Кареніна в романі «Анна Кареніна». Додому повернулась у червні 1847 р. Тодіграфа Уварова безпідставні. Ходаків У травні 1822 р. Олександр Фролов- ж дізналась, що Олександр Олексійовичетапом повернули до мануфактури. Але Багреєв та Єлизавета Сперанська помер 11 вересня 1845 р. в своєму маєткуна цьому справа не завершилась. заручились. Шлюбна церемонія відбулась на Полтавщині. Єдиним сенсом життя дляРобітники застрайкували. У кінці грудня 16 серпня 1822 року. Подружжя приїхало Єлизавети Михайлівни стала дочка Марія1823 р. справою страйкуючих зацікавився до Чернігова, де прожило два роки. У Олександрівна, чоловіком якої був князьмісцевий суд. Він виправдав дії графа травні 1823 р. вони радо зустрічали батька Р. Н. Кантакузін.Уварова. Михайла Сперанського. Яке враження на У 1850 р. колишня дружина 4 березня 1820 р. в Ніжині урочисто нього справив Чернігів, ми не знаємо. чернігівського губернатора назавждивідкрився ліцей, споруджений на кошти Відомо, лише, що 27 травня 1823 р. виїхала до Відня. А незабаром вся ЄвропаОлександра Адрійовича Безбородька, діда сенатор і Фролов-Багреєв відвідали іспити зачитувалась її романами чудовоюФролова-Багреєва. Ці гроші він заповідав в Чернігівській чоловічій гімназії. французькою мовою, що викликало не-
  • 51. абияке здивування Проспера Меріме. На Справа про вільнодумство тривала до перевихованню.батьківщині імя романістки Єлизавети 1830 року. Чиновник міністерства У рік, коли завершуваласьФролової-Багреєвої невідоме. Вона народної освіти дійшов висновку, що губернаторська служба П. І.померла 23 березня 1857 р., переживши студенти Ніжина перебували під впливом Могилевського, в мало кому відомомусвого чоловіка майже на дванадцять ідей декабристів, і він не був далекий від селі Митченках Бахмацького повітуроків. істини. Річ у тім, що активними членами бджоляр-експериментатор Петро «Товариства обєднаних словян» були М. Прокопович заснував школу 1824 – 1828. МОГИЛЕВСЬКИЙ І. Горбачевський, народжений у с. бджільництва, яка прославила Україну.ПАВЛО ІВАНОВИЧ. Посаду Переходівці Ніжинського повіту, М. І. 5 липня 1828 р. Павло Івановичгубернатора обійняв 24 липня 1824 р. Мозгалевський – теж ніжинець. П. О. Могилевський, дійсний статський радник,Яким він був як управитель губернії, ми Зарецький – з Сосничини. Олександр залишив посаду чернігівськогоне знаємо. Можна лише, окреслити деякі Якубович – уродженець с. Липового на губернатора.події суспільно-політичного життя Талалаївщині. У листопаді 1825 р. до До вересня 1828 р. управителемЧернігівщини за роки його правління. Чернігова приїздили С. А. та М. І. краю був генерал-губернатор Малоросії У селі Дігтярі на Срібнянщнні Муравйови для переговорів із членами М. Г. Репнін-Волконський.відомий землевласник Петро Галаган Південного товариства. Чи знав про церозпочав будівництво уславленої пізніше губернатор Могилевський? Як і про те, 1828 – 1839. ЖУКОВ МИКОЛАсадиби за проектом архітектора П. А. що професори Ніжинської гімназії І. С. ІВАНОВИЧ. Генерал-майор. НаДубровського. Коли ж у Прилуках (то був Орлай, М. Г. Білоусов, К.. В. губернаторській посаді перебував з 301827 рік) відбулось відкриття приватного Шапалинський та інші підтримували вересня 1828 р. до 11 січня 1839 р.пансіону для дівчат, у Ніжинській гімназії звязки з П. І. Пестелем та М. І. Біографічні відомості відсутні. Вірогідно,вищих наук розпочалась справа про Муравйовим? Гадаємо, знав. Служба належав до одного з російських родіввільнодумство, до якої був причетний М. спостереження працювала добре. Жукових, родоначальником якогоВ. Гоголь. Студенти-ніжинці створили У серпні 1824 р., повертаючись з вважається грек Іоанн Самолвін. Добібліотеку вільного читання із творів О. С. Одеси до Пскова, Олександр Пушкін Київської Русі з Константинополя вінГрибоєдова, О. С. Пушкіна, К.Ф. Рилєєва, зупинився у чернігівському готелі прибув із царівною Анною, нареченоюФ. Вольтера, Ж..Ж.. Руссо, яку вів Микола «Царград», який не зберігся. На цьому князя Володимира. Великий князь давГоголь – майбутній письменник. За місці тепер ювелірний магазин «Янтар». Іоанну Самолвіну прізвисько Жук. Відчитання забороненої літератури студентів Чи відбулась зустріч опального поета з нього пішов рід російських дворянМ.Я. Прокоповича, О. С. Данилевського, губернатором Могилевським? Можливо, Жукових,П. І. Мартоса виключено з гімназії разом бо як представник міністерства внутріш- Діяльність чернігівськогоіз деякими професорами (М. Г. Білоусов, ніх справ був зобовязаний знати в губернатора Миколи Жукова проходилаС. М. Андрущенко, Ф. О. Зінгер та ін.). обличчя «дітей своїх», що підлягали на тлі наростаючих селянських
  • 52. невдоволень. Набували розквіту суконне опубліковані уривки з «Генерального Тяжкі події того літа сталися у селівиробництво, торгівля. У 1835 р. по Десні слідства про маєтності Чернігівського Володькова Дівиця Ніжинського повітуй Дніпру почали курсувати пароплави. У полку». Саме ця газета ознайомила своїх (тепер с. Червоні Партизани НосівськогоЧернігові, Новгороді-Сіверському, Острі читачів з працею О. Ф. Шафонського району). Маєток П. О. Румянцева-виникли великі пристані. За межі губернії «Чернігівського намісництва Задунайського перейшов у власністьпо Сейму, Десні і Дніпру вивозилася топографічний опис». Так було пошано- князя П. М. Голіцина. Понад дві тисячівідповідна кількість продуктів, вано память про видатного українського кріпаків не визнали влади новогопромислових і ремісничих виробів. вченого та краєзнавця. Неофіційну поміщика. Вони вимагали перевести їх у У Чернігові працювала міська дума, частину газети редагував О. В. державну власність. З кожним днемкотра вишукувала кошти ти на утримання Шишацький-Ілліч – відомий на напруга зростала і стала настількигубернаторського дому .(він належав Чернігівщині етнограф і фольклорист. загрозливою, що князь Голіцин змушениймісту), вирішувала медичні, поліцейські, А в селі Погорільцях Новгород- був викликати війська. Губернатор Жуковпожежні,, військові, освітянські справи, Сіверського повіту (тепер Семенівського дав на це згоду. Покарання булозаймалась освітленням вулиць, опаленням району) 1836 р. помирав популярний на жорстоким. Над головними бунтівникамидомівок. той час російський письменник О. О. відбувся суд, який виніс вирок: каторжні У 1831 році з благословіння Перовський (Антоній Погорільський). роботи в Сибіру.губернатора Жукова розпочалося Його маєток успадкував О. К. Толстой –будівництво нового шосе, яке за тридцять племінник і відомий російський поет. 1839 – 1841. ШЕРЕМЕТЬЄВроків стало складовою частиною Санкт- Сюди до нього приїздили двоюрідні бра- ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ.Петербурзького тракту протяжністю 189 ти, поети Володимир, Олександр та Народився 1790 року. Службову карєруверств. Тракт прокладено через Олексій Жемчужникови. Олексій розпочав у канцелярії МосковськогоОстерський, Козелецький, Чернігівський Толстой, Олександр та Володимир генерал-губернатора. А з 30 березня 1813та Городнянський повіти. Жемчужникови виступали під р. Василь Шереметьєв на військовій У січні 1838 р. побачив світ перший колективним псевдонімом Козьми службі: поручик Охтирського гусарськогономер газети «Черниговские губернские Пруткова. полку, ротмістр лейбгвардії гусарськоговедомости». Редакція часопису містилася Скромним був візит до Чернігова полку. Це вже був 1816 рік. Хворобапо вул. Шосейній (тепер прт. Миру). відомого російського композитора змусила його 16 червня 1816 р. вийти уОкрім офіційних матеріалів, газета з Михайла Глінки, який відбувся влітку відставку і оселитися в маєткучасом публікувала в неофіційній частині 1838 р. Зупинився в духовній семінарії. Мценського повіту Орловської губернії.повідомлення про місцеві новини, статті з Тут відібрав талановитих співаків для Колишній військовий з головою поринувфольклору, етнографії, археології, історії, Петербурзької капели хлопчиків. Відвідав у сільськогосподарські справи. Протегеографії, економіки краю. На сторінках композитор і качанівського поміщика брав живу участь у житті Орловського«Губернских ведомостей» вперше були Григорія Тарновського. губернського дворянства, дворяни
  • 53. Мценського повіту зробили Шереметьєва уподобання. І, на жаль, нічого про гребної флотилії на Балтійському морі,своїм предводителем. Це сталося 30 січня діяльність В. О. Шереметьєва на посаді даруючи їм тим самим свободу. Але1830 року. А через три роки Василь чернігівського губернатора. За два роки поміщики приховували від них цейОлександрович обраний орловським його управління краєм нічого суттєвого документ. Однак у розпалігубернським предводителем дворянства. не відбулося. сільськогосподарських робіт селяни,Але за рік до закінчення терміну прочувши про можливість звільнитись відШереметьєв змушений був залишити цю 1841 – 1855. ГЕССЕ ПАВЛО кріпацтва, кидали свої села, щоб записа-посаду, бо 21 лютого 1838 року отримав ІВАНОВИЧ. Відсутні відомості про його тися до ополчення. Часто їх поверталипризначення управителя Харківської походження. Народився 1801 року. назад силою. Селянські заворушеннягубернії, звання статського радника. В Посаду чернігівського губернатора зросли після Маніфесту 14 грудня 1854 р.Харкові служив недовго: 18 лютого 1839 обійняв 28 січня 1841 року. За роки його Він закликав всіх підданих встати нар. Шереметьєв обійняв посаду чер- правління відбулись такі події: 1841 р. в захист батьківщини, бо Росія програваланігівського губернатора із званням Чернігові створено першу пожежну Кримську кампанію. Наступний Маніфестдійсного статського радника. Василь команду, а за кілька років (ймовірно, в від 10 лютого 1855 року розвязав селянамОлександрович управляв губернією два 1846) закладено на місці Дитинця парк – руки: вони масово залишали своїхроки, до 22 січня 1841 р. Центральний парк культури і відпочинку кріпосників. Потім обіймав посади ім. М. М. Коцюбинського, в 1853 р. на Та тут Павло Іванович Гессепетербурзького губернатора, викону- Красній базарній площі було збудовано повернув все так, щоб інтереси поміщиківючого обовязки міністра юстиції, за спеціальне приміщення для театру, яке потерпіли якомога менше. Жандарми інаказом царя здійснював ревізію судових проіснувало до початку XX ст. військові встановили відносний порядок.місць в російських губерніях, став Кріпосне право все більше У травні 1843 р. Тарас Шевченкотаємним радником, був членом комісії загострювало обстановку на селі, вперше проїздив через Чернігів,прошеній на імя царя, почесним опікуном наростало селянсько-поміщицьке прямуючи з Петербурга в Україну. А вСанкт-Петербурзької опікунської ради. протистояння. Так, у 1845 р. було вбито 1844 р. звернувся до П. І. Гессе з листом-Після того, як Василь Шереметьєв поміщика Бурцева, криваву розправу проханням допомогти поширити на Чер-отримав звання дійсного таємного вчинили селяни-кріпаки Чернігівського нігівщині перший випуск офортіврадника, 30 серпня 1856 р. його повіту над своїми панами 1847 р. За цих «Живописної України». Чернігівськийпризначено членом Державної ради. На обставин губернатор проявив себе губернатор не відмовив. У 1846 – 1847 рр.цій посаді Василь Олександрович безкомпромісною, жорстокою людиною, Тарас Шевченко жив у садибі Лизогубів узалишався до самої смерті (11 квітня 1862 придушуючи прояви непокори. Седневі. Працював над «Кобзарем»,р.). У 1854 р. розпочалася Кримська малював седнівські краєвиди. Павло Гессе Ми нічого не знаємо про його війна. Указ імператора від 15 квітня не знав тоді, що відомий український поетродинне життя, нащадків, інтереси та заохочував селян-кріпаків до формування і художник є членом Кирило-
  • 54. Мефодіївського товариства – таємної Ярошевського) на Борзнянщині були батька Г. Успенського (йому тоді було 13політичної організації, котра головним готові до виступу. О. М. Анненський років), переведено 1856 р. на роботу всвоїм завданням вважала знищення виїхав у Борзну, аби владнувати все Чернігівську палату державного майна. Ізсамодержавства, ліквідацію кріпосного мирним шляхом, хоча військова команда Тули родина переїхала в старовиннеправа, обєднання словянських народів у була напоготові. І це йому вдалося. українське місто і оселилася на вулиціфедеративну республіку з Промисловість і сільське Олександрівській (тепер вулицяпарламентським ладом і наданням Україні господарство губернії не зазнали будь- Кирпоноса, № 206). Хлопчик Глібширокої політичної автономії. У березні яких зрушень. У Чернігові за період Успенський відвідував Чернігівську1847 р. товариство було викрито, а його губернаторства Олександра Анненського гімназію з серпня 1856 до 1861 р. Якчленів, в тому числі й Т. Шевченка, нічого суттєвого не сталося. Яким же людина спостережлива, з почуттямзаарештовано. Однак друзі не залишали було головне губернське місто часів гумору та іронії, письменник Успенськийпоета в біді. І серед них Андрій Іванович Анненського. Відповідь знаходимо у саме таким запамятав Чернігів.Лизогуб – седнівський поміщик. У 1850 статті російського письменника Гліба Попри все, він привабив О. В.році на вимогу шефа жандармів Олексія Успенського «Фельетон: (Из Маркевича (1822 – 1867) – літератора,Федоровича Орлова Павло Іванович Гессе провинциальной жизни)»: «В первый раз фольклориста та етнографа, який прибуввикликав до Чернігова А. І. Лизогуба і имя города упоминается в летописи до міста із дружиною, майбутньоюзаборонив йому листування із Нестора в начале X века, в последний раз письменницею Марком Вовчком. ОпанасШевченком. – в сатирическом журнале «Искра» Маркович збирав народну творчість, Цим і обмежуються відомості про П. примерно 1859 – 61 г. Имя Чернигова в написав музику до пєси І. КотляревськогоІ. Гессе. зтом издании упоминается под разными «Наталка Полтавка». псевдонимами, но черниговцы узнавали А на вулиці Південній, у будинку 1855 – 1857. АННЕНСЬКИЙ себя. Чернигов крайне беден. Это корень чернігівського урядовця АндріяОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ. всех его бедствий и несчастий, о которых Вербицького підростав син Миколка,Дійсний статський радник. На пост я скажу в своем месте. Я не знаю причин, майбутній відомий український поет, нагубернатора прибув 22 травня 1855 року. которые дали право зародиться творчості якого позначився вплив Т. Шев-Роки його управління губернією Чернигову; вероятно, были же какие- ченка. Навчався в Чернігівській гімназіїпозначені селянськими бунтами або нибудь особенности в зтой местности, разом із Глібом Успенським.непорозуміннями кріпаків з поміщиками. которые считались выгодными, – иначе Оператором лікарняної управи Ці сутички завершувались никто не жил бы здесь и имя Чернигова не працював Степан Данилович Ніс (1829 –втручанням губернатора. Разом із встречалось бы ни в летописи, ни в 1900) – лікар, письменник, етнограф,поліцією він прибував на місце подій. Так «Искре», да и нигде не встречалось бы». фольклорист. Чимало зібраних ним казок,було, коли селяни Олешні (маєток Ф. Все це – дитячі спостереження пісень опублікував на сторінкахЛіндфорса) та Ховмів (маєтності письменника. Річ у тім, що Івана Яковича, «Черниговских губернских ведомостей».
  • 55. Губернаторство Олександра положення про селян Чернігівської поліпшення побуту поміщицьких селянМиколайовича Анненського припинилося губернії, що мали вийти з кріпосної М. П. Бороздна виголосив вітання;31 січня 1857 року. За подальшою його залежності. Обговорення відбувались подарував альбом із світлинами членівдолею прослідкувати не вдалося. бурхливо, бо склад Комітету був Комітету. З вітальними промовами неоднорідним. Поміщики-ліберали виступили В. О. Подвисоцький – депутат 1857 – 1861. ШАБЕЛЬСЬКИЙ пропонували наділити селян землею. Але від Борзнянського повіту, Г. П. Галаган –КАТОН ПАВЛОВИЧ. Дійсний більшість членів Комітету була проти. член Комітету, призначений урядом, А. І.статський радник. Камергер. Посаду Представники дрібнопомісного Лизогуб – депутат від Сосницького повітугубернатора обійняв 24 травня 1857 року. дворянства, господарства яких носили та інші. Обід приніс задоволення всімДо того – Харківський предводитель натуральний характер, виступали проти присутнім.дворянства. будь-яких реформ. Третейським суддею К. П. Шабельський залишив після 18 травня 1858 р. на імя між ними був губернатор Шабельський. себе Київський міст через Десну білячернігівського губернатора Шабельського Він говорив членам Комітету, що їх Чернігова. Ось що писав про це нанадійшло розпорядження Міністра обєднують «цель – общая польза, одно початку XX ст. петербурзький журналіствнутрішніх справ про відкриття у побуж-дение – ваша совесть», і саме цим Олександр Фірсов у нарисі: «ГородЧернігові Комітету для складання проекту вони повинні керуватися. Проект Чернигов и его святоши» для журналуположення про поліпшення та Положення про селян Чернігівської «Исторический вестник» (1903. – № 10влаштування побуту поміщицьких селян. губернії, що мали вийти з кріпосної /окт./): «Сообщенне с последним22 липня 1858 р. такий Комітет було залежності, передбачав: селяни (Черниговом. – Л. С.) поддерживаетсястворено. На його відкритті того ж дня К. Чернігівщини наділяються землею, дилижансами, парными и одноконнымиП. Шабельський виголосив промову і там виходячи із спадково-сімейного извозчиками. Путь лежит по прекрасномубули такі слова: «Тяжел предстоящий користування; губернія поділялася на три киево-черниговскому шоссе, сплошьтруд ваш, но ваше благородное частини з більшими і меншими наділами обсаженному деревьями. (1 липня 1861 р.стремление к пользам общества, полное землі (більші – 2,75 дес., менші – 1 дес. шосе урочисто відкрив губернатор С. П.знание края, полагающего теперь на вас 400 кв. сажень); у дрібнопомісних Голіцин – Л. С). На первой же версте мывсе свои надежды, и теплое участие, поміщиків землю можна викупляти не проезжаем по деревянномупринимаемое вами в настоящем великом лише цілими товариствами, а й трехсотсаженному мосту через Десну.деле человечества, громко говорят в індивідуальним порядком і т. д. Зтот мост был построен в 1859 г. и стоилпользу успеха». У день закриття Комітету (22 около 170 тыс. руб.; он настолько высок, Комітет діяв до 22 лютого 1859 р. За лютого 1859 р.) на честь Катона что пароходы проходят под нимцей час було проведено 69 засідань, на Павловича Шабельського було безпрепятственно и лишь в половодьеяких розглядався стан дворянських організовано урочистий обід. Голова должны бывают опускать свои трубы».маєтностей, обговорювався проект Чернігівського дворянського Комітету з Міст через Десну сприяв
  • 56. сполученню з Черніговом, а в цьому були сьогодні неперевершений науковий міста починають зявлятись деревянізацікавлені купці, чиновники, прості подвиг. Кожний том – це історія тротуари. Місто освітлювалось гасовимигромадяни. Стародубського, Ніжинського і ліхтарями. Той, хто вперше потрапляв до У тому ж 1859 р. у Чернігові Прилуцького полків. Хоча книги Чернігова, міг заблукати у лабіринтіпобудовано телеграфну лінію, що зєднала побачили світ у Києві 1888, 1893 і 1902 кривих вуличок, провулків і тупиків.його з найбільшими містами країни. роках, вивчення документальних Неможливо утриматись, аби не Не обминули К.П. Шабельського і матеріалів О. М. Лазаревський здійснював процитувати того ж таки Глібаселянські бунти. Неспокійно було у у Чернігові: у губернському правлінні, Успенського: «Чернигов остаетсяСосницькому, Новгород-Сіверському, казенній палаті, дворянському исключительно городом чиновников. ДляНіжинському, Городнянському, депутатському зібранні. чиновников существует наша южнаяЧернігівському повітах. Наведення Справжньою сенсацією став торговля и пр. По статистическимпорядку в поміщицьких маєтках двотомник поезій українською мовою сведениям 1862 г., в Чернигове считаетсяСолонини, Судієнка, Свечина, Скоропад- чернігівського поета Олександра І свечной завод, т. є. как раз в обрез на 14ських за дозволом губернатора Шишацького-Ілліча. т. черниговцев. Черниговская скука, какздійснювали військові команди. Відомості У січні 1861 року вийшов перший характерная статья городской жизни.про людські жертви відсутні. номер журналу «Черниговские Странно, дико, но я причисляю пожары к У той же час у Чернігові оселилися епархиальные известия». Редакція числу развлечений Чернигова.люди, котрі стали окрасою української часопису містилася по вулиці Посмотрите, с каким терпением целыйісторичної науки і культури. Богуславській (тепер Свердлова) у Чернигов стоит на пожарище... Все дело в У 1858 р. у Чернігівській гімназії помешканні духовної семінарії (нині – том, что там, на пожаре, можно встретитьзявився новий викладач географії Л. І. військовий госпіталь). Журнал виходив знакомых, поговорить... Тем более, чтоГлібов (1827 – 1893) – український поет- двічі на місяць (у 70 – 80-х рр. XIX ст. – тут общин интерес существует. Этимбайкар і культурний діяч, засновник щотижня). А па початку січня того ж 1861 отсутствием общих интересов болелгазети «Черниговский листок», з якою року в Чернігові відкрилася приватна Чернигов».співробітничали Опанас Маркович, бібліотека для читання пана Кранца, в Дійсний статський радник іОлександр Тищинський, Пантелеймон якій налічувалося близько 500 томів камергер К. П. Шабельський подав уКуліш, Олександр Лазаревський, Степан окремих видань. відставку, і його прохання задовольнили.Ніс, Олександр Кониський. У роки губернаторства 16 лютого 1861 р. він залишив посаду У 1861 р. до Чернігова переїхав Шабельського Чернігів залишався губернатора.Олександр Матвійович Лазаревський одноповерховим містом, що потопало у(1834 –1902) – автор низки унікальних зелені садів. Будинки деревяні, проте 1861 – 1870. ГОЛІЦИН СЕРГІЙісторичних праць, серед яких тритомник сорок з них – камяні. У негоду вулиці ПАВЛОВИЧ. Походив із стародавнього«Описание старой Малороссии» – і ставали важкопрохідними, але у центрі дворянського княжого роду. Народився
  • 57. 1815 р. у Петербурзі. Правнук і Положення про селян. близно 1814 р. для губернських установ.спадкоємець П. О. Румянцева- 17 лютого 1861 року Сергія Нині тут ЧернігівськаЗадунайського. Військову службу Сергій Павловича було призначено чернігівським облдержадміністрація і обласна радаГоліцин розпочав у 1842. р. після губернатором, а 19 лютого 1861 р. народних депутатів (перехрестя вул.закінчення школи гвардійських обнародовані царський «Маніфест» і Леніна і вул. Шевченка). Вибори іпідпрапорщиків. На Кавказі, куди був «Положення для Малоросійських губер- діяльність управи проходили піднаправлений, потоваришував з поетом ній». Ці документи скасовували кріпосне контролем губернатора Голіцина.Михайлом Лєрмонтовим, котрий невдовзі право. А 16 березня в домі губернатора Сергій Павлович вважавзагинув на дуелі. Голіцин став генерал- відбулось відкриття губернського з протиприродним, що для дівчат немаєадютантом у 2-й гвардійській піхотній селянських справ присутствія, на яке учбових закладів. Адже хлопчикидивізії, котрою командував спадкоємець покладалося введення у життя нового здобували освіту у Чернігівській гімназії,царської корони. У 1848 р. вийшов у Положення згідно з Маніфестом царя від духовній семінарії, повітовому училищі.відставку і перейшов на дипломатичну 19 лютого 1861 р. Присутствіє, завдяки Ось чому зусиллями губернаторароботу. У 1854 – 1858 рр. ніс службу в енергії князя Голіцина, було дуже діяль- Голіцина, а також представниківросійській місії у німецькому місті ним, Справи вів зразково. Всі дворянства, земства, міської думи уШтутгарті. Буваючи вдома, Сергій суперечності Сергій Павлович вирішував Чернігові 1865 р. відкрито жіночуПавлович спілкувався з поміщиками і чув мяко, з урахуванням головних чинників гімназію. Для неї 1867 р. зведеновід них думки щодо визволення селян з реформи 19 лютого. деревяний будинок. У 1899 р. жіночакріпосної залежності. Незважаючи, що Не встигла завершитися одна гімназія розмістилася у камяному домі,сам був багатим поміщиком реформа, як розпочалась інша. це – спорудженому майже повністю наНовозибківського повіту, С. П. Голіцин земська реформа 1864 року з метою пожертви князя М. Д. Долгорукова, задотримувався ліберальних поглядів. Свою створення місцевого (земського) проектом архітектора Д. В. Савицького.позицію князь виклав у брошурі для управління. Земські установи мусили Для гімназичної будівлі були виділенінароду «Печатная правда», виданій 1857 підтримувати у належному стані місцеві землі на території колишньоїр. Сергій Голіцин намагався ознайомити шляхи, організовувати медичне Чернігівської фортеці (вулиця Гонча,селян з реформою, що намічалася, і обслуговування населення, будувати й тепер вулиця Горького, № 6, художнійутримати їх від революційних виступів. утримувати школи, проводити музей з 1983 р.).Автор брошури висловився за визволення статистичні дослідження тощо. У 1866 р. відкрито Прилуцькуселян з землею. Проте прогресивна преса Чернігівська губернська земська земську лікарню, а 1868 р. – Чернігівськунегативно поставилася до книжки князя управа як виконавчий орган губернських земську фельдшерську школу (нині –Голіцина. земських зборів утворилася в 1865 році. медичне училище). У 1859 р. його призначили членом Розміщалася в центрі міста у За період губернаторськогоредакційного комітету із складання двоповерховому будинку, зведеному при- правління С. П. Голіцина сталося ще
  • 58. кілька важливих подій. Розпочалось наведення порядку в губернії С. П. губернатора. Онук Олександрвидання «Записок Черниговского Голіцин змушений був застосувати вій- Олексійович з 1831 р. майже тридцятьгубернского статистического комитета» ськову силу. років віддав губернаторству в(1866 – 1872), «Земского сборника Таким чином, десять років свого Пензенській губернії. У ОлександраЧерниговской губернии» (1870 –1917), які губернаторства князь Сергій Павлович Панчулідзева був син Олексій, котрий 30і донині є важливими історико- Голіцин віддав справі шляхетній: провів у січня 1870 року став чернігівськимекономічними джерелами вивчення краї реформу 1861 р., котра скасувала губернатором.минувшини Чернігівщини. У 1865 р. кріпосне право; розпочав перші кроки на Чернігівська губернія перебувалачернігівці отримали неабиякий подарунок шляху до земської і шкільної реформ; тоді у стані глибокої кризи. Маєтки– видану у Санкт-Петербурзі книгу продовжив видання унікальних за змістом продавались заможним селянам наМихайла Домонтовича «Материалы для часописів. покриття боргів. Було так згеографиии и статистики России. Губернаторська служба князя господарствами Дурново, Бакуринських,Черниговская губерния». Михайло Голіцина у Чернігові припинилася 18 Долгоруких та ін.Олександрович, багатий поміщик села січня 1870 року. Сергій Павлович Поміщики, здаючи землю в орендуКуярівка на Сосниччині, полковник переїхав до Петербурга, перейшов знову селянам за гроші, ставали «лишеГенерального штабу, дійсний член на придворну службу і помер 1887 року, посередниками між власниками земель іРосійського географічного товариства, маючи звання генерал-адютанта. масою селянства». Саме про цепісля реформи 1861 р. прибув до губернатор Панчулідзев писав мініструЧернігова з групою офіцерів внутрішніх справ. Турбувало його і те. щоГенерального штабу з метою зібрати земля перетворилася на засіб спекуляції.історичні, економічні, статистичні Промисловість була мало поширена.матеріали про пореформенну 1870 – 1875. ПАНЧУЛІДЗЕВ Найбільш розвивалось суконнеЧернігівщину. Губернатор Голіцин надав ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Своїм виробництво, а цукрове і винокурнедослідникам всебічну допомогу, аби походженням зобовязаний дворянському зосереджувалось у південних повітах«Материалы» побачили світ. Це роду, що розпочався від імеретинського губернії.дослідження і сьогодні використовується дворянина Давида Малейовича О. О. Панчулідзев як управительісториками, економістами, краєзнавцями. Панчулідзе. У Росію з Грузії (Імеретія) він величезної губернії розумів значення в її Не можна сказати, що після реформи прибув у першій половині XVIII ст. на житті залізничного сполучення. У 1870 р.у губернії запанував спокій. Протягом службу мценського воєводи. Тоді ж до здано в експлуатацію Курсько-Київську, в1861 – 1863 рр. на Чернігівщині відбулось його прізвища додалась літера «в» і Давид 1873 р. – Любаво-Роменську залізниці.понад 160 селянських виступів. Так Малейович став паном Панчулідзевим. Що то було для Чернігова? Відповідьколишні кріпаки реагували на спроби його син Олексій Давидович з 1808 р. знаходимо в замальовці Леоніда Глібовапоміщиків продовжувати їх визиск. Для перебував на посаді саратовського для газети «Киевский телеграф» від 17
  • 59. січня 1875 р.: «С некоторого времени почувствовали потребность «увидеть свет людиною ліберальною, бо він прихильноЧернигов перестал быть изолированным коловращения людей» и вояжируют по ставився до періодичних видань. Загородком, от которого, по выражению Европе. Приходится, пожалуй, підтримкою Олексія Олександровича вГоголя, хоть три года скачи, но ни до согласиться с выражением одного Чернігові побачило світ «Особоекакого государства не доскочишь. местного сибарита, что Чернигов – насто- прибавление к Черниговским губернскимНаходясь теперь в районе ящий город». ведомостям» за редагуваннямжелезнодорожного узла, образуемого При Панчулідзеві у Чернігові неблагонадійного А. Тищинського. Він жеКурско-Киевскою и Ландваро-Роменскою розпочалось будівництво водогону. – старший помічник правителя канцеляріїлиниями, этот старый сосед Киева Міська дума 1875 р. уклала попередні губернатора.заметно оживился с полным сознанием, умови із шведським інженером Лаурелем. На початку жовтня 1872 р. викладаччто пора подумать и о себе. Шоссе до У 1894 р. водогін реконструйовано (то Чернігівської гімназії М. КостянтиновичКиева и ежедневное сообщение були часи губернатора Є. К. та О. Тищинський звернулись допосредством дилижансных поездов еще Андріевського). Панчулідзева з проханням одержати длябольше сблизила Чернигов с Киевом, Губернаторство Панчулідзева них дозвіл, на видання газетикоторый с давних пор был ближайшим минало не лише під знаком селянських «Черниговский листок». Керувалися вонибиржевым пунктом для приднепровской бунтів (за його розпорядженням військові тими великими змінами в провінції, щоместности, и побывать в нем при прежних команди приборкали близько .10 сіл), а й сталися після реформ 60-х років. Хід цихпутях сообщения составляло некоторого народницької діяльності. Чернігів, Седнів, перетворень важливо висвітлювати народа эпоху в жизни. В доброе старое Новгород-Сіверський, .Бортнянський сторінках місцевої газети, проектвремя черниговские купцы, как сказочные повіт, Ніжин – далеко не повний перелік програми якої додавався до листа.герои, сидьмя сидели за своими населених пунктів губернії, де робили Часопис мав бути політичним на відмінуприлавками весь свой коммерческий век, свою справу представники «Землі і волі» від глібовського «Черниговского листка».приобретая предметы торговли раза два в – Олександр Михайлов, Дмитро Лизогуб, Прохачі відповідальним редакторомгод на кролевецкой ярмарке или в Ромнах, Мартин Лангас, Людмила Волкенштейн, бачили Миколу Костянтиновича, аа посетить Москву представлялось сестри Любатович. Ми не знаємо, чи Тищинського – його заступником.возможным, может быть, раз в жизни сповіщав губернатор Панчулідзев про Панчулідзев підтримав цю ідею.после долгих рассуждений о том, їхню діяльність міністра внутрішніх Звернувся 10 жовтня 1872 р. до міністрадойдет или не дойдет колесо до справ. Можливо, так. Проте ніхто з внутрішніх справ, а негативну відповідьМосквы. Теперь иные времена, иные революційних народників не був отримав з III жандармського відділу 8люди: крупные торговцы уже самолично заарештований на терені Чернігівської листопада 1872 р.: «...надворный советники часто стали отправляться по торговым області. Николай Константинович и колежскийделам в обе наши стороны, в Одессу, Чернігівські літературні кола секретарь Александр ТищинскийВаршаву и даже в Вену; некоторые вважали губернатора Панчулідзева представляются такими личностями,
  • 60. которым не может быть дозволено Глібов, котрий також мріяв про проникающая во все сокровенные щели, –издание и редактирование каких бы то ни незалежний часопис. А видавала б його все зто располагает к замкнутости,было журналов и газет». земська друкарня, якою він на той час парализует даже еврейское проворство. Таємно Панчулідзев отримав наказ керував. Городской сад хоть два раза в неделюміністра внутрішніх справ звільнити І все-таки Олексій Панчулідзев привлекает публику под своюТищинського з посади редактора «Особых відчув себе переможцем, коли З липня прохладную тень. К обычным садовымприбавлений к Черниговским губернским 1875 р. після тривалої перерви знову гуляньям прибавилось у нас, как известноведомостям». Олександр Амфіянович вийшло «Особое прибавление к читателям, еще одно общественноевтратив не лише цю посаду. Невдовзі він Черннговским губернским ведомостям». развлечение, небывалое прежде, – летнийзалишив канцелярію губернатора. На початку 1876 р. редактором театр в ротонде».Панчулідзев змушений був це зробити. газети став Михайло Іванович Лілеев – А як по-сучасному сприймаютьсяАле надія видавати в Чернігові викладач історії Чернігівської духовної ось ці рядки Леоніда Глібова: «Внеофіційну газету не згасала. семінарії та бібліотекар семінарської последние дни забавлял черниговцев Лікар Чернігівської гімназії, бібліотеки. персидский фокусник Роберт Ленц.нагороджений орденом святої Анни 3-го Так завершилась історія з Публика была настолько любезна, что до-ступеня, Іван Миколайович Лагода просив періодичними виданнями, до яких був ставила ему приятную возможностьу губернатора дозволу на видання з 1 причетний губернатор Панчулідзев. вивезти из Чернигова несколько сотенвересня 1873 р. газети «Черниговский Побутовий рівень Чернігова за роки рублей, и он отправился теперь скурьер». Згідно з програмою, складеною його губернаторства мало чим відрізнявся предложением таких же услугавтором, це мав бути «листок новин, від попередніх часів. Гострий на язик киевлянам»..оголошень і довідок». Панчулідзев кло- Леонід Глібов у липневому фейлетоні для Ніяких надзвичайних подій у містіпочеться перед міністром внутрішніх газети «Особое прибавление к не відбувалось. Тому випадоксправ про дозвіл на це видання. Пише, що Черниговским губернским ведомостям» за самогубства розбурхав чернігівськихсам буде його цензором. З серпня 1873 р. 1875 рік писав, що літня тиша і нудьга обивателів. У нападі меланхолії якийсьчернігівського губернатора сповістили, змусили багатьох залишити місто, а чиновник намагався застрелитися. Леонідщо керуючий справами Міністерства «прикованные к Чернигову силою Глібов розповів подробиці: «Выстрел былвнутрішніх справ не дозволив видавати необходимости ограничиваются направлен в грудь, и пуля засела з легком.«Черниговский курьер», мотивуючи тим, домашним пребыванием, и только с К удивлению, несчастний остался жив и,що І. Лагода не журналіст, а лікар. закатом солнца выходят пленники говорят, поправляется».Літературознавці М. Сиваченко та О. июльского зноя на бульвар – Як провів останнє чернігівське літоДеко схильні до того, що за цією единственное место, заменяющее сквер. А губернатор Панчулідзев, ми не знаємо. Догазетярською тяганиною, до якої, був тут еще томительная засуха, не грудня 1875 р. займався поточнимипричетний і Панчулідзев, стоїть Леонід освежаемая дождем, удушливая пыль, справами, відвідував земські збори,
  • 61. дворянські зібрання, читав, бавився з року. Михайло Петрович був причетний розкрила талант Л. Глібова якдітьми. 19 грудня 1875 р. Панчулідзев до двох визначних подій у Чернігові: він фейлетоніста, театрального критика ізалишив посаду губернатора. Засніженим посприяв виходу «Черниговской газеты» і поета.Черніговом їхав він на скромний за- заснуванню громадської бібліотеки (тепер Із громадською бібліотекою булолізничний вокзал, що знаходився на ім. В. Г. Короленка). Михайло Лілеєв, ре- складніше. У 1876 р. до Чернігова навідстані пяти верств від міста, на Києво- дактор «Особых прибавлений к посаду статистика губернського земстваЧернігівському шосе. Спеціальний вагон, Черниговским губернским ведомостям», прибув Олександр Олександрович Русовостанній погляд на золочені собори, і згідно з договором ще за часів із дружиною. Софія Федорівна належалаПанчулідзев вже думав про те, що його Панчулідзева не мав права публікувати у до жінок енергійних. Бездіяльністьчекає далі. своїй газеті літературні твори. Своїми гнітила її. Коли їй заборонили керувати думками щодо створення самостійного дитячим садком, не прийняли на посаду 1876 – 1878. ДАРАГАН літературно-художнього часопису народної вчительки (на те були політичніМИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ. Належав до Михайло Іванович поділився із Миколою міркування), Софія Русова загоріласядругого дворянського роду Дараганів, Івановичем Неплюєвим – предводителем іншою ідеєю – відкрити у Черніговізанесеного до третьої частини родової чернігівського дворянства. Ця ідея громадську бібліотеку. Через роки вонакниги Чернігівської губернії. Чернігівські припала йому до душі, і він переконав писала у «Моїх споминах»: «ДовгоДарагани вели свій родовід з початку губернатора Дарагана дозволити губернатор (М. П. Дараган. ) не хотів да-XVIII ст. До наших днів у Козельці на Михайлові Лілееву редагувати вати дозвіл на відкриття такої бібліотеки,Покорщині збереглася камяниця «Черниговскую газету». Михайло довго директор місцевої гімназії неДараганів, збудована у першій половині Петрович звернувся за дозволом у вищі дозволяв учням і близько підходити доXVIII ст. На думку фахівців, інстанції від 3-го жандармського такого небезпечного місця. Але завдякидараганівська камяниця – одна з відділення отримав відповідь, що з його скрупульозній діяльності першого головинебагатьох на Лівобережжі господарських боку немає заперечень, бо учитель Червинського вона ввійшла в життя...».споруд козацької старшини, що зберегла Чернігівської духовної семінарії Михайло Губернатор М. П. Дараган змушений бувпервісний вигляд. Камяниця міститься на Лілеєв, як правильно відзначив пан розпочати клопотання перед міністромтериторії садиби В. Г. Дараган – сестри губернатор, людина цілком благонадійна. народної освіти. Згідно з його наказомОлексія та Кирила Розумовських і 22 квітня 1877 року міністр внутрішніх Чернігівська громадська бібліотекадружини козелецького полковника Ю. Ф. справ дозволив видання «Черниговской утворилася 28 березня 1877 р. Софія Ру-Дарагана. газеты». Вона проіснувала з липня 1877 р. сова підкреслювала, що бібліотеку Від кого народжений Михайло до кінця 1878 р. Було видано 76 номерів, і виплекала лише опозиція, та самаПетрович Дараган – невідомо. Тому продавався часопис у крамницях П. опозиція, що склалася в Чернігівськомувикласти факти його біографії неможливо. Цвета, М. Кранца, О. Серафимовича. земстві. Її очолювали ОлександрПосаду губернатора обійняв 2 січня 1876 «Черниговская газета» по-справжньому Ліндфорс (брат С. Русової), Іван
  • 62. Петрункевич, Петро Білоконський, котрі приємно здивувався, коли у великій залі «О мусульманчик дорогой!належали до шанованої частини Дворянських зібрань побачив, як пані і Наш купидон в штанах широких!»чернігівської громади. Як до цих людей панночки краяли полотно на бинти, Мне приказание дано:ставився Дараган, ми не знаємо. Як і до сорочки, простирадла для поранених. Та і На карауле оставатьсявласного урядовця Івана Григоровича шпиталь був упорядкований їхніми И – что покажется смешноРашевського – талановитого художника. руками. Піднесений настрій, що панував На всю губернию смеяться.У його будинку за Червоним мостом серед чернігівської громади, передавався ізавжди приязно зустрічали тих, кого губернатору. Шляхетні дівчата не Найяскравішою постаттю улюбив і хотів бачити у своїй оселі. «Він цуралися того, щоб збирати гроші у культурному житті Чернігова часівлюбив також музику, – згадувала С. Ф. міських шинках і ресторанах. Коли з дараганівського управління залишавсяРусова, – і добре розумівся на ній. пораненими все владналось більш-менш Леонід Іванович Глібов. Проте жилосяЖонатий з дочкою багатого власника вдало, Дарагану доповіли, що на вулицях йому надзвичайно важко. Софія РусоваПодольського, він мав прегарно мисте- Чернігова зявились турки з розповідала, що поета любили всі, навітьцьки влаштоване помешкання, де так пообмотуваними шматтям головами, босі, чернігівські аристократи. Леонід Івановичзатишно, приємно було слухати майже без одягу. Поранені валялися на радів кожному, хто відвідував його, читавфортепян. У нього збиралися завше всі тротуарах. Михайло Петрович зробив гостям свої байки, дотепно жартував. «Умісцеві й приїзджі музиканти, він допоміг запит до міністерства внутрішніх справ і ті часи, – згадувала Софія Федорівна, –нам улаштувати концерт Лисенка. Він одержав наказ поводитися з турками як з він був майже сліпий. Жив він у якійсь ка-умів вибити у губернатора дозволи на вітчизняними пораненими. Так вони нурі при земській друкарні. Жінка йогоконцерти, українські вистави, на опинилися в чернігівських лікарні й була проста селянка без жодної освіти.громадську бібліотеку, і завше заступався шпиталі. А пані почали фліртувати із Завше одягнена в якесь лахміття, зза всіх переслідуваних адміністрацією...». красенями-іноземцями. Леонід Глібов не нечесаною головою, вона цілком не Російсько-турецька війна 1877 – втримався і в «Черниговской газете» 12 відповідала ролі жінки такого славетного1878 рр. завдала великого клопоту жовтня 1878 р. опублікував власну елегію письменника. ...ніхто не поліпшив йогоуправителю губернії Михайлові Дарагану. «Ах, почему не турок я!». Там були такі матеріальних обставин». У тому числі іУ Чернігові зявились поранені, яких рядки: губернатор Михайло Петрович Дараган,привозили з Києва. Зусиллями губер- якому зробити це було не складно.натора і дворянства вояки, що Ах, почему не турок я! Його служба управителяпостраждали на далеких Балканах, В плену я жил бы с наслажденьем; Чернігівської губернії припинилася 30знаходили допомогу в лікарні, Была б согрета грудь моя липня 1878 р. Подальша доля М. П.монастирях, приватних оселях. Не Сердечних барынь умиленьем. Дарагана не простежується.вистачало медикаментів, И я услышал бы поройперевязувального матеріалу. Дараган Привет красавиц яснооких:
  • 63. 1878 – 1881. ШОСТАК картин. Зароблені гроші передали у фонд ОЛЕКСАНДР КОСТЯНТИНОВИЧ.АНАТОЛІЙ ЛЬВОВИЧ. Встановити спорудження памятника, урочисте Народився 1833 р. Одержав домашнюпоходження, біографічні дані не вдалося. відкриття якого відбулося на головній освіту. Брав участь у Кримській кампанії.Обійняв посаду 31 серпня 1878 року. За алеї ніжинського парку. Автор бронзового Призначався полоцьким (1877) і там-час губернаторства Шостака нічого суттє- бюста М. В. Гоголя на гранітному бовським (1881) віце-губернатором,вого у краї не відбулося. Правда, в постаменті – скульптор Пармен Забіла, пермським (1882) губернатором. БравЧернігові відкрилося міське ремісниче академік Петербурзької Академії участь у діяльності «Кахановської»училище (1880), а в Ніжині споруджено мистецтв, уродженець Борзнянщини. комісії, де був прибічником створенняперший памятник М. В. Гоголю (1881). Можна припустити, що в таких міцної місцевої, найближчої до населенняТа чи мав губернатор Шостак причетність урочистостях губернатор Шостак взяв влади і станово-дворянської партії. 11до цих подій? Вірогідно, так. Адже участь. Як управитель губернії, він був на квітня 1885 р. призначений на посадуремісниче училище в Чернігові цій посаді до 28 липня 1881 р. Став чернігівського губернатора.організоване на кошти земства, а вся праобразом Анатолія Курагіна – одного з Свої зусилля новий управительземська діяльність була підпорядкована героїв роману Л. Толстого «Війна і мир». витрачав на благоустрій Чернігова,губернатору. До речі, для училища було збереження його унікальних храмів,найнято власний будинок поруч із 1881 – 1885. ШАХОВСЬКИЙ створення чудового хорового колективу,міською думою на Театральній площі СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. який виступав у Вознесенському храмі(тепер Красна площа). До 1915 р. Відшукати хоча б якісь відомості поблизу будинку губернатора. Цей храм,училище випускало слюсарів, ковалів, біографічного змісту не вдалося. На на жаль, втрачено. Соборний хор носивстолярів і токарів. Навчання для посаду губернатора призначений 16 назву губернаторського.хлопчиків від дванадцяти років з освітою серпня 1881 року. Лише раз його імя О. К. Анастасьева обрали церковнимне нижче початкового училища було зустрічається у звязку із відвіданням старостою Спаського собору у Чернігові.безкоштовним. Чернігівської чоловічої гімназії: «27 мая В 1889 р. храму загрожувало руйнування. А от памятник М. В. Гоголю 1881 г. Черниговскую гимназию посетил Аби запобігти цьому, губернаторспоруджувався на громадські кошти, и. д. Черниговского губернатора князь звернувся до чернігівців із проханнямзбиранням яких займався спеціально Шаховский». зібрати гроші для ремонту Спаської істворений комітет. Крім місцевих діячів, Пост губернатора залишив 4 квітня Борисоглібської церков, відновленнядо його складу увійшли історик М. І. Ко- 1885 р. (рік відкриття Дворянського банку фресок, іконостасів. Відозва Анастасьєвастомаров, письменники М. В. Гербель, Л. в Чернігові). Подальша доля дійсного була складена у вигляді історичноїІ. Глібов, Д. В. Григорович, О. М. статського радника С. В. Шаховського довідки, яка викликала у громадянОстровськпй, І. С. Тургенєв. Художник невідома. почуття гордості за історію свого міста, заМ. М. Ге і група петербурзьких митців тих, хто спорудив ці архітектурні витвори.організували виставку-продаж власних 1885 – 1892. АНАСТАСЬЄВ У відозві є такі рядки: «Ранее, чем воздвиг
  • 64. Ярослав, сын Владимира, храм Св. Софии Олександра Мурашка, який працював єпископ Веніамін висловив велику подякув Києве, другой славный сын его упродовж травня-листопада 1889 р. Двічі начальнику губернії О. К. Анастасьєву «заМстислав Удалий, князь Тмутараканский на день Анастасьєв відвідував майстра, столь ревностную нстинно-христианскуюи Черниговский – в своем стольномграде дивився на зроблене, розмовляв з ним. заботливость о благолепии одного изЧернигове, в 1036 году, как упоминает 16 листопада 1889 р. спеціальна древнейших храмов града Чернигова».преподобный Нестор летописец, заложил комісія прийняла роботу О. Мурашка. У А за чотири роки до цих подій, воснование церкви Преображення Спасова звіті на імя Чернігівського єпископа 1885 р., з ініціативи губернатораи успел при жизни своей построить ее... Веніаміна зазначалось: «Кроме описаного влаштовано сквер на гімназичній площі.достроил же оную, как полагают, благолепия храма, заботами Его Тут до столітнього ювілею О. С. Пушкінастроитель величавих памятников веры тот Превосходигельства (чернігівського встановлено бюст поета. Подія відбуласьже Ярослав Мудрий. Другая церковь во губернатора Анастасьєва.) приобретены 1900 р.имя св. Бориса и Глеба, составленная для кафедрального собора все священные Дружина Анастасьєва Тетянаныне вместе с церковью Преображення облачения из дорогой парчи... Кроме сего, Данилівна займалася благодійницькоюгосподня кафедральний Черниговский обновлено 6 старинных евангелий, діяльністю. Вона стала попечителькоюсобор, представляет также одну из хранившихся в ризнице без употребления дитячого притулку і головоюдревних святинь русских». и по обновлений помещенных в Чернігівського благодійного товариства. Розповідаючи про багатовікову особой витрине под стеклом». Завдяки старанням Т. Д. Анастасьєвої вісторію храмів, котрі пережили татарську, Члени комісії були приємно дитячому притулку відбуласьлитовську і польську навали, О. К. здивовані тим, що на площі навпроти реорганізація внутрішнього порядку,Анастасьєв писав: «По чувству холодного соборного храму за підвищився матеріальний стан,християнского усердия и любви к розпорядженням губернатора Анастасьєва відремонтовані помешкання і храм наблаголепию Дома Божьего, приняв збудоване помешкання для богомольців у честь св. Марії Магдалини.обязанности церковного старости літній час. Тут були зручності для Благодійне товариство, керованекафедрального Черниговского собора, – чоловіків і жінок, котрі залишалися на Анастасьєвою, надало допомогу понадобращаюсь с просьбой жертвовать как ніч. Вранці вони могли напитися чаю. 100 бідним. Серед них 50 дітей і 20 старихизбытки, коими благословил кого Перебування в притулку було жінок, понад 30 бідних щомісяцявсещедрый господь, так и лепты от безкоштовним. отримували грошову допомогу.скудости своей, подобно вдове На погості кафедрального собору за Про Тетяну Данилівну писали так:Евангельской... всякое даяние благо». розпорядженням губернатора восени 1889 «Она, не будучи в силах переходить из Чернігівці відгукнулися своїми р. насаджено багато фруктових та одной комнаты в другую, забывала своипожертвами. Для внутрішнього дикоростучих дерев, що надавали храму страдания, чтобы думать о страданияхоздоблення храму губернатор запросив особливої привабливості. других и изыскивать средства ккиївського іконостасного майстра 27 грудня 1889 р. Чернігівський облегчению участи последних, на что
  • 65. способны немногие». губерниях». І щоб читач остаточно в зимою». Щоліта приїздив сюди й О. К. 20 березня 1890 р., не доживши до цьому переконався, автор монографії Анастасьев.полудня віку, вона померла від тяжкої наводить уривок із спогадів голови 15 серпня 1900 р. граф Милорадовичхвороби. Чернігівці прощалися з Т. Д. Чернігівської губернської земської управи любязно зустрічав у своєму маєткуАнастасьєвою в кафедральному соборі. В. М. Хижнякова про О. К. Анастасьєва: колишнього чернігівського губернатора.Потім її прах вивезено в маєток Каргівка «Однажды он вошел в свою гостиную, где То була вже немолода людина із хворимПодільської губернії. Олександр сидело несколько дам, приехавших серцем. У цей же день стався останнійКостянтинович залишився сам, навестить его больную жену. Он застал серцевий напад, і О. К. Анастасьєв помер.продовжуючи виконувати обовязки разговор о том, как плоха теперь Його поховали у Любечі.губернатора до 22 липня 1892 року. прислуга. Жена прокурора возмущалась Єдина його дочка К.О. Казнакова дерзостью и разными провинностями 1892 – 1893. ВЕСЬОЛКІНмешкала у столиці. Її чоловік Микола своей кухарки... Когда прокурорша верну- МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ. ДійснийГеннадійович Казнаков, генерал від лась домой, то застала кухарку в статський радник. На посаді губернатораінфантерії, з 1881 р. до 1885 р. (тоді якраз истерике. Оказалось, что Анастасьєв, перебував з 30 липня 1892 р. до 2 груднявін помер) був членом Державної Ради. выслушав сетования прокурорши и желая 1893 р. Двічі зустрічається його імя вСаме сюди 1892 р. було призначено О. К. сделать любезность даме, тотчас хроніці подій головного учбового закладуАнастасьєва після того, як він залишив распорядился по телефону, чтобы ее, ку- губернського міста: «В 1892 г. посетил 7.Чернігів. У 1893 р. був присутнім в харку, выпороли, что с большим усердием ноября Черниговскую гимназию М. М.департаменті державної економії, в 1894 – и было исполнено». Веселкнн». Або ось це: «14 сентября 18931896 рр. – в департаменті законів, а з 1900 Складається враження, що В. М. г. торжества в гимназии по случаю 900-р. – в департаменті цивільних і духовних Хижняков вигадав всю цю історію. Адже летия Черниговской епархии с участиемсправ. 1890 р. в Чернігові не було телефонного губернатора М. М. Веселкина». Дивна річ, в радянській історіографії звязку навіть для губернаторів. Перший Інших відомостей немає.О. К. Анастастьєв – людина жорстока і кілометр телефонного кабеля булонеприваблива. Відомий історик П. прокладено 1903 р. для військового 1893 – 1903. АНДРІЄВСЬКИЙЗайончковський так писав про нього: «В відомства. ЄВГЕН КОСТЯНТИНОВИЧ.начале 90-х годов членами Любеч, – старовинне містечко на Народився 1848 р. 4 грудня 1893 р.Государственного Совета становятся два Ріпкинщині, де знаходились маєтності обійняв посаду управителя Чернігівськоїгубернатора – В. А. Татищев и графа Г. А. Милорадовича, вважався губернії. Сюди приїхав разом ізчерниговский А. К. Анастасьев. серед чернігівського дворянства дружиною Аглаїдою Олександрівною. ЗаДеятельность зтих губернаторов містечком-курортом. Тут «можно роки губернаторства Андрієвського узнаменовалась полным произволом и отдохнуть и запастись новими силами для Чернігові влаштовано нові шкільнібеззаконием, чинимыми в управляемых предстоящей затем трудовой жизни помешкання, нову водогінну мережу,
  • 66. електростанцію, скотобійні із заводами, на вьезжающего в городе путника». ремесленной исправительной колонии,цегельню, відкрито ломбард для Губернатор підтримав ідею і зробив основанной 17 октября 1896 г. в 6-тималозабезпечених мешканців міста, все, аби 14 листопада 1896 р. почала верстах от Чернигова». У жовтні 1903 р.придбано асенізаційну валку з працювати Чернігівська губернська школу перевели до міста. Де була їїгерметичними бочками і помпою, ут- архівна комісія. У своє розпорядження будівля, невідомо. У 1906 р. тут навчалосьворено другу пожежну команду. При вона отримала міське помешкання по десять глухонімих хлопчиків.Андрієвському 1895 р. введено вуличне вулиці Гончій (зараз – напроти Школа, заснована Андрієвським,електричне освітлення. Закладено сквер кооперативного технікуму по вул. розміщалась на Подусівці. Бо саме тутнавпроти Катерининської церкви і Горького). Другу частину будинку чернігівський губернатор заснувавбульвар на Олександріївській площі (нині займала громадська бібліотека (нині ім. В. «земледельческо-ремесленную– Центральний міський базар.). Г. Короленка). У червні 1898 р. побачив исправительную колонию». У щоденнику У путівнику по місту за 1912 рік світ перший випуск «Трудов» ЧАКу чернігівського старожила і краєзнавцячитаємо: «Издавна в Чернигове (всього їх – 12), котрі і сьогодні мають Миколи Олександровича Домницькогосуществовал так называемый городской великий інтерес для дослідників минув- читаємо: «Раніше, ще до революції, там,или казенний сад, расположенный на шини Чернігівського краю. де зараз плем-база, була дитяча колонія.окраине города по Смоленской улице, Не без підтримки Андрієвського Туди, як розповідав мешканець Старого(нині – вул. Шевченка.) рядом с усадьбою тоді ж (1896 р.) утворено музей Білоуса Іван Федорович Березовський,губернатора, примыкающей к селу старожитностей В. В. Тарновського, надсилали неповнолітніх злочинців з усієїБобровица и два бульвара возле соборов. переданий земству (нині – Чернігівський Росії. На території колонії були мило-Но лет 15 назад заботами бывшего історичний музей ім. В. В. Тарновського). варний та свічковий заводи, шевськагубернатора Е.К. Андреевского Чернигов У 1900 р. губернатор підтримав ідею майстерня і невеличка церковка. Післяобогатился рядом новых бульваров. створення Чернігівського реального революції відбували там строк доросліИзлюбленным местом прогулок училища. Відкриття цього учбового злочинці. А потім до самої війничерниговцев является городской вал или закладу відбулось 20 травня 1902 р. (тепер утримувались безпритульні». А ще юніКонстантиновский парк. Он благоустроен тут кооперативний технікум). Училище злочинці працювали на землі. Так булотак же заботами губернатора Е. К. закрито 1917 р. записано в статуті колонії, затвердженомуАндреевского. Прежде пушки валялись на У відривному календарі губернатором Андрієвським. Євген Кос-земле, но затем тот же неутомимый Е. К. Чернігівської губернії на 1906 рік тянтинович вбачає своє завдання у тому,Андреевский исхлопотал из Киевского читаємо: «7 октября 1901 г. открыта щоб «дать людям известный труд, указатьарсенала старые лафеты, собрал по Черниговская школа глухонемых по правильное употребление времени и темгубернии еще несколько пушек, и теперь инициативе Андреевского на участке предохранить от пороков, особенноони установлены на кирпичных земли, который безвозмездно уступило развитых среди нищенствующнхпьедесталах по откосам вала, гордо взирая Черниговское общество земледельческо- классов».
  • 67. Дружина губернатора поділяла фірми «Ніка-Мілуша» і К°, «всякими спо- департаменту поліції Сергія Єволянськогопогляди свого чоловіка. І коли почалось собами доезжает земство», веде себе Андрієвський просив надати М.спорудження «Будинку Працелюбства» нахабно, як місцевий царьок. А земці Коцюбинському роботу, бо на його(«Дом Трудолюбия»), Аглаїда йому ні в чому не суперечать. Захистити утриманні знаходяться дружина,Олександрівна допомагала матеріально. не можуть порядну людину на імя X. маленький син і сліпа матуся. ГубернаторКошти збирались на різноманітних .Понад чверть століття дослідники наголошував: «..Коцюбинский за времяблагодійних заходах (лотереї, домашні зясовували, і накінець встановили, що за жительства в г. Чернигове (с 14 июля сеговистави, концерти тощо). цією літерою іскровель сховав імя года) ни в чем предосудительном и 6 грудня 1894 р. вона урочисто письменника Михайла Коцюбинського, компрометирующем его поведение ивідкрила «Будинок Працелюбства», якого губернська земська управа политическую благонадежность замеченспоруджений з південно-західного боку запросила на посаду завідуючого не был...». У наступному листі від 28Олександрівської площі (нині вул. книжковим складом влітку 1897 р. жовтня 1897 р. Євген КостянтиновичКомсомольська, № 49). Після революції «Проходит 2 недели, – читаємо в. знову звертається з проханням до1917 р. в будинку було розквартировано кореспонденції на сторінках «Іскри», – Єволянського надати Коцюбинськомукавалерійський ескадрон. ответа нет от губернатора, проходит еще будь-яку службу, аби він зміг прогодувати В урочистостях відкриття взяли время – все нет н нет. Управа решается власну родину. Відповідь отримав лише 4участь представники духовенства і вызвать приглашенное лицо в Чернигов, листопада 1897 р. на лист від 5 жовтняжурналісти. Вони тоді писали: «Через думая, что теперь неблагоприятного 1897 р.: «... имею честь уведомить Вашеустроение «Домов Трудолюбия» дать ответа от губернатора не может бить. X. превосходительство, что к допущеннюкаждому бедняку дневное пропитание и приезжает, но... вдруг от губернатора Михайла Коцюбинского на службутеплый угол за посильную работу, желая бумага: – «не нахожу возможным и т. д.» Черниговского земства вообще, заприучить не только к честному труду и Наконец, с помощью каких-то птротекций исключением лишь должностиразумному сбережению... времени, но и удалось добиться от губернатора заведующего книжним складом,вместе с тем удержать людей от разрешения допустить X. ко всем препятствий по делам департаментагнетущего их порока (пьянства, должностям, исключая службы в полиции не встречается». Цей документворовства, разврата и т. п.)» книжном земском складе». переконує, що не губернатор Анд- Широкий розголос на сторінках Все в цих словах від лукавого. рієвський, а шеф департаменту поліціїленінської «Іскри» набула історія з Кожний рядок іскрівської кореспонденції Єволянськнй заборонив КоцюбинськомуМихайлом Коцюбинським, до якої був спростовують документи, опубліковані у керувати міським книжковим складом,причетний губернатор Андрієвський. збірнику «М. М. Коцюбинський як котрого вільнодумство письменникаДописувач газети 1 листопада 1902 р. громадський діяч» (К-: Наук, думка, насторожувало.сповіщав своїх читачів, що чернігівськсий 1968). Так, в листі від 5 жовтня 1897 р. на У 1900 і 1901 рр. Андрієвськнйгубернатор Андрієвський, представник імя виконуючого обовязки директора робив запити до департаменту поліції про
  • 68. політичне обличчя літератора дільничих попечительств про бідних. життєвоважливих вантажів. ГубернаторКоцюбинського, бо мав наміри Хоча вони вже мали притулок на ніч на 60 Хвостов змушений був направити допризначити його на посади діловода чоловік, міську богадільню на 15 чоловік і Конотопа військові підрозділи.Чернігівської губернської земської навіть ясла для дітей. У січні 1904 р. діяльність марксистівоціночної комісії, статистика оціночно- 9 січня 1903 року Є. К. набула більш організованого характеру. Устатистичного бюро Чернігівської Андрієвський залишив посаду губер- Гомелі утворився Поліський комітетгубернської земської управи, члена натора і виїхав з Чернігова. Подальша РСДРП на чолі із більшовиком М. К.попечительства про бідних у Чернігові, доля його невідома. Володимировим. До складу комітетусекретаря редакції «Земского сборника входили Новозибківська, Суразька,Черниговской губернпи». Ніяких заборон 1903 – 1906. ХВОСТОВ ОЛЕКСІЙ Новгород-Сіверська, Городнянська,з боку поліції майже не існувало. Правда, ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дійсний статський Добрянська, Семенівська, Сновська тасекретарем «Сборника» М. радник. Народився у дворянській сімї, інші соціал-демократичні організації.Коцюбинський так і не став. А от з ймовірно, на початку 50-х років XIX ст. Комітет мав друкарні у Гомелі іобранням письменника на посаду Його брат Олександр Олексійович був Новозибкові. Брошур і листівокдільничого попечителя про бідних сенатором, з 1912 р. – членом Державної випускалось тиражем понад 120 тис.губернатор не погодився. Свою точку ради. прим.зору Андрієвський виклав у доповідній Олексій Хвостов обійняв Розгорнулась агітаційна діяльністьзаписці департаменту поліції від 7 червня губернаторство 25 січня 1903 р. То був серед селян. У травні 1904 р. сталася1901 р. і в листі до міського голови: час, коли на Чернігівщині марксистські трагедія в селі Володькова Дівиця«...признавая Коцюбинского, по гуртки і групи активно підштовхували Ніжинського повіту (с. Червоні Партизаниимеющимся у меня о нем сведениям, робітників на страйки, а селян – на бунти. Носівського району). Підбурені селянилицом неблагонадежньїм в политическом Ленінська «Іскра» нелегально упродовж кількох днів зухвалоотношении, а также принимая во доставлялася агентами цієї газети братами поводились із поміщицею Долгоруковою,внимание особенность политического Степаном та Іваном Радченками до внучкою Румянцева-Задунайського.направлення черниговского населення, в Чернігова, Конотопа, Сосниці, Шостки, Становище загострилося, коли господинясреде которого пред-ставляется Клинців, Носівки, Новозибкова. Місцеві виявила у маєтку відозви «До селянКоцюбинскому деятельность в должности соціал-демократи закликали робітників Володькової Дівиці» із закликом доучасткового попечителя, я не признал взяти участь у загальному політичному боротьби. Вона запросила у губернаторавозможным дать своє согласие на страйку, що спалахнув на півдні Росії. Це Хвостова військової допомоги і отрималадопущенне его к занятию упомянутой сталося у липні 1903 р. Кілька днів її. Були людські жертви.должности...». » страйкували робітники конотопських Дослідник селянських виступів на Тоді міська дума за підтримкою залізничних майстерень. Вони Чернігівщині у 1905 р. І. Г. Дроздовгубернатора заснувала одинадцять паралізували перевезення писав: «Черниговский губернатор
  • 69. понимал, что виноваты в аграрных на глухівських поліцейських, виїхав на Рачинскому, что буду благодарен, если выбеспорядках не агитаторы..., а сами села. Свідки потім розповідали, що пришлете другое уполномоченное лицо».помещики, о чем они рапортовали своєму селяни зустріли Хвостова зухвало, не І все ж таки Рудов довів справу доначальству секретно. Черниговский хотіли вислухати. Та все ж, губернатор кінця. Коли стало відомо про напад селянгубернатор указывал, что беспорядки в знаходив особливі слова, котрі поступово повіту на Новозибків, Хвостов 27 грудняимении губернского предводителя справили враження на селянський гурт. 1905 р. видав Рудову розпорядженнядворянства Муханова «по причине Такі зустрічі завершувались селянськими виїхати терміново на місце подій. Протеполной зкономической зависимости от обіцянками повернути пограбоване. До 1 керівник жандармів прибув донего крестьян, стесненных випасами и березня 1905 р. Хвостов налагодив Новозибкова 1 січня 1906 р., виславшиводопоєм для скота, а также вследствие спокійне життя у Глухівському повіті. поперед себе війська.установившихся в управлений строгих Проте безчинства охопили інші повіти Не встигали приборкати бунтівниківправил относительно пользовання Чернігівщини. в одному повіті, як пожежа спалахувала вводопоєм, пастбищ и пр.». 10 грудня 1905 р. губернатор іншому. За підрахунками І. Г. Дроздова з Січень 1905 р. приніс на оголосив Конотопський повіт на осені 1905 р. до січня 1906 р. уЧернігівщину хвилю протесту проти царя, становищі надзвичайної охорони. Суразькому повіті селяни частковопоміщиків і капіталістів. Революційна Жандармському генералу Рудову він спалили, частково пограбували 35стихія охопила і молодь. Так, студенти наказав зробити можливе й неможливе, поміщицьких маєтків.Ніжинського історико-філологічного ін- аби в Конотопі запрацювала залізниця, а 4 січня 1906 р. губернатор Хвостовституту вийшли на вулиці. Майже 200 селяни повіту припинили нищити і ввів надзвичайний стан в губернії ічол. взяли участь у мітингах і грабувати поміщиків і заможні селянські запросив допомоги з Петербурга. Миколадемонстраціях. Чернігівська губернія, подвіря. Генерал Рудов діяв рішуче: за II направив до Чернігова генералакотра за економічним станом пасла його наказом з Чернігова до Конотопа від- Дубасова на чолі групи військ. Звітуючизадніх, опинилася на небезпечній межі. був батальйон військовиків. У телеграмі перед імператором про здійснену роботу,Аби врятувати становище, губернатор губернатору Хвостову жандармський він писав, що губернатор Хвостов, віце-Хвостов 22 лютого 1905 р. разом з начальник сповіщав: «Сегодня ко мне губернатор Родіонов, члени губернськогоначальником жандармського управління прибыл уездный предводитель дворянства з селянських справ присутствія Малахов івиїхав до Глухова, щоб самому Рачинский, говорил с упреками о Шрамченко (розстріляний пізнішерозібратися із селянами. На шляху до жестокости казаков, что возмущает народ. чекістами) діяли відмінно і своєюколишньої гетьманської столиці Олексій При зтом Рачинский заявил, что он, как особистою діяльністю сприялиОлексійович дізнався, що бунтарями на хозяин уезда, будет телеграфировать налагодженню нормального життя ухуторі Михайлівському зруйновано губернатору и просить его или самому бунтівних повітах.цукровий завод поміщика і мецената прибить в Конотоп, или командировать О. О. Хвостова вбили оскаженіліТерещенка. Губернатор, не покладаючись вице-губернатора. Я ответил селяни під час його промови, ймовірно, у
  • 70. березні 1906 року. З того часу обовязки До Чернігова приїздили у світ щоденна газета «Десна» та журналигубернатора виконував Чихачов до комфортабельних вагонах від станції «Волна» і «Черниговский летучийпризначення нового управителя губернії. Крути Московсько-Києво-Воронезької юмористический и сатирический листок», І в часи губернаторства Хвостова залізниці. Для чернігівських поїздів було а в Ніжині – газети «Нежинская речь» таЧернігів залишався невеликим відведено вузькоколійну гілку. «Нежинский листок». У 1907 р. у Ніжинігубернським містом, де мешкало 27 006 Таким побачив Чернігів журналіст з відкрився перший кінотеатр, а 1908 р.чоловік. Двоповерхових приватних Петербурга О. Фірсов. започатковано Остерський краєзнавчийбудинків не було. Популярні готелі Серед помітних подій часів музей. Значною подією у житті губернії«Олександрійський», «Гранд-Отель» та губернаторства О. О. Хвостова – став XIV археологічний зїзд, робота якого«Європейський» (господар О. відкриття Чернігівської чоловічої проходила в Чернігові з 1 до 12 серпняСерафимович) теж були одноповерхові. трикласної торговельної школи (1903), 1908 р. До губернського міста прибулиЧернігівці залюбки відвідували ресторан, спорудження памятника Т. Г. Шевченку в науковці з Росії і зарубіжних країн. 68що майже цілодобово працював при готе- Седневі (1903), відкриття Ніжинської установ, навчальних закладів, товариствлі «Олександрівський». Гості народної бібліотеки-читальні 1905), представляли 281 дослідник, серед якихрозміщувались у невеликій залі за заснування Городнянського механічного були видатні вчені Д. Я. Самоквасов, Ф.окремими столиками. Лише присмерки заводу (1905), спорудження поштової К. Вовк, М. І. Петров та ін. Зїзд, один іззаглядали у вікна, зала освітлювалась контори в Чернігові (1905), початок всеросійських, зібрався під патронажемелектрикою. А вдень відвідувачі діяльності в Чернігові культурно- графині С. Ф. Уварової. Почесним гостемнасолоджувались співом канарок, що освітньої громадської організації у день відкриття зїзду був губернаторжили на вікнах у своїх клітках. А взаглі- «Просвіта». Голіцин.то в Чернігові було понад двадцять Ми не знаємо про долю В. Д.готелів, котрі гостинно відкривали двері 1906 – 1908. ГОЛІЦИН ВАСИЛЬ Голіцина після 1908 р. А 1909 р.перед богомольцями, що прибували до ДМИТРОВИЧ. Вірогідно, брат трапилась подія, котра переконує, щоміста влітку. Тверського губернатора, члена Державної чернігівці не забули добрих діянь свого Центральні вулиці Чернігова ради і голови Ради міністрів (грудень губернатора. Того року на Новгород-освітлювались електричними ліхтарями. 1916 р.) Миколи Дмитровича Голіцина, Сіверщині відкрилося Гремяцьке вищеВуличні назви мали історичний відтінок: народженого у князівській родині на початкове змішане училище ім. В. Д.Мстиславська, Всеволодська, Смоленщині. Голіцина.Святославська, Богуславська. Губернатору В. Д. ГоліцинуНайкращими з вулиць вважалися довелося докласти чимало зусиль, аби 1909. РОДІОНОВ МИКОЛАШосейна і Богоявленська. Хюди виходили припинити політичні страйки на цукрових МАТВІЙОВИЧ. Чернігівськийна прогулянку сімями, щоб себе показати заводах губернії. За його клопотанням і губернатор упродовж шести місяців 1909і на інших подивитись. дозволом 1907 р. в Чернігові побачили р. Камергер. Віце-губернатор 1905 р. 9
  • 71. липня 1909 р. виїхав до Києва, звідти – до селі Безуглівці Городнянського повіту. розміщувалось чоловіче духовнеКурська. Бідняки не хотіли переселятися на хутори. училище. Чернігівці чомусь були Упродовж 1911 – 1912 рр. у Ніжині, впевнені, що Микола II проїде повз 1909 – 1912. МАКЛАКОВ Прилуках, Городні, Козельці, Острі садибу училища, аби потрапити доМИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ. Належав до відкрились комерційні училища, жіночі і Троїцько-Іллінського монастиря. Томудворянського роду Маклакових, який вів чоловічі гімназії. Для розвитку наукової розширили камяну огорожу училища,своє походження з XV ст. його батько думки неабияке значення мало заснування гарно оздобили чорні залізні гратиМаклаков Олексій Миколайович – про- Носівської сільськогосподарської бронзовими розетками всередині.фесор очних хвороб Московського дослідної станції. Тут розроблялись Училищний корпус пофарбували світло-університету, доктор медицини. Брат технічні засоби ведення сільського жовтою фарбою і розбили квітник, могилуВасиль Олексійович – один з визначних господарства. Комплекс будівель за князя Чорного обклали дерном. Побілиливождів кадетської партії, член другої, проектом архітектора Е. Н. Сердюка стіни Єлецького монастиря. На огорожітретьої, четвертої Державної думи, зведено 1911 – 1913 рр. Засновником і замайоріли великі і маленькі прапори.російський посол у Парижі, призначений першим директором станції упродовж У ті дні «Черниговские епархиальніена цю посаду Тимчасовим урядом. У 1912 – 1930 рр. був С. П. Кульжинський известия» писали: «Самая Болдина гора,період громадянської війни входив до (1880 – 1947). спускающаяся к Святому, изменила свойскладу білогвардійської політичної 5 вересня 1911 року губернатор прежде запущенный вид. Стушевались тенаради в Парижі. Маклаков урочисто зустрічав Миколу II. интимные извилистые дорожки, в Дійсний статський радник, камергер Але цій події передували кілька місяців которых скрывались от нескромнихМикола Олексійович Маклаков обійняв напруженої підготовчої праці. Розпочався взоров уединенные пары гуляющих,посаду чернігівського губернатора 21 благоустрій Чернігова. Відремонтовано открыты тенистне полянки, гдечервня 1909 р. То була людина, за Спаський собор. За огорожею собору христианские потомки язычниковсловами міністра фінансів В. М. зявились квітники із зображенням северяне устраивали шумные пикникиКоковцева, недостатньо освічена, державного герба та імператорського возле стен древнего Ильинскогоневрівноважена, легко піддавалася впливу вензеля. Зелені газони, чудові поєднання монастыря и Антониевских пещер...».людей, котрі ні за що не відповідали, а різноманітних квітів, поновлена церковна Пофарбували Іллінську церкву,сумнівних ідей у них було безліч. огорожа красиво відтіняли білий золото- відремонтували вхід до печер, на місці, з Можливо, під настирливе базікання верхий собор. Було поновлено і якого відкривався мальовничий обшир,таких людей губернатор Маклаков 25 Борисоглібський храм. Тут чекали побудували ажурну альтанку з дахом,липня 1911 р. заборонив діяльність Миколу II з особливим хвилюванням. схожим на купол. Поруч із альтанкоюЧернігівської «Просвіти». Адже в цьому соборі – печери святителя розбили серповидні квітники. У Троїцько- У квітні 1910 р. за губернаторським Феодосія. Там, де зараз ПТУ-3 (якраз Іллінському монастирі побілилинаказом придушено селянський виступ у навпроти Єлецького монастиря) тоді дзвіницю, відремонтували головний Тро-
  • 72. їцький собор і трапезну церкви. У ризниці У серпні 1911 року друкарня І. «Картнины» до видання загаль-відкрилася виставка археологічних Кульженка в Києві здійснила ілюстроване норосійського значення.памяток старовини XI –XVIII ст., котрі видання книги (400 прим.) під назвою 5 вересня 1911 р. урочистості назберігалися в Єпархіальному «Картины церковной жизни Черниговской честь імператора відбувалися удревлесховищі та ризницях Троїцького й епархии за девять веков ее истории». Це Спаському соборі. Тут єпископ ВасилійЄлецького монастирів. Чернігівці сімями унікальний нарис історії єпархії з IX ст. підніс Миколі II книгу-альбом «Картиныохоче відвідували цю виставку. Текст супроводжується чудово церковной жизнн Черниговской епархии». Болдині гори стали справжньою виконаними цинкографіями і фотокартка- А далі звучали промови різнихокрасою міста. І до цього доклали рук ми. Цинкографій у книзі 350, а фототипій попечителів, вигуки «ура!».різні громадські, релігійні та освітянські – 69. Книга складається з дванадцяти Микола II цікавися віком храму,організації тодішнього Чернігова. За розділів, авторами яких є викладачі черні- іконостасу, відвідав печеру святителявисловом кореспондентів «Черниговских гівських гімназій, духовних училищ, чернігівського Феодосія. У будинкуепархиальннх известий», слабке фізично церковно-приходських шкіл. На жаль, їх Дворянських зібрань вислухав на своюінтелігентне юнацтво, з розлагодженою прізвища у виданні відсутні. І сьогодні честь промову губернатора Маклакова.нервовою системою, з хворобливим цікаво читати про сіверян, що населяли Увечері на пароплаві «Головачов»ставленням до невдач, тут, на Болдиних Чернігівщину, їхні звичаї; захоплюватись імператор відплив з Чернігова.горах, набувало здатність до праці і легендами про князя Чорного, Мстислава У грудні 1912 р. М. О. Маклаковзнаходило сили не занепадати духом у Володимировича, монастирські печери залишив губернаторське крісло і відбув доразі поразок. тощо. Життєпис Чернігівських князів та Петербурга на посаду міністра внутрішніх За два дні до візиту Миколи II ієрархів, історія духовної освіти і справ. А в путівнику по Чернігову за 1912завершилось будівництво Єпархіального спорудження визначних храмів р. залишилось оголошення: «Губернаторбудинку на високій горі справа від вїзду з Чернігівського краю – такий зміст книги Камергер Двора Его Величества д. с. с.міста у Троїцький архієрейський будинок. «Картини церковной жизнн Черниговской Николай Алексеевич Маклаков,Зведення помешкання для "безпритульних епархии». губернаторская усадьба на углудітей здійснювалось на кошти товариства Кожний її примірник відрізнявся Московской и Петербургской улиц.тверезості. А на розі вулиць Шосейної і оздобленням. Використовувалось Принимает от 12 до 1 ч. дня». (Тепер вул.Миколаївської (тепер вул. Леніна і вул. К. дорогоцінне каміння, срібло і золото. Такі Шевченка, № 57, Будинок офіцерів).Лібкнехта) споруджено Будинок книги призначалися Миколі II та йогоМиколаївського єпархіального братства. родині. Решту книжок подаровано людям 1913 – 1914. СТЕРЛІГОВ І. І. ЗЧернігів отримав триповерхову сучасну із царської свити і чернігівським лютого 1913 р. до грудня 1914 р. обіймавспоруду з великою світлою залою, яка гімназистам, котрі відзначалися гарним посаду чернігівського губернатора. За часвміщувала багато людей. (Нині тут навчанням і поведінкою. Популярна на його губернаторства побачили світ газетиЧернігівська обласна філармонія.) той час газета «Новое время» віднесла «Черниговский вестник»,
  • 73. «Черниговская земская неделя», солдатів, що викликала їхнє побоювання Більшовики випустили спеціальну«Нежинская копейка». У селі Радуль на на нестачу деяких продуктів харчування. листівку, в якій закликали військовиків неРіпкинщині у найманому будинку Труднощі виникали і на промислових коритися своєму начальству. В губерніївідкрилося вище початкове змішане підприємствах. Кількість робітників тут зявились перші дезертири, що принеслиучилище. У 1913 р. більшовики Чернігова зменшилась, бо багато з них виявились із собою безладдя, хаос і створеннядобилися у губернатора дозволу на мобілізованими на фронт. Місце біля бандитських угруповань. Поліція булавідкриття «Клубу трудящих». Через цей машин і верстатів на заводах, де безсила навести хоча б відноснийклуб проводилась передплата на газету вироблялось військове обладнання і порядок. На військовиків не можна було«Правда» та інші видання. продуктові концентрати, зайняли реміс- розраховувати. 1 серпня 1914 р. розпочалась перша ники і селяни. Як склалася подальша доля М. М.світова війна. Як губернатор І. І. Газета «Черниговское слово» Лаврииовського, коли він залишивСтерлігов контролював мобілізацію до публікувала списки чернігівців, що Чернігів, ми не знаємо. Після нього зросійської армії, разом із членами міської загинули на фронтах першої світової. січня до березня 1916 р. губернієюдуми обговорював можливість прийому Таким залишав Чернігів губернатор управляв віце-губернатор Матвеєв, а зевакуйованих людей із західних губерній Стерлігов грудневого дня 1914 року. березня до травня 1916 р. – шталмейстерРосії. Подальша його доля невідома. двору його Величності пан Келеновський У листопаді 1914 р. до Чернігова (ініціали його також загубилися). Запереведено 13-й запасний полк, що 1915 – 1916, ЛАВРИНОВСЬКИИ місяці їхнього правління Чернігівщинанараховував близько 3 тис. новобранців. М. М. Камергер. З січня 1915 до січня жила за законами тилу під час війни.За наказом І. І. Стерлігова військовиків 1916 р. перебував на посадірозмістили на так званому «казарменном Чернігівського губернатора. 1916 – 1917. ГРЕВЕНІЦучастке» (південно-західна околиця У цей час до Чернігова прибували МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ.Чернігова – Коти, помешкання державні установи, гімназії, промислове Повне імя Євген Павло-Миколаколишнього училища льотчиків). Цей обладнання, окремі сімї, евакуйовані із Гревеніц. Належав до баронського роду,полк безперервно поповнювався заходу країни. Всі вони знаходили що вів свій початок від Генріха Гревеніца,новобранцями з губернії, котрі нудились притулок. .Аби запобігти інфекційним мешканця Мекленбурга 1480 р. йоговід байдикування і були непоганими хворобам, було збудовано барак, що нащадок Фрідрих Гревеніц 1797 р. виїхавслухачами більшовицьких агітаторів. слугував одночасно і лікарнею, і до Росії і отримав посаду «директора» с.Величезна солдатська маса часто-густо шпиталем для поранених. Продовольчі Павловська, на якій перебував до своєївиходила з-під контролю офіцерів і тоді труднощі й розлад економіки губернії смерті у 1817 р. У 1851 р. імператордоводилося застосовувати фізичну силу. загострювались. Більшовицька пропа- російський дозволив його синамНа стіл губернатора Стерлігова лягали ганда посилювалась, особливо серед користуватися баронським званням,скарги місцевих жителів на поведінку солдатів 413-ї піхотної дружини. дарованим Ф. Гревеніцу у Меклебурзі-
  • 74. Шверині (Німеччина). У 1867 р. організація». Свою діяльність вона У серпні 1917 р. Дмитра Дорошенкабаронський титул успадкував і Євген припинила у кінці 1916 р., коли було призначено ЧернігівськимПавло-Микола Гревеніц – онук Фрідриха і зусиллями губернатора Гревеніца і жан- губернським комісаром Тимчасовогосин сенатора Олександра Гревеніца дармського управління була уряду. А напередодні відбувались такі(Олександра Федоровича). нейтралізована. події. Для зручності спілкування від трьох А потім сталася лютнева революція. 24 березня 1917 р. розпочав роботуімен сенаторського сина залишилось одне Почалась ліквідація царської губернський зїзд представників повітових– Микола. Отож Микола Олександрович адміністрації. Більшовики створювали виконавчих комітетів органівГревеніц став чернігівським губернатором свої органи влади (ради робітничих, Тимчасового уряду, на якому було обрано19 травня 1916 р. і служив управителем селянських і солдатських депутатів), інші губернський виконавчий комітет на чолігубернії до 2 березня 1917 року. У ці ос- партії – свої (губернський виконавчий із чернігівським адвокатом І. Л. Шрагом.танні місяці існування старої влади на комітет). За таких політичних обставин Виконував обовязки губернськогоЧернігівщині відбулись такі події: припинилась діяльність М. О. Гревеніца комісара Тимчасового уряду О.О.відкрився Чернігівський учительський як управителя Чернігівської губернії. Бакуринський. Розміщувався уінститут, засновано Товариство губернаторському домі. Зїзд реко-художників Чернігова, у Ніжині 1917 – 1918. ДОРОШЕНКО мендував на цюпосаду М. А. Іскрицькогорозпочалось видання газети «Пчела», а 21 ДМИТРО ІВАНОВИЧ. Народився 1882 – предводителя дворянства Суразькоголютого 1917 р. відкрито Ніжинську міську р. Коріння мав у Чернігові, звідки повіту, одного з багатих поміщиків Черні-публічну бібліотеку ім. М. В. Гоголя. походив його старовинний рід. Освіту гівщини, члена партії октябристів, Кровопролитна війна все більше здобув у Варшавському, Петербурзькому, колишнього депутата другої і третьоїпозначалася на житті Чернігівщини Київському університетах. Викладав Державних дум. Чому М. А. Іскрицькнйнестачею продовольства, медикаментів, історію, займався журналістикою в подав у відставку, не зрозуміло.перевязувальних матеріалів, появою у Петербурзі, Катеринославі, Києві. Стурбована чернігівська громада напра-Чернігові великої кількості поранених Співробітничав у Київській і вила до Дорошенка у Київ депутацію, абиофіцерів, видужуючих солдатів, до яких Катеринославській «Просвітах». Як просити дозволу виставити кандидатурувелике зацікавлення проявляли місцеві політик, належав до поміркованої Дмитра Івановича на посаду губернськогобільшовики. Утворений ними комітет, до ліберальної течії в українському комісара. Адже він добре був відомийскладу якого увійшли Юрій національно-визвольному русі. своєю діяльністю голови генеральногоКоцюбинський, Софія Соколовська, Відстоював автономію України у складі секретаріату, Центральної ради.Семен Туровський та ще дві особи, через Росії. Дорошенко погодився. На губернськомусолдатів, що відправлялись на фронт, У Чернігові Д. І. Дорошенко мав зїзді його обрали комісаром губернії, і впередавав у Діючу армію листівки за чимало друзів і знайомих. Захоплювався серпні 1917 р. він прибув до Чернігова.підписом: «Південна військова чернігівськими старожитностями. Оселився в губернаторському домі.
  • 75. Місто вразило надзвичайною тишею, наче самовольничали, пошаливали в деревнях потреби армії і російських губерній. Але зтут не знали, що в країні відбувається ре- и с каждым днем причиняли все более и Петрограда відповідали, що змінитиволюція. Інколи спалахували более хлопот». Особливою турботою становище не можуть.непорозуміння, але вони швидко зникали губернського комісара був 13-й запасний На початку жовтня 1917 р. в Києвізавдяки виїзду на місця хвилювання кого- піхотний полк, анархістські настрої якого під керівництвом В. К. Винниченканебудь із членів губернського викликали тривогу. Мешканці міста відбувся зїзд губернських і повітовихвиконавчого комітету, «...и так как это все боялися, що одного дня солдати зчинять комісарів автономної України, щобили люди тактичные, – згадував Д. І. бунт, розграбують казенний винний склад складалася з чотирьох губерній – Чер-Дорошенко, – пожилые, хорошо знакомые і в Чернігові стануться погроми. нігівської, Полтавської, Волинської іс местньїми отношениями., то им уда- Дорошенко просив начальника Подільської. Губернські і повітовівалось уговариваннем успокоить військового округу розмістити полк за комісари розповіли про безліч дезертирівстроптивых и дело зтим кончалось». У містом, але полковник К.М. Оберучев не з фронту, котрі перетворилися на бандиперші дні перебування в Чернігові прислухався до жодного комісарського насильників і грабіжників. На Пра-Дорошенко зрозумів, що як губернський доводу. І стався вибух. Солдати вобережній Україні посилились погроми.комісар ніякою силою не володіє. заарештували командира та офіцерів, Люди голодують. Міліція не діє.Процвітало хабарництво, бездіяльність. влаштували мітинг, на якому обрали Дорошенко попередив про можливістьНаселення не охоронялося. Правда, життя нового командира. Наступного дня голодних бунтів. Проте зїзд так нічого ікотилося за старими законами – ще Дорошенка відвідала делегація від полку, не вирішив. А Тимчасовий уряд неповажалася чужа власність. Проте до котра заспокоїла: все, що трапилось, – втручався в українські справи.кінця вересня 1917 р. становище різко внутрішні проблеми військовиків. Дорошенко повернувся допогіршилося. Тимчасовий уряд не видавав Заарештованих командира та офіцерів Чернігова. Тут якраз виникли не-грошей. Звязки між урядовими випустили. Після бунту 13-й запасний порозуміння між українськимустановами й чернігівським губернським полк поступово зник. У Чернігові за- батальйоном, комендантом гарнізону,комісаріатом ледь жевріли. У Чернігові лишився лише один український представниками інших військових частинзнаходилась велика кількість військ, що батальйон, яким таємно командував С В. і радою солдатських й робітничихприбували з театру воєнних дій або Петлюра. депутатів. У той день Дорошенковиїздили на фронт. Важка артилерія Дорошенко надсилав до Петрограда проводив у губернаторському доміскупчилась на шосе між Києвом і Чер- тривожні телеграми, в яких, сповіщав про наради, аби уникнути непорозумінь.ніговом. Д. І. Дорошенко згадував: ознаки голоду у північних повітах Помічник сповістив, що надійшло«Вдоль шоссе бнли расставлены, словно губернії. Просив викреслити повідомлення про повстання удля смотра, колоссальные орудия, Чернігівщину із загального Петрограді. Губернський комісар відразузаряднне ящики, обозные телеги. Армия продовольчого плану, згідно з яким ж повідомив про це повіти. Більшовикиуже разлагалась. Солдати губернія віддавала частину хліба на почали створювати військово-
  • 76. революційні комітети, червоногвардійські щенний Иоанн отслужил молебен и сказал побачили світ книги В. Л. Модзалевськогозагони, нові суди і міліцію. На думку приличествующее случаю слово. И. Л. «Основні риси українського мистецтва»,Дорошенка, більшовики в Чернігові не Шраг (щирий приятель Д. І. Дорошенка.), твори Б. Д. Грінченка, Т. Г. Шевченка змали ніякої сили і значення. їхнім лідером городской голова А. Верзилов и я ілюстраціями П. К. Діденко. Влітку 1918була 21-річна Софія Соколовська, до якої произнесли речи, затем состоялся парад року «Сіверянська думка» видалагубернський комісар ставився з повагою. войскам черниговского гарнизона, книжечку Д. І. Дорошенка «КоротенькаВона часто виступала в раді робітничих который мне пришлось принимать. історія Чернігівщини». Видавництводепутатів і в новій демократичній думі. Последний раз видали черниговцы припинило своє існування восени 1919 р.Коли наприкінці 1917 р. Чернігів стройные ряды войск, с офицерами во Відродилося у 1992 р.захопили більшовики, Софія Соколовська главе, с сине-желтыми украинскими 19 січня 1918 р. в Черніговіяк голова ревкому врятувала життя сотні знаменами, с музыкой, дефилировавшие в встановилася Радянська влада. Д. І.офіцерів, що мешкали у місті. У Чернігові полном порядке и с песнями Дорошенко виїхав до Києва. В урядіне відбулось жодної кривавої розправи. расходившиеся после парада. Празднова- гетьмана П. П. Скоропадського обіймавНа цих обставинах неодноразово ние прошло при огромном стечении посаду міністра закордонних справ.наголошував Д. І. Дорошенко. народа и с большим подъемом. После А потому розпочалися роки У листопаді 1917 р. проголошено беспристанной тревоги и напряженности еміграції: Чехословаччина, Німеччина,Українську Народну Республіку. Того дня последних недель, казалось, блеснул Канада. У Мюнхенському ВільномуДорошенко у складі делегації светлый луч; все ожидали, что неза- українському університеті професорЦентральної ради перебував у Могильові, висимая Украина, отделившаяся от Дорошенко викладав історію. Померу ставці Верховного командування. Мова большевистской России, сделается Дмитро Іванович 1951 р., залишившийшла про утворення особливого оплотом порядка, законности, что она неоціненні спогади про Чернігівщинуукраїнського фронту для захисту сумеет сама лучше устроить свою жизнь». напередодні жовтневого заколоту 1917української території, який би обєднав Інтелігенція прихильно ставилася до року.Румунський і Південно-Західні фронти. особи Дмитра Дорошенка. У ньому Однак 8 листопада вранці Дмитро чернігівці вбачали не лише політика, а йІванович вирушив до Чернігова. Він науковця. У грудні 1917 р. за допомогою ізгадував: «В Чернигове я застал підтримкою Дмитра Івановича керуючийприготовления к торжественному справами Чернігівської губернськоїпразднованию провозглашения архівної комісії В. Л. Модзалевський,Украинской республики. Это краєзнавець Ю. С. Виноградський,празднование состоялось в ближайшее письменник М. М. Могилянський івоскресенье. На площади перед художниця П. К. Діденко заснувалиСпасопреображенским собором преосвя- видавництво «Сіверянська думка». Тут
  • 77. ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА Т. М. Коржиков, А. Ф. Риндіч, А. В. чолі із буржуазними націоналістами,ОРГАНІЗАЦІЯ КОМУНІСТИЧНОЇ Гриневич, Є. Б. Бош, ін. Більшість з них меншовиками, есерами, анархістами.ПАРТІЇ УКРАЇНИ. була репресована і розстріляна 1937 року. Борючись з ними, більшовики С творена у жовтні 1932 року. Точилася запекла боротьба з Чернігівщини дискутували з троцькістами Бере початок від першої гу- денікінцями, петлюрівцями, військами про профспілки, дбали про перебудову бернської конференції Врагеля, німецько-австрійських форм і методів роботи партії відповідноРСДРП (б), яка відбулася 10 –11 серпня окупантів, білополяками, з внутрішньою до умов переходу до мирного1917 р. в Чернігові у будинку по нинішній контрреволюцією. І врешті-решт, будівництва, проводили в життя новувулиці Горького, де містилися більшовики перемогли. У 1921 році економічну політику, проголошенуЧернігівська громадська бібліотека і розпочався перехід до мирного Леніним на X зїзді РКП(б).музей архівної комісії. Конференція будівництва. Громадянська війна Секретарями губному обирались О.обрала губернський партійний комітет у зруйнувала не лише людські життя, побут В. Одинцов, Ф. І. Кремницький (тричі), А.складі Р. М. Гордон, С. І. Соколовської, І. і сімейний уклад людей. Громадянська С. Таран.Г. Уріна, Е. Васютинської та ін. війна звела нанівець скромні промислові У листопаді 1925 року в звязку з Після Жовтневої революції 1917 р. підприємства Чернігівської губернії. У переходом на нову систему управлінняЧернігівська обласна парторганізація Чернігові припинили роботу (центр-округ-район) і ліквідацієюрозгорнула боротьбу проти чавуноливарний, клінкерний, оцтовий, губерній Чернігівський губком партіїконтрреволюції і Центральної ради. пивоварний заводи. Майже в 20 разів розформовано. Утворено окружкоми.Радянську владу в Чернігові встановлено скоротився випуск кустарних промислів. З 1921 до 1932 р. Чернігівська19 січня 1918 р. У цьому значну роль Рідко ходили поїзди. Не діяли пристані обласна партійна організація займаласявідігравали більшовики Ю. М. Чернігова, Остра, Макошина. У губернії чисткою своїх рядів, боролася зКоцюбинський, В. М. Примаков, В. А. на 30 – 40 відсотків зменшились посівні опортуністами, троцькістами, навчалаСелюк, С. І. Соколовська, яка разом із Л. площі, майже вдвічі знизилась урожай- цьому шкільних педагогів, котрі у своюІ. Тіліс представляла партійну організацію ність. Не вистачало хліба, жирів, солі, чергу боролися з неписьменністю,Чернігова на Першому зїзді КП(б)У в одягу, взуття. Швидко росли ціни на утворила в Чернігові партійну школу,липні 1918 р. Губком партії розміщався по продукти харчування і предмети першої здійснила інші заходи, котрі сприяливул. Фрунзе, № 2, в будинку архієпископа необхідності. партійному будівництву на Чернігівщині.(нині тут Архів Чернігівської області). На Чернігівщині зростала опозиція Питання економічного розвитку краю По встановленні Радянської влади новій владі. Утворилося антирадянське займали другорядне значення. Так, нагубком КП(б)У здійснював керівництво підпілля денікінського змісту в Чернігові, порядку денному XI губернськоїполітичним і господарським життям Городнянському повіті, Конотопі. У партійної конференції, що відбулась уЧернігівщини. чекістських зведеннях опозиціонери Чернігові 16 – 17 березня 1922 року, Героями революційного дня ставали називались куркульськими бандами на стояли такі питання: про міжнародне і
  • 78. внутрішнє становище республіки, звітгубкому, звіт губернської контрольноїкомісії, фінансова політика, станрадянського апарату, інші питання. У жовтні 1928 р. резолюції пленумівЧернігівського, Ніжинського іПрилуцького окружних комітетів партіїзакликали партійців боротися зтроцькізмом, вести рішучу боротьбу зприхильниками правого ухилу. А в грудні1928 р. пленуми цих же парторганізаційпоставили нарешті економічне завдання –поліпшити якість і добитися зниженнясобівартості продукції місцевоїпромисловості. Боролась обласна парторганізація зазміцнення колгоспного ладу, культурнебудівництво, дострокове виконанняпятирічних планів тощо. 14 жовтня 1932 р. утвориласьЧернігівська область. Відразу ж бувстворений обком Компартії України, якийтримав у своїх руках політичне,економічне і культурно-мистецьке життякраю. Приміщення обкому знаходилось наВалу. Будинок знищений під часнімецького обстрілу з літаків у серпні1941 р. На цьому місці тепер лежитьпамятна плита.
  • 79. ПЕРШІ СЕКРЕТАРІ Двадцяті роки стали важливими у Іванівною, членом партії більшовиків з ЧЕРНІГІВСЬКОГО ОБКОМУ житті Павла Пилиповича, якщо говорити 1918 р., двома синами Вячеславом та про його партійну карєру. Маркітан Петром, донькою Галиною. Родина ПАРТІЇ працював секретарем Подільського Маркітанів оселилася в будинку навпроти губкому партії, –інструктором ЦК Ком- старовинних гармат на Валу. Обком партії 1932 – 1938. МАРКІТАН ПАВЛО партії України, Завідуючим оргвідділом розмістився поруч, в одному домі з міськ-ПИЛИПОВИЧ. Народився 1887 року у Центральної комісії Компартії України, комом, на території сучасногоселі Глібки Старокостянтинівського секретарем Одеського і Криворізького ок- Центрального парку культури таповіту на Волині у бідній селянській ружкомів, завідуючим культпропвідділом відпочинку ім. М. М. Коцюбинського.родині. Наймитував з восьми років, по- ЦК партії, другим секретарем Одеського За кілька днів роботи Павлокинувши сімю. Зазнав голоду і холоду, обкому партії. Маркітан зрозумів, що йому дісталасьпопрікання шматком хліба. Проте 12 жовтня 1932 року Павло суто аграрна економічно відстала область.закінчив учительську семінарію, Маркітан приїхав до Києва на виклик Селяни налякані примусовимпрацював народним вчителем у селах Генерального секретаря ЦК Компартії прискоренням колективізації. У колгоспахВолинської губернії, завідував міністер- України С. В. Косіора, котрий сповістив, люди працювали без ентузіазму, бо платаським двокласним училищем. У 1914 р., що прийнято рішення уряду про утво- за роботу була символічною. Павлоколи розпочалася перша світова війна, рення нової Чернігівської області. Пилипович намагався допомогтиПавло Маркітан опинився у Чугіївській Першим секретарем обкому поїде в колективним господарствам. Він зумівшколі прапорщиків. По закінченні Чернігів він, Павло Пилипович Маркітан, налагодити контакти сіл, окремих кол-навчання служив у Балашові Саратовської якщо буде на те його згода. Як людина госпів із заводами і річковиками. Алегубернії. Тут і розпочався його партійна, він погодився створити новий голод, що охопив Чернігівщину, у 1933революційний шлях. Влітку 1917 р. обком партії. році, все звів нанівець. Від голодоморусолдати гарнізону обрали прапорщика 14 жовтня 1932 року Всеукраїнський померли 362 708 чол. Спустошились селаМаркітана до ради робітничих, Центральний Виконавчий Комітет багатьох районів області.селянських та солдатських депутатів. У прийняв постанову, згідно з якою Напередодні Другого зльоту1918 р. Павло став більшовиком, а за рік утворилася Чернігівська область. А ЦК колгоспників СРСР 5 липня 1933 р. уочолив один із повіткомів Саратовської партії створив Оргбюро по Чернігівщині у Чернігові відбувся Другий обласний зїздгубернії. Під час наступу Денікіна воював складі Я. 3. Резниченка, М. Д. колгоспників-ударників. На ньомуу лавах Червоної Армії як начальник Голубятникова, І. А. Дація, М. І. виступив П. Маркітан. Говорячи проособового відділу піхотної дивізії. Потім Рибникова та ін. Очолив Оргбюро Павло голод, смерть від голоду, окремі випадкиповернувся до Балашова, де його обрали Маркітан. поїдання людей та худоби, що загинула,делегатом на IX зїзд компартії. Так Він приїхав до стародавнього він в усьому звинувачував партійнихвперше Маркітан опинився в Москві. То Чернігова разом із дружиною Катериною керівників усіх рангів. І в першу чергу забув березень 1920 р.
  • 80. те, що дуже ідеалізували колгоспи. А там преси, видано альманах творів Склярський. За підрахункамичинився опір, який в урядових зведеннях письменників Чернігівщини, організовано чернігівського історика В. М.проходив як терор куркульських груп. зразковий симфонічний оркестр. Розстального з 9 серпня до 25 серпня 1937Керівництво Чернігівської області З вересня 1936 року на Чернігівщині р. П. П. Маркітан поставив свій підпис підзверталося за допомогою до ЦК КП(б)У, розпочались арешти невинних людей, 8 документами, згідно з якими 188однак так і не. отримало її. котрих Маркітан добре знав по спільній чоловік підлягали розстрілу, 113 – Упродовж 1933 – 1936 рр. роботі, як чесних, щирих і відданих справі перебуванню у виправно-трудовихЧернігівщина вперше пропрацювала як членів партії. Кожний з них міг те ж саме таборах, 22 – тюремному увязненню.область суцільно колгоспна. План сказати і про нього. Бо Павло Пилипович Аби зламати волю першогохлібозаготівель виконувала вчасно. належав до тих малочисельних партійців, секретаря, енкавеесівці кожної ночіЗалишались запаси – люди отримували на у котрих двері кабінету не зачинялися як забирали його до управління НКВС. Тамтрудодні. для рядових комуністів, так і для без- допитували, а вранці Павло Маркітан, У Чернігові засновані кондитерська партійних. Міліціонерів в обкомі не було. приступав до роботи, приховуючи все відфабрика ім. 1-го Травня, меблева, Маркітана запамятали людиною веселою, людських очей.макаронна і фабрика музичних компанійською. На святах і суботниках Заарештували Павла Пилиповича 29інструментів ім. П. П. Постишева, запалював своєю енергією і серпня 1937 р. Разом із ним до вязницівідкрито стадіон (тепер ім. Ю. О. життєлюбством. потрапила дружина Катерина Іванівна,Гагаріна), обласну наукову медичну Настав найстрашніший у долі яка провела пять жахливих років убібліотеку, створено літературно-ме- Маркітана 1937 рік. 30 липня наказом таборах на Півночі Казахстану. Синівморіальний музей М. М. Коцюбинського. наркома внутрішніх справ СРСР М. Маркітана Вячеслава та Петра сховали уНа Ічнянщині зявився дендрологічний Єжова були створені республіканські, таборах Комі ЛРСР. Вячеслав помер тамзаповідник АН УРСР «Тростянець», а в крайові та обласні «трійки» для розгляду від туберкульозу нирок. Петро пішов зПрилуках – музично-драматичний театр справ колишніх куркулів, членів життя у Черкасах наприкінці 80-х рр.ім. 15-річчя ВЛКСМ, в Ніжині – «антирадянських» партій, білогвардійців, після пяти років таборів, тривалогопедінститут ім. М. В. Гоголя, у Новгороді- жандармів і службовців царської Росії, заслання. Галину Маркітан виключили зСіверському – медичне училище. За бандитів, реемігрантів, учасників інституту і комсомолу, а її чоловік,словами Павла Маркітана, Чернігівщина антирадянських організацій, церковників і режисер Київської драми ім. І. Франка,«вийшла на широкий шлях сектантів. Цим наказом був затверджений втратив роботу, його виключили з партії.соціалістичного розвитку». Перший і склад «трійки» по Чернігівській області: Але то був щасливий випадок.секретар обкому часто спілкувався з голова – начальник облуправління НКВС Репресій зазнав і брат Маркітана,працівниками культури і вчителями. За УРСР апітан М. Б. Корнев; члени: 1-й Андрій Пилипович, учасник штурмусприянням Маркітана, як результат таких секретар обкому . та міськкому КП.(б)У Зимового палацу. Реабілітований 1956 р.зустрічей, створено у Чернігові Кабінет П. П. Маркітан і обласний прокурор М.С. Чоловік сестри Маркітана, Василь
  • 81. Сергійович Фіщук, працював директором командиром не став. До 1924 р. боровся з Савранський – обласний прокурор. З цієїшколи в с. Синявці Менського району і бандитами. На тому його військова групи у грудні 1937 р. начальникатеж був репресований. карєра обірвалась. УНКВС по Чернігівській області Андрія Павло Пилипович Маркітан не У 1927 р. Федоров став комуністом. Івановича Єгорова заарештували іпережив тортур у Лукянівській вязниці Доля закинула його в Чернігів. Тут 1932 р. розстріляли у Москві 27 липня 1941 року.Києва, його скаліченого, психічно закінчив технікум залізничного будівни- Не були репресовані О. Ф. Федоров та І.хворого, розстріляли на подвірї цієї цтва. За спеціальністю не працював. На Л. Савранський, який до війни залишавсятюрми 25 жовтня 1937 р. У квітні 1956 р. нього звернули увагу як на потеційного обласним прокурором і помер роківперший секретар Чернігівського обкому партійного керівника. Партійна робота тридцять тому.Компартії України посмертно подобалась Федорову, і він ревно їй До початку Великої Вітчизняноїреабілітований. служив. війни Федоров залишався першим А у вересні 1938 р. Федорова обрали секретарем, виконуючи настанови XVIII 1938 – 1941. ФЕДОРОВ ОЛЕКСІЙ першим секретарем обкому Компартії зїзду ВКП(б) по реалізації планівФЕДОРОВИЧ. Народився 30 березня України. То був важкий і складний час, третього року пятирічки на 1938 – 19421901 р. у Дніпропетровську. Своїх батьків який випробував Федорова, перш за все, роки. На Чернігівщині передбачалосяніколи не знав. Його залишили на як людину. За підрахунками будівництво нових підприємств,сходинках міського притулку. Тут він чернігівського історика В. М. реконструкція діючих на базівиховувався, поки хлопчика не забрав до Розстального лише за 21 вересня 1938 р. впровадження нової техніки, значнийсебе лоцман Максим Костиря із О. Федоров підписав 11 документів, розвиток місцевої промисловості,приміського села Лоцманська Камянка. якими приговорив до розстрілу 196 зокрема, виробництво цегли, черепиціНабував знань у чотирирічній школі, поки чоловік, до виправно-трудових таборів – тощо. Передбачалось також збільшеннябули кошти у названого батька. А потім 101 особу. 26 вересня 1938 р. – 7 виробництва зерна і технічних культур,довелося йти у найми. документів, за якими 81 особу приречено ріст поголівя худоби та підвищення Біографи О. Ф. Федорова на смерть, 28 осіб – до виправно-трудових продуктивності тваринництва.стверджують, що він брав активну участь робіт. У січні 1939 р. на державному рівніу громадянській війні рядовим 30 жовтня 1938 р. О. Федоров проведено розукрупнення областейкіннотником, командував взводом, підписав 5 документів. Доля помічених України. Від Чернігівської області доправда, не дуже довго. Сам же Федоров там людей визначилася таким чином: 20 новоутвореної Сумської відійшло 17про цей період свого життя згадував, що осіб – до розстрілу, 18 осіб – до виправно- районів.його «більш за все приваблював трудових таборів. На підприємствах розгорнувсяматеріальний бік; одежа, взуття, гарні У складі «трійки», окрім О. стахановський рух. Кращими вважалисьхарчі» Служив у кавалерійському та Федорова, були майор А. І. Єгоров – Прилуцька панчішна фабрика,залізничному полках. Але кадровим новий начальник УНКВС, І. Л. Чернігівська фабрика музичних
  • 82. інструментів, чернігівські залізничники і Під керівництвом обкому діяло 18 радпартшколи у 1927 р. вступив до лаврічковики. Валова продукція підпільних райкомів, 65 підпільних КПРС. Упродовж 1928 – 1948 рр. – напромисловості за 1939 рік зросла на 41,3 партійних і комсомольських організацій. керівній профспілковій, редакційній,відсотка. У березні 1943 року за рішенням партійній роботі в Київській, У травні 1939 р. ЦК ВКП(б) і Центрального штабу партизанського руху Чернігівській областях. З 1937 до 1938 р.Раднарком СРСР прийняли постанову О. Федоров вирушив на Волинь, на чолі – секретар Гремяцького райкому партії на«Про заходи по охороні громадських Чернігівсько-Волинського партизанського Новгород-Сіверщині. З 1938 р. – секретарземель від розбазарювання». Згідно з цим зєднання. Був нагороджений двома Чернігівського міськкому партії. З 17партійним документом Федоров як Зірками Героя Радянського Союзу. По грудня 1939 р. – другий секретар обкомуперший секретар обкому вимагав від війні виконував різні партійні доручення, партії. На цій посаді перебував до серпнявідповідних органів перевірити був секретарем обкому партії в Житомирі 1939 р. Того ж року Михайла Кузнецоваземлекористування у колгоспах. По та Херсоні, неодноразово обирався обрано депутатом обласної ради. А 1940області було виявлено та повернено депутатом Верховної Ради СРСР і р. він працював секретарем Ізмаїльськогоколгоспам 23,4 тис. га колгоспної землі, Верховної Ради України. Обіймав посади обкому партії.яка незаконно (!?) перебувала в міністра соціального захисту України, З початком Великої Вітчизняноїкористуванні окремих колгоспників та голови Комісії у справах колишніх війни М. Г. Кузнецов у діючій армії,різних організацій. партизанів і підпільників при Верховній учасник оборони Одеси і Севастополя. Остання передвоєнна, пята Раді УРСР. У 1941 – 1942 рр. – член Військовоїпартконференція, яка відбулася 8 – 10 Олексій Федорович Федоров помер Ради Приморської армії, у 1942 – 1943 рр.березня 1940 р., підсумувала перший рік у Києві 9 вересня 1989 року від – Воронезького і Волховського фронтів.боротьби за виконання рішень XVIII зїзду невиліковної хвороби нирок. З його Мав військове звання генерал-майора. ЗаВКП(б): 95,1 відсотка селянських дворів смертю відійшла у небуття ше одна участь у бойових діях М. Г. Кузнецовбули обєднані в колгоспи,74 на 220 людина, вихована тоталітарним режимом. нагороджений орденом Червоноговеликих державних і 265 кооперативних Прапора, медалями «За оборонупідприємствах працювало 32,2 тисячі 1943 – 1948. КУЗНЕЦОВ Одеси», «За оборону Севастополя» та ін.робітників. МИХАЙЛО ГЕОРГІЙОВИЧ. Народився Напередодні визволення Чернігівщини На цій конференції першим 1904 р. у селі Миронівка Київської генерал-майора відкликали з фронту досекретарем знову обрано О. Ф. Федорова. області в родині залізничника. У 1920 р. ЦК ВКП(б). 12 вересня 1943р. М. Г.На цій посаді він зустрів 22 червня 1941 закінчив Городецьку початкову школу і Кузнецова призначено першимроку. вступив то комсомолу. Агентом карного секретарем Чернігівського обкому партії. У липні 1941 р. ЦК КП(б) України розшуку в Київській області працював А за девять днів, 21 вересня 1943 р.,призначив його першим секретарем 1921р. До 1925 р. перебував на радянські війська взяли ЧернігівЧернігівського підпільного обкому партії. комсомольській роботі. По закінченні штурмом.
  • 83. Разом із дружиною Валентиною програми» займався обком партії, технікуму. Тут 1930 р. став комуністом. УЮхимівною, сином Юрієм і дочкою керований Михайлом Кузнецовим. 1932 р. М. Г. Рогинець встиг закінчитиВалентиною М. Г. Кузнецов прибув до У 1947 р. обком партії підтримав лише два курси хіміко-технологічногоміста. Родина оселилася на розі вулиці закладання Корюківської фабрики інституту, як вдома трапилась великаУрицького (перед магазином «Прогрес», технічного паперу, котра сьогодні відома неприємність. Батька виключили з партіїде дитсадок). Було близько від обкому далеко за межами області. Того ж року за саботаж хлібозаготівель. Позбувсяпартії. засновано Чернігівську станцію швидкої і свого кандидатського стажу і Михайло. Зруйнована і сплюндрована ворогом невідкладної допомоги. У 1948 р. Коли ж факти перевірили, батькові і синуЧернігівщина в особі нового першого розпочалось споруд-ження залізничного Рогинцям повернули партійні квитки. Алесекретаря придбала справжнього вокзалу в Чернігові. відновити заняття в інституті Михайлогосподаря. При ньому відбудовані 1948 рік був нелегкий у долі М. Г. Рогинець вже не міг.залізничні вокзали у Бахмачі, Чернігові, Кузнецова. Він покохав дружину 27 травня 1933 р. став бійцемНіжині, Щорсі, Прилуках. Відродились обласного військкома, вона відповіла Червоної Армії. Ніс службу до 19 березнядепо, залізничні мости, лінії звязку, перші взаємністю (родини жили поруч). Про цей 1935 р. як курсант школи молодшихпаровози, відновили свою роботу 9 звязок заговорили в місті. Дійшло до авіаспеців, а потім як авіатехнік 29підприємств легкої промисловості з 15, Києва. 14 січня 1948 р. ЦК КП(б)У авіаескадрильї 209 бригади Особової Да-що працювали до війни, 9 молокозаводів, прийняв постанову про звільнення М. Г. лекосхідної армії. Після військовоїряд хлібопекарень, продуктивність яких Кузнецова з посади першого секретаря служби викладав в індустріальномустановила 227 тонн на добу. Чернігівського обкому партії. 14 червня технікумі м. Шостки три роки. У 1939 р. У 1946р. в області відновлено 1948 р. він ознайомився з постановою М. Г. Рогинця запросили до Чернігова. Зпонад. 50 великих громадських будівель. бюро обкому, якою затверджено було 25 жовтня 1939 р. він працював зав.Здійснили це 9 будівельних організацій. У рішення вищої партійної інстанції. відділом шкіл і заступником зав. відділомЧернігові зведенобудинок на вісім Переказують, що М. Г. Кузнецов пропаганди та агітації обкому партії.квартир площею 166 м.кв. по вул, Сверд- залишив Чернігів, не отримавши ніякого Маючи середню освіту, М. Г. Рогинець 10лова, заселено будинки по вул. призначення, ймовірніше за все, працював серпня 1940 р. очолив ЧернігівськеПопудренка на 320 м.кв. житлової площі, на дрібній господарській роботі. облвно (обласний відділ народної освіти),будинки по вул. Леніна, на розі вулиць а потім працював заступником головиЛеніна і Маркса. Відкрито 37 крамниць, 1948 – 1953. РОГИНЕЦЬ облвиконкому.30 ларків у Чернігові. У селах області за МИХАЙЛО ГЕОРГІЙОВИЧ. Народився З початком Великої Вітчизняної1946 рік збудовано 263 хати (3000 м.кв.). 5 грудня 1910 р. в селі Івет війни М. Г. Рогинець перебуває в діючій Чернігівщина – в основному Шосткинського району Сумської області армії. З 19 до 30 вересня 1941 р. –сільськогосподарська область. в робітничій сімї. З 1927 до 1931 р. – оточенець у районі Пирятина. ВийшовРозвязанням так званої «Поліської студент Шосткинського індустріального звідти з частинами Червоної Армії
  • 84. генерал-майора авіації Шевченка. До 1946 більше, ніж у 1946 р. Виробництво СЕРГІЙОВИЧ. Народився 1905 р. вр. служив у Головному політуправлінні електроенергії зросло майже в 4,5 раза. Орловській губернії у селянській родині.Радянської Армії, політуправліннях Брян- У 1950 році посівні площі становили У 1914 – 1917 рр. навчався у сільськійського, Воронезького, Сталінградського, 98% довоєнного рівня. Урожайність школі. Після Жовтня 1917 р. закінчивЛенінградського, Західного, 1-го зернових зросла у 1,4 раза. Волчанську окрпартшколу. До 1922 р.Прибалтійського, 1-го і 3-го Білоруського, При М. Г. Рогинцю в Чернігові служив курєром СергіївськогоЗабайкальського і Далекосхідного завершено будівництво залізничного волревкому. У 1923 році став комуністомфронтів. Демобілізувався капітаном. вокзалу (1950), відкрито Чернігівську і з того часу перебував на комсомольськійНагороджений орденом Вітчизняної війни центральну міську бібліотеку ім. М. і партійній роботі в Орловській і1-го ступеня, медалями «За оборону Коцюбинського (1949) та обласну лі- Харківській областях, в місті Тамбові.Ленінграда», «За взяття Кенігсберга», карню (1951), продовжено прокладання Освіту здобув вищу партійну. І це далоіншими нагородами. Алеї Героїв. Вона розташована в йому змогу обійняти посаду спочатку тре- У 1946 р. М. Г. Рогинець повернувся центральній частині міста на території тього, а потім другого секретарядо Чернігова, де обійняв посаду колишнього Валу між сучасними пр-т. Полтавського обкому партії в 1938 –1939заступника голови облвиконкому і Миру і вул. Шевченка. Першим до рр. До 1941 р. був першим секретаремсекретаря обкому партії з питань добору ансамблю майбутніх памятників Полтавського обкому партії.кадрів. Родина Рогинців оселилася по вул. включено погруддя М. В. Фрунзе (1928), Під час Великої Вітчизняної війни –Шевченка, 103. Дружина Ванда Марківна відновлене 1948 р. начальник оперативної групи Військовоїпрацювала головним лікарем За роки секретарства М. Г. Рогинця ради 12-ї армії Південного фронту. Натубдиспансеру. Дочки-близнята Ізабелла в області діяло 1243 середні, семирічні та Полтавщині організовував партизанській Тамара, десяти років, навчались у початкові школи, 1237 клубів, 1492 біб- формування і підпілля.школі. ліотеки з книжковим фондом 3101 тис. Після визволення області з 1943 до На цих посадах перебував до шостої, томів, 261 кіноустановка. На початок 1953 1950 рр. обирався першим секретаремпершої після війни, обласної р. в області налічувалась 191 лікарня. Всі Полтавського обкому партії. Опісля, зпартконференції, яка відбулась 1 – 3 ці цифри значно перевищували показники 1951 до 1953 р., – першим секретаремберезня 1948 р. і обрала М. Г. Рогинця 1946 р. Одеського обкому партії. Кілька місяцівпершим секретарем обкому партії. Діяльність М. Г. Рогинця була працював інструктором ЦК Компартії Економіка області знаходилась у помічена в центрі, і 18 вересня 1953 р. IX України. Депутат Верховної Ради СРСР.важкому стані. Тому М. Г. Рогинець пленум Чернігівського обкому партії Нагороджений двома орденами Леніна,сконцентрував увагу на підвищенні звільнив його з посади першого секретаря орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня іефективності роботи відбудованих у звязку з виїздом на навчання. трьома медалями.підприємств. У 1950 р. промисловість 18 вересня 1953 р. в Чернігові уЧернігівщини видала продукції в 2,5 раза 1953 – 1955. МАРКОВ ВАСИЛЬ присутності першого секретаря ЦК
  • 85. Компартії України М. В. Підгорного секретарем Орловського обкому партії здійснювати принцип колективноговідбувся IX пленум обкому партії, на Російської Федерації. керівництва на партконференціях,якому першим його секретарем обрано В. пленумах партійних комітетів. Проте всеС. Маркова. Він переїхав на нове місце 1955 – 1959. КУМАНЬОК обмежувалось політичними гаслами іпартійної служби разом із дружиною і ПОРФИРІЙ ХОМИЧ. Народився 26 такими подіями, як святкування 300-річчятрьома дітьми (син і дві дочки). лютого 1911 р. в с. Юрасівці (тепер у воззєднання України з Росією, що 17 – 18 лютого 1954 року відбулась складі м. Дружба Ямпільського району викликало розмах соціалістичногоX партійна конференція, котра знову Сумської області). Відомий як один з змагання, а також укладання трудовихобрала В. С. Маркова першим секретарем організаторів партизанського руху в колективних угод між промисловцямиобкому. Україні під час Великої Вітчизняної Чернігівської, Брянської, Гомельської При ньому набув широкого розмаху війни. областей.рух тридцятитисячників. Посланці Комуністом став 1939 р. До 1941 р. При П.X. Куманьку в Черніговіробітничого класу очолили економічно служив у лавах Червоної Армії, працював розпочалось будівництво камвольно-відсталі сільські господарства. За два роки на комсомольській і радянській роботі. суконного комбінату, заводу збірногополовина слабких господарств ліквідувала У роки війни був секретарем залізобетону, синтетичного волокна,відставання, а окремі вийшли в число Червоного підпільного райкому компартії силікатних блоків, обласного драмтеатру,передових. (1941 –1942), комісаром зєднання О.М. ТЕЦ, мясокомбінату, у Прилуках – заводу Чернігівщина взяла активну участь в Сабурова, першим секретарем Сумського протипожежного обладнання, заснованоосвоєнні цілинних земель. На далеких і підпільного обкому партії, членом почесні грамоти та відкрито обласнубезкраїх землях Казахстану утворився нелегальної групи ЦК КП(б)У (1942 – Дошку пошани передовиків соцзмагання,радгосп «Чернігівський». Його 1943). У 1943 – 1945 рр. – секретар організовано трестфундаторами стали молоді чернігівці, Сумського обкому. З 1947 р. перебував на «Чернігівнафтогазрозвідка», прилуцькікотрих В.С. Марков проводжав на керівній партійній радянській, нафтовики виробили перші тонни нафти,складну роботу. господарській роботі. Нагороджений а хіміки дали перший капрон, побудовано За час його секретарства відкрито двома орденами Леніна, іншими орденами понад 175 тис. м.кв. житлової площі вПрилуцький вечірній машинобудівний і медалями. містах і понад 11200 будинків у сільськійтехнікум (1953), засновано Менський По закінченні Вищої партійної місцевості, 235 нових підприємствкраєзнавчий музей (1954). Особливих школи при ЦК ВКЩб) у 1948 р. обраний торгівлі та громадського харчуваннязрушень у народногосподарському першим секретарем Житомирського тощо.комплексі не відбулося. обкому партії. П. X. Куманька було звинувачено в 17 липня 1955 року В. С. Маркова на З липня 1955 р. – перший секретар зловживаннях службовим становищем і впленумі обкому звільнено з посади Чернігівського обкому. тому, що за його вказівкою витраченопершого секретаря у звязку з обранням З першого дня Куманьок намагався кілька мільйонів рублів на люстру для
  • 86. нового приміщення Чернігівського до того (1950 –1954) завідував 1. За грубе порушення постановиоблдрамтеатру ім. Т. Г. Шевченка. Ці сільськогосподарським відділом ЦК ЦК КПРС і РМ СРСР прочутки поширювались серед різних верств Компартії України. У 1955 – 1959 рр. – впорядкування витрачаннянаселення, викликаючи обурення. зав. таким же відділом ЦК КПРС з коштів і матеріальних ресурсів 10 вересня 1959 р. пленум союзних республік. Обирався депутатом на будівництвоЧернігівського обкому партії звільнив П. Верховної Ради СРСР. Нагороджений адміністративних, спортивних таX. Куманька з посади першого секретаря, орденом Трудового Червоного Прапора. інших громадських будівель ійого було призначено головою У Чернігові спочатку працював споруд голову виконкомуоблвиконкому. У 1960 р. обійняв керівну другим секретарем Чернігівського обкому Чернігівської обласної Радипосаду в одному з Київських партії. На пленумі 10 вересня 1959 р. П.О. депутатів трудящих та Куманькараднаргоспів. Дорошенко обраний першим секретарем П. X. з роботи зняти. Помер 29 липня 1972 р. у Києві. обкому. За два роки, 12 – 13 вересня 1961 2. За допущене незаконне викорис- р., XV партконференція залишила його на тання коштів та матеріальних 1959 – 1963. ДОРОШЕНКО цій посаді. ресурсів на будівництво стадіону вПЕТРО ОМЕЛЯНОВИЧ. Народився За роки секретарства Дорошенка м. Чернігові першому секретарю1907 р. у Ростовській області. 1927 року продовжено будівництво Чернігівського Чернігівського обкому КП Українизакінчив агрономічний технікум на камвольно-суконного комбінату, Дорошенку П.О. оголосити догану».станції Талова Воронезької губернії. Пра- споруджено готель «Україна» в Чернігові 30 грудня 1962 р. постановою ЦКцював за спеціальністю у Воронежі і (1961), відкрито Чернігівський філіал Компартії України догану скасовано. НаСтавропольському краї. У 1935 р. отримав Київської політехніки (1960), утворено пленумі Чернігівського обкому партії 10диплом Азово-Чорноморського Чернігівський обласний інститут січня 1963 р. П. О. Дорошенка звільнено зсільськогосподарського інституту. удосконалення вчителів (1960), відкрито посади першого секретаря.Комуністом став 1939 року. Чернігівське музичне училище ім. Л.М. З січня 1942 р. до червня 1943 р. П. Ревуцького (1961) та Чернігівський 1963 – 1970. БОРИСЕНКОО. Дорошенко командував взводом 172-го вечірній механіко-технологічний технікум МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ. Народивсяокремого стрілецького батальйону (1962), історико-краєзнавчий музей в Ічні в Ніжині 25 листопада 1918 р. у сімїВВНКВС. До 1945 року служив у військах (1961) тощо. службовців. До війни, у 1941 р., встигНКВС на території Таджикистану. Опісля За будівництво стадіону в Чернігові закінчити Харківський зоотехнічний ін-– на партійній роботі. У 1946 – 1949 рр. – П.О. Дорошенко мав величезні ститут. Працював зоотехніком ізав. сільськогосподарським відділом неприємності, партійне стягнення. А 22 заступником директора радгоспу вобкому в Кіровограді. У 1949 – 1950 рр. – лютого 1961 р. ЦК Компартії України Красноярському краї. Учасник бойовихсекретар обкому в Кіровограді. У 1954 – прийняв постанову «Про незаконне бу- дій Радянської Армії на фронтах Великої1955 рр. – перший секретар у Вінниці. А дівництво стадіону в м. Чернігові». Вітчизняної війни. Членом КПРС став
  • 87. 1943 року. Демобілізувався у 1946 р. господарства, Чернігівська область Борисенка у рік його смерті.Кілька років обіймав посаду старшого Указом Президії Верховної Радизоотехніка радгоспу «Більшовик» СРСР від 13 червня 1967 р. була 1970 – 1984. УМАНЕЦЬ МИКОЛАХарківської області. Опісля М, М. нагороджена орденом Леніна. ВАСИЛЬОВИЧ. Народився 18 жовтняБорисенко переїхав на Чернігівщину як Чернігівщина давала тоді майже 1925 р. у селі Біла Ямпільського районудиректор радгоспу «Івківці». У 1952 р. половину української нафти, близько Вінницької області в селянській родині.оселився в Чернігові. Працював третини бавовняних тканин, 80 відсотків З початку 1944 до грудня 1945 р.керуючим обласним трестом піаніно. Енергоозброєність народного перебував у лавах Радянської Армії, брав«Укрголовмаслосир-пром», головою господарства області підвищилась у 4,4 активну участь у бойових діях, діставЧернігівського райвиконкому, раза порівняно з 1959 роком. Побудовано важке поранення, став інвалідом. По війніначальником обласного управління понад 100 будинків культури, клубів, закінчив сільськогосподарський інститут ісільського господарства. У 1961 р. М. М. бібліотек та кінотеатрів, відкрито 10 працював у Чернівецькій областіБорисенка призначено головою музичних шкіл, введено в експлуатацію 2 агрономом, головою колгоспу, головоюЧернігівського облвиконкому. У 1963 р. млн. 800 тис. м.кв. житла, побудовані нові райвиконкому, зав. сільгоспвідділомобраний першим секретарем обкому навчальні корпуси Ніжинського і обкому партії. В період з 1961 р. до 1970партії. Чернігівського педінститутів, два р. М. В. Уманець працював інструктором При М.М. Борисенку розпочалося в технікуми, 51 шкільне приміщення, 25 ЦК КП України, секретарем, другимЧернігові будівництво першого в шкіл-інтернатів, 38 спортивних залів секретарем Житомирського обкому партії,Радянському Союзі заводу по тощо. заступником міністра сільськоговиробництву анідного волокна (1963), На посаді першого секретаря М.М. господарства УРСР. У 1970 р. змінив М.введено в дію другу чергу Чернігівського Борисенко перебував до 1970 року, коли М. Борисенка на посаді першогозаводу синтетичного волокна та першу його обрали кандидатом у члени секретаря обкому партії. Лютнева 1971 р.чергу камвольно-суконного комбінату Політбюро ЦК Компартії України. М. М. партійна конференція Чернігівської(1963), побудовано ряд бетонних і Борисенко переїхав до Києва. З 1973 р. він області підтвердила повноваження М. В.асфальтових магістралей (Чернігів – – член Політбюро ЦК Компартії України, Уманця. За роки його секретарстваНовгород-Сіверський, Чернігів – Щорс – з 1976 р. – член ЦК КПРС. Був депутатом підвищилась врожайність зернових іГородня, Ніжин – Прилуки тощо), Верховної Ради СРСР і УРСР. технічних культур, виробництво тварин-завершено радіофікацію і телефонізацію Нагороджений двома орденами Леніна, ницької продукції. Так, у 1973 р. зібрановсіх населених пунктів області, відкрито орденом Жовтневої революції, двома небачений до того часу врожай зернових –тролейбусний рух у Чернігові (1964). За орденами Трудового Червоного Прапора, в середньому по 23,7 цнт. з кожногоактивну участь у партизанському русі у медалями. М. М. Борнсенко помер 1980 р. гектара.період Великої Вітчизняної війни та за Похований у Києві. Колишня Громадська То були роки девятої пятирічки,успіхи, досягнуті в розвитку народного вулиця в Чернігові названа на честь М. М. коли Чернігівщина двічі виходила
  • 88. переможцем у Всесоюзному споруджено торговельний центр віддачі не одержано. Більшістьсоціалістичному змаганні областей, «Дружба» (1974); засновані Чернігівський підприємств Ніжина, Чернігова,нагороджувалася перехідними Червоними театр ляльок і Менський зоопарк (1976); Бобровицького, Ічнянського та іншихПрапорами. За роки девятої пятирічки на утворено Чернігівську організацію Спілки районів допустила подорожчаннядержавні кошти в Чернігівській області письменників України (1976); відкрито продукції. Намітились значні недоліки якзбудовано житла загальною площею 900 Чернігівський художній музей (1983); у житловому, так і в шляховомутис. м.кв. або на 25 відсотків більше, ніж почалось спорудження кінотеатру будівництві.у восьмій пятирічці. А на селі «Перемога» у Чернігові; відкрито народні «За три роки, що минули, – говоривспоруджено 1760 комунальних квартир і краєзнавчі музеї; споруджено памятники М. В. Уманець, – область не додала22 тисячі будинків особистого героям громадянської та Великої державі чимало зерна, цукрових буряків,користування. Введено в дію 73 нові Вітчизняної воєн і таке інше. молока, мяса, ін. продукції. Знизиласьшколи. 7 січня 1984 р. відбулась остання в урожайність сільськогосподарських М. В. Уманець як перший секретар житті М.В. Уманця XXIV обласна культур, не зростає продуктивністьобкому керував виконанням планів партконференція, на якій він виступив з тваринництва. Майже не вирішуєтьсядесятої пятирічки. У 1976 – 1979 рр. доповіддю. цільова програма «Агрокомплекс».обсяг промислового, виробництва на . З гіркотою говорив про те, що Як перший секретар обкому партіїЧернігівщині зріс на 13 відсотків, освоєно промисловість області не вийшла.на М.В. Уманець змушений був ставити упонад 400 нових видів виробів, у 2,5 раза рубежі пятирічки по зростанню обсягів доповіді конкретні завдання підвищеннязбільшився випуск продукції вищої виробництва і продуктивності праці. продуктивності праці у сільськомукатегорії. З початком десятої пятирічки Відстали від темпів пятирічки мясна, господарстві, називати цифри. Протепонад 30 тис. сімей вселились у нові спиртова промисловість., камвольно- ніякого механізму досягнення мети він неквартири. Позитивні зрушення суконний комбінат у Чернігові, запропонував. У доповіді містилисяспостерігались в торгівлі, побутовому Бахмацький комбінат молочних загальні фрази про освіту і культуру, бага-обслуговуванні населення, в культурному консервів. Труднощі, .з якими обком не то чого було сказано про ідейнополітичнебудівництві. справився, викликані були нестачею виховання населення. При М.В. Уманцю відбулось багато сировинних- ресурсів, зривом введення у На XXIV обласній партконференціїпамятних подій: споруджено у Чернігові діккряду потужностей. Намагалися виступив секретар ІДК, член Політбюрокінотеатр «Жовтень» (1971); вийшла «Іс- компенсувати ці недоліки максимальним Компартії України І. О. Мозговий. Вінторія міст і сіл Чернігівської області» використанням промислового говорив, що в промисловості(1972), перевидання якої російською потенціалу,.всіх резервів виробництва Чернігівщини не виконуються плани помовою здійснено 1983 р.; введено в (модернізація обладнання на зростанню обсягів виробництва,експлуатацію Гнідинцівський Чернігівському КСК, оновлення порушуються договірні зобовязання,газопереробний завод; у Чернігові верстатного парку тощо). Але належної темпи зростання середньомісячної
  • 89. зарплати випереджають зростання «Авангард» Чернігівського району (с.продуктивності праці. Втрачено багато 1984 –1990. ПАЛАЖЧЕНКО Іванівка, голова І. І. Скачок) безперебійноробочого часу. Немає економії ресурсів, ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ. Народився 10 забезпечував магазини Чернігова свіжимфінансів і т. п. За 1981 –1983 рр. не серпня 1934 р. в м.Ромнах Сумської молоком.використано 50 млн. руб. державних капі- області. У 1949 – 1953 рр. навчався в У 1978 р. Л. І. Палажченка обранотальних вкладів, в т. ч. 10 млн. руб. на Роменському технікумі механізації сіль- секретарем, а в 1979 р. – першимбудівництво житла. ського господарства. По закінченні секретарем Волинського обкому партії. З І.О. Мозговий говорив і про те, що в учбового закладу служив у лавах січня 1984 р. – перший секретаробласті немає жодного району, який би Радянської Армії. З 1956 до 1959 р. Чернігівського обкому партії. А в березнівиконав за три роки усі плани продажу працював майстром і викладачем того ж року відбувся обєднаний пленумдержаві основних видів Роменського училища механізації обкому і Чернігівського міськкому партії,сільськогосподарської продукції. Уро- сільського господарства. У 1959 р. Л. І. на якому Л.І. Палажченко виступив зжайність зернових культур за 1983 рік Палажченко перебував на комсомольській доповіддю. У ній містилися підсумкибула однією з найнижчих в республіці. роботі. Працював першим секретарем двомісячної роботи Головну причину економічної кризи Роменського райкому комсомолу, народногосподарського комплексусекретар ЦК Компартії І.О. Мозговий відповідальним організатором відділу області і діяльності обкому за цей період.вбачав в несамокритичності керівних комсомольських організацій ІДК ЛКСМУ, Отож за два місяці 1984 р. обсягкадрів, яка межує з самозаспокоєністю, а першим секретарем Чернігівського промисловості зріс на 5,9%,також в заміні на третину працівників, що обкому комсомолу. З 1960 р. – член продуктивність праці на 7,1% увходили до номенклатури обкому партії, І КПРС. У 1966 –1978 рр.–перший секретар порівнянні з відповідним періодом 1983О. Мозговий звернув увагу делегатів Чернігівського райкому партії. Вищу року. Збільшилось виробництво молока наконференції на наявність хабарництва, освіту здобув в Українській 9 відсотків і мяса – на 7,5 відсотка. Однакспекуляції, крадіжок і зловживань. сільськогосподарській академії. Захистив 10 підприємств і обєднань не виконали М.В. Уманця було звільнено з дисертацію на звання кандидата план реалізації продукції. Не виконуютьсяпосади першого секретаря обкому. Він економічних наук. Автор книги договірні зобовязання. Пасуть задніхстав персональним пенсіонером союзного «Производственные типы колхозов: Из Чернігівський камвольно-суконнийзначення, нагородженим двома орденами опыта Чер-ниг. р-на» (М.: Экономика, комбінат, Чернігівське швейнеТрудового Червоного Прапора, 1972). обєднання, Прилуцька взуттєва фабрика.Вітчизняної війни 1-го та ІІ-го ступеня, Увійшов у конфлікт з керівництвом А далі в доповіді – загальні фрази:орденом Слави ІІІ-го ступеня, медалями. обкому партії, бо самостійно здійснив належить збільшити приріст Помер М.В. Уманець 1 грудня 1986 постачання Чернігова мясо-молочними промислового виробництва на 4,7%,р. після тяжкої і тривалої хвороби. продуктами виробництва приміських потрібна інтенсифікація виробництва,Похований у Чернігові. колгоспів і радгоспів. Так, колгосп надпланове підвищення продуктивності
  • 90. праці в промисловості на 6%, змагання повному госпрозрахунку і пунктів не мають доріг з твердимпід гаслом «Кожному верстату – самофінансуванні працюють 68 покриттям.максимальну віддачу», економити у підприємств і обєднань, 16 будівельних В області щороку не вистачаєвеликому і малому, відкрити тисячу організацій. У колгоспах і радгоспах на товарів із врахуванням платіжно-рахунків економії, поліпшувати якість основі підрядного договору діють 4600 спроможного попиту на суму 100 млн.будівельних робіт, роботи транспорту, бригад і ланок, близько 30 тис. сімей. руб. У 1988 р. більше як на 8 млн. руб.успішно реалізувати Продовольчу Обсяг промислового виробництва зірвало виконання планів 31програму, боротися з хабарництвом, виріс з початку пятирічки на 14%, підприємство.іншими негативними явищами. До того ж, продуктивність праці – на 15,8%. Область Вперше свою доповідь Л. І.область продаватиме державі 187 млн. т виконала план трьох років пятирічки. Палажченко не завершив ідеологічнимимяса, 766 тис. т молока, 173 млн. штук Проте нестабільно працюють Прилуцька гаслами.яєць і 267 тис. вовни у чистому волокні. І взуттєва фабрика, Чернігівська фабрика На грудневому пленумі 1988 р., якийце тоді, коли в Чернігові, Ніжині, первинної обробки вовни, підприємства відбувся після XXVI обласноїПрилуках, Новгороді-Сіверському та ін. облхарчопрому та інші. партконференції, Л. І. Палажченко зновумістах області відчувалась продовольча Додатково до плану реалізовано 86 був обраний першим секретарем обкомукриза. тис. т зерна, 113 тис. т молока, 40 тис. т партії. У доповіді відсутній навіть натяк на мяса. Однак сільське господарство За час його секретарства наекономічні механізми, котрі б сприяли області піддавалося критиці на липневому Чернігівщині відбулись такі памятні іуспіхові. Бо головна думка Л.І. (1988 р.) ЦК КПРС. Найвідсталіші знаменні події: в Чернігові спорудженіПалажченка полягала в тому, що Бобровицький, Козелецький, Новгород- підземні переходи (1984 – 1985), у«займатися господарством з партійних по- Сіверський, Талалаївський райони. Седневі утворено наукововиробничезицій – значить перш за все займатися В області розроблена комплексна обєднання «Чернігівеліткартопля» (1985),кадрами, людьми». програма розвитку переробних галузей. відбулась Перша Чернігівська обласна У 1988 р., коли в країні четвертий Передбачалося освоїти 350 млн. руб. наукова конференція з історичного краєз-рік йшла перебудова, Л. І. Палажченко на капітальних вкладень, але з того нічого не навства (м. Чернігів, грудень 1985),XXVI обласній партконференції вперше вийшло. З початком пятирічки на споруджено Новий міст через Десну білянаголосив на економічних питаннях і будівництві житла недоосвоєно 12 млн. с. Шестовиці Чернігівського районусказав, що покладається велика надія на руб. (1986), відкрито Меморіал Слави встворене головне планово-економічне За 1978 – 1988 рр. чисельність Чернігові (1986), створено Чернігівськийуправління облвиконкому, де зосереджені сільського населення скоротилася на 21%, театр для дітей та молоді (1988), відкритомеханізми соціального та економічного тому будувалось для села жител втричі Палац урочистих подій у Черніговірозвитку області. менше, ніж у місті, – виправдовувався (червень 1988), проведено Перший рес- Л.І. Палажченко розповів, що на партсекретар. Майже 500 населених публіканський фестиваль кобзарського
  • 91. мистецтва в с. Сокиринцях Срібнянського «ковбасною» революцією. перший секретар райкому комсомолу,району (червень 1988), відкрито меморіал На січневому пленумі 1990 р. директор радгоспу в Рокитнянському«Слова о полку Ігоревім» у Новгороді- обкому партії, де обговорювалась районі Київської області. З 1975 р. –Сіверському (вересень 1989 р.). політична ситуація в області та інструктор обкому партії, голова Напередодні Різдва Христового 1990 особистість Л. І. Палаж-ченка, був райвиконкому, перший секретар райкомур. трапилась подія, котра викликала бурю присутній Л. М. Кравчук – секретар ЦК партії в Макарівському районі наемоцій не лише чернігівських громадян. Компартії України з ідеології. Вперше Київщині. З 1984 р. – інструктор ЦКОсь як про те, що трапилось 6 січня 1990 обласний форум комуністів цілий день Компартії України. У 1986 р. – секретарр., писав один із московських журналів: транслювався обласним радіо. Слухачі Чернігівського обкому.партії. А в 1989 р.«Банальное дорожное происшествие на мали змогу зробити власні висновки. В. Т. Лісовенко – відповідальнийперекрестке Чернигова стало причиной По звільненні з посади першого організатор Відділу партійного будівни-радикальних перемен у кормила секретаря Л. І. Палажченко переїхав до цтва і кадрової роботи ЦК КПРС. З січняобластной власти. Одной из машин Києва, де працював науковим 1990 р. – перший секретар Чернігівськогооказалась черная служебная «Волга» зав. співробітником Інституту землеробства обкому партії.орготделом облисполкома, «нашпиго- Української академії сільськогосподарких Січневі події 1990 р. В. Т. Лісовенкованная» деликатесами. Представленные наук. Помер на робочому місці 1 грудня сприйняв з болем і тривогою. Не чекавдля всеобщего обозрения 1993 р. Похований на Байковому цього від тихого Чернігова. Причинупродовольственные раритети стали кладовищі у Києві. негараздів вбачав в особі Л. І.поводом для митингов в городе. Через Палажченка, який перебільшував власнінеделю ушел в отставку первый. Леонид 1990 – 1991. ЛІСОВЕНКО сили, мав погане здоровя і, можливо, бувИванович (ему 56 лет) всю сознательную ВАСИЛЬ ТРОХИМОВИЧ. Народився неспроможний вирішувати сучасніжизнь провел на комсомольской и 1948 року в с. Житні Гори проблеми, бо був людиною вчорашньогопартийной работе – всего четыре года в Рокитнянського району Київської області. дня. Сам же Лісовенко, коли працювавконце 50-х работал в сельхозучилище, З шістнадцяти років працював секретарем Чернігівського обкому 1986совмещая работу с заочной учебой. різноробочим Білоцерківської ГІМК, р., перебував по сотні і більше днів за рікКандидат зкономических наук, Герой трактористом-причепником, механіком- у відрядженнях, відпустки переривав доСоциалистического Труда. С 1984 г. – на-ладником. У 1969 році вступив до лав половини, пройшов практичну школупервый секретарь обкома. КПРС. Того ж року закінчив командного стилю. Любив натиснути, Перестройка не изменила Чернигов Білоцерківський сільськогосподарський щоб краще, щоб швидше. Але,– в центре города, страдающего от інститут. Працював зоотехніком, опинившись у кріслі першого секретарянехватки жилья, строился особняк для головним зоотехніком колгоспу. По 1990 р., врахувавши уроки свогоаппаратчиков, гостиница обкома». Все, закінченні Вищої партійної школи при ЦК попередника, Лісовенко зрозумів, що такщо сталося в Чернігові, охрестили Компартії України – зав. відділом, другий, працювати більше не можна.
  • 92. Пріоритетами для нього стали гласність, ліквідовано, а нові органи ще влади не газета «Чернігівські відомості».такт і компетентність. Проте радів, що в взяли. Турбували першого секретаря й Зменшились централізованіобласній раді неформалів – одиниці, хоча політична нестабільність та поставки мяса з області дов міській – їх більше. Лісовенко відверто антимарксистська пропаганда. Закликав союзнореспубліканського фонду.говорив, що з Рухом він не попутник. комуністів області боротися із цим Промисловість Чернігівщини план Планував жити із сімєю, яку привіз негативом, але конкретного механізму поставок продукції згідно з договорамиз Москви, в будинку, що споруджується. протиборства не запропонував. Говорив 1990 р. не виконала. Продуктивність праці 24 листопада 1990 року відбулась про суміщення посад секретарів зменшилась за рік на 0,7%, а 80 під-XXVII обласна парткон-ференція, на якій парткомів і голів рад, бо і сам на той час приємств знизили обсяги виробництва.В. Т. Лісовенко виступив з доповіддю. був головою обласної ради народних Лише житло будувалось непогано – наПерший секретар говорив про депутатів. 118,4%.переломний момент від тоталітаризму до 26 листопада 1990 р. відбувся В інтервю газеті «Сельская жизнь»свободи і демократії, від командно- пленум обкому партії, який першим у травні 1991 р. В. Т. Лісовенкобюрократичної системи до правової секретарем знову обрав В. Т. Лісовенка. розповідав: «Командовать парткомы недержави і політичного плюралізму, від До травня 1991 р. перший секретар могут и не должны, ведь партия самадержавної монополії в економіці до виконав всі вимоги мітингуючих у січні провозгласила курс на полновластиерівноправної різноманітності власності і 1990 р. Закладам охорони здоровя, Советов... в то же время для достиженияринкових відносин, від унітарності до народної освіти було передано ряд своих программных целей коммунистысоюзу суверенних держав, що адміністративних споруд. У колишньому должньї активно влиять на деятельностьгрунтуються на принципах федерації. міськкомі партії розмістилося Советов. В областном Совете 89% – У Чернігівській області – крах Чернігівське музичне училище ім. Л.М. коммунисты, в городских и районних –господарських звязків, повний розлад Ревуцького, в колишньому лікувально- 7б%», В. Т. Лісовенко був твердоспоживчого ринку, вихід з-під контролю санаторному управлінні – кардіологічний переконаний, що партія не повиннацін, фінансове безладдя, ескалація центр. Дітям переданий дім колгоспника в стояти осторонь економіки.злочинно-тіньової економіки, падіння урочищі Яловщина. Населення постійно З гіркотою перший секретар обкомутрудової дисципліни. Різке зниження інформувалося про екологічний і говорив про ту частину партійців, котражиттєвого рівня, порожні полиці радіаційний стан. Обком партії та обласна не витримала наступу антикомуністичнихмагазинів, загострення продовольчого рада народних депутатів розпочали сил і вийшла з КПРС. За 1990 рікпостачання та житлові проблеми – все це реалізацію спеціальної програми з облпарторганізація зменшилась на 5,2%.складові частини соціальної сфери Чер- ліквідації аварії на ЧАЕС. Ліквідовані в На 40 відсотків скоротився апарат обкому.нігівщини початку 90-х років. В. Т. Чернігові міські райкоми. В обласному Відбувся натиск на привілеїЛісовенко наголошував у доповіді, що центрі – свій «гайд-парк», виділено партноменклатури.командно-адміністративну систему помешкання для Руху, видається міська Медичне обслуговування партійців
  • 93. відбувається за місцем проживання,підкреслював перший секретар. Дач у нихнемає, будинків для полювання – також,майже два роки. Навіть на свята неодержують продовольчі замовлення. В.Т. Лісовенко мав намір здійснитипрограму соціального захисту населення,яка включала створення фонду зайнятостіз сумою в 1991 р. 29 млн. руб. Однак у квітні 1991 р. відбувсяПленум ЦК Компартії України, на якомуВ. Т. Лісовенка обрано членом ПолітбюроЦК Новим першим секретарем обкомупартії став П. Д. Шаповал.
  • 94. ЧЕРНІГІВСЬКА пивоваріння (адже Мельничук за фахом грудня 1991 р. обрала свого першого ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯ не був пивоваром) зробили свою справу: Президента Леоніда Кравчука. продукцію підприємства оцінили далеко Один із атрибутів незалежної і за межами України. Після чого авторитет самостійної України жовто-блакитний 1992 – 1994. МЕЛЬНИЧУК чернігівських пивоварів значно виріс. А прапор викликав у суспільствіВАЛЕНТИН ВАСИЛЬОВИЧ імя директора Чернігівської «Десни» суперечливе ставлення. І ніякі аргументи Народився 1947 року в родині знали тоді майже всі. Така популярність істориків не в змозі були вплинути на сві-службовців, яка мешкала тоді в Бердичеві Валентина Мельничука принесла йому домість окремих громадян. ВалентинЖитомирської області. У цьому місті перемогу під час виборів голови Мельничук належав до небагатьохзакінчив ПТУ-4. Отримав професію Чернігівської міської ради та її керівників, котрі вважали жовто-електромонтера. Працював на заводі виконкому. Мером Чернігова Валентин блакитний прапор символом нової«Прогрес». Інженерну освіту здобував Васильович став у жовтні 1990 р. То був України. Він особисто посприявупродовж 1966 – 1971 рр. у суперечливий час. З одного боку – встановленню його на даху будинкуЧернігівському філіалі Київської гласність, розкутість преси, радіо, міської Ради. То був неабиякий вчинок,політехніки. По закінченні отримав телебачення, боротьба з керівною роллю що викликав у одних захоплення, в іншихпосаду інженера у ВНДІМСВ у Чернігові. комуністичної партії, а з іншого – падіння – обурення. В усякому разі, того дня біляА далі – служба в армії. виробництва, підвищення цін, негативне Чернігівської міської ради зібрався ве- У грудні 1972 року Валентин ставлення громадян, в тому числі й ликий людський натовп. Справу булоМельничук повернувся до Чернігова. Чернігівщини, до свого першого Прези- зроблено.Знайшлась йому робота інженера- дента Михайла Горбачова, котрий А тим часом Президент Україниенергетика на овочесушильному заводі. За пристрасно відстоював цілісність Леонід Кравчук розпочав формуваннядеякий час став головним інженером Радянського Союзу. Засоби масової нової влади як в центрі, так і на місцях.цього підприємства. А у червні 1979 р. інформації писали і говорили про Виконавчу владу в областях та районахВалентина Мельничука призначено майбутній удосконалений та оновлений стали уособлювати Представникиголовним інженером Чернігівського договір, котрий мали підписати Президента.виробничого обєднання представники всіх союзних республік. 22 березня 1992 р. указом Л.М.пивобезалкогольної промисловості. З Але в суспільстві до цієї новини Кравчука Представником Президента втравня 1983 р. – генеральний директор ставилися байдуже, бо в повітрі Чернігівській області було, призначенообєднання (в народі – пивзавод «Десна»). відчувалось щось таке, що змушувало Валентина Васильовича Мельничука. ЧиУ 1988 році заочно закінчив Академію громадян перебувати в стані очікування уявляв він, який тягар падає на йогонародного господарства при Раді вибуху. І він стався 19 серпня 1991 р. плечі? Адже Чернігівщина перебувала вМіністрів України. Організаторський 24 серпня 1991 р. Україна оголосила стані економічної кризи.талант Валентина Васильовича, а також на весь світ про свою незалежність, а 1 Причинами падіннябажання директора вивчити секрети
  • 95. сільськогосподарського виробництва були про ліквідацію виконкому обласної ради, ресурсного фонду, який допоміг понад 70відсутність кредитів, інфляція, наслідки його відділів та управлінь після створення підприємствам в одержанні сировини,Чорнобильської катастрофи. Держава державної адміністрації. До того ж матеріалів, готової продукції. За рахуноксвоєчасно не розраховувалась із селянами Представник Президента (виконавча діяльності фонду Чернігівщина одержалаза вирощену і здану продукцію. На селі влада) розмістився у приміщенні лише за 1993 рік 2 тис. тоннзменшилась кількість працюючих. колишньої обласної ради по вул. Леніна, нафтопродуктів. Почали надходити вовна, Становище у промисловості області 18. лінолеум, прокат чорних металів.було теж надзвичайно складним. Першими кроками Валентина У травні 1992 року приРозірвані економічні звязки між Мельничука були візити до Міністерства держадміністрації утворився Комітет зрегіонами, непродумані псевдоринкові фінансів. Тут він вирішив питання економіки, який очолив Володимирреформи, котрі розвалювали виробництво, бюджету і фінансування, а далі, наче в Савченко – 44-річний віце-президентвідсутність кредитів, інфляція, що калейдоскопі: розібрався з постачанням Української асоціації якості, дійсний членстановила 3000%, зміна керівних органів нафтопродуктів, зустрівся з Академії економічних наук України.на всіх рівнях, падіння дисципліни, представниками партій, Руху, депутатами Голова облдержадміністрації надавприховане безробіття – ось далеко не всі місцевих рад, з керівниками підприємств і Комітету повну свободу. Володимирпричини занепаду промислового колгоспів. Державній адміністрації Савченко та його співробітникивиробництва в області. вдалося припинити безконтрольне ви- розробили заходи по стабілізації Чернігівщина знаходилась на везення шкіри, за яку Захід платив економіки. Розпочалось виробництвоодному з останніх місць за рівнем валютою. Вона йшла в обмін на обладнання, комплектуючих, засобівзаробітної плати і доходів працездатного мінеральні добрива. Встановився механізації для колгоспів і фермерськихнаселення, А його купівельна контроль за правильним порядком видачі господарств. Набирала розвитокспроможність була низькою і ліцензій на вивезення товарів з області. конверсія. Так, на Прилуцькому заводіпродовжувала падати. Область хронічно Проведено інвентаризацію державного «Пожмашина» розроблено автоматичніне мала грошової маси. майна. Почалась робота по встановленню лінії для фермерських господарств, а на Нестабільною була і політична кордонів з Росією та Білоруссю. Чернігівському радіоприладному заводі –ситуація в області. Мітингові баталії Керівники всіх рангів заговорили медична апаратура, радіотехнічнезаполонили життя чернігівців. Утворення українською мовою, бо нею з ними спіл- обладнання, апаратура звязку.інституту Представника Президента в кувався глава обласної держадміністрації Ніжинський завод «Прогрес» розпочавобласті розпалило пристрасті між радами Валентин Мельничук. випуск фотоапаратури і спорттоварів.й адміністраціями. Цьому до деякої міри За два роки (1992 – 1994) вдалося Аби місцева промисловість несприяло розпорядження Валентина уповільнити темпи економічного падіння. самознищилась, Комітет з економікнМельничука за номером один (він його Цього Валентин Мельничук та його облдержадміністрації розробив планпідписав 24 березня 1992 р.), де йшлося команда досяглії завдяки створенню відновлення обласних оптових ярмарків.
  • 96. Неабиякого значення набув документ інший, знав, що орендарі упродовж 1992 – От і намагався Валентин Мельничук«Про механізм формування і реалізації 1993 рр. дали більше половини всієї привернути увагу високої влади домісцевого замовлення». Цією постановою промислової продукції. З комерційними і критичності ситуації у Чернігівськійоблдержадміністрації налагоджувалась приватними підприємствами державна області. Складність була в тому, щовзаємодія між виробничниками і адміністрація в особі Мельничука шукала керівники високих рангів змінювалисьторгівлею. Так зявилась можливість і знаходила розуміння й шляхи до частіше, аніж можна було передбачити. Завикористання інноваційного фонду для рівноправної співпраці. два роки президентського представництвастворення нових технологій і виробів. У У 1992 р. в держадміністрації Мельничука в Чернігівській областідокументі містилася розробка чіткої про- розроблено приватизаційну програму. чотири міністри керували економікоюграми реорганізації галузей Тоді, ж надійшло 48 заяв на передачу нашої країни. «Ми були змушеніпромисловості. майна в оренду. Відбувалась «показувати зуби», – згадував Володимир Через бартерні операції, залучення комерціалізація державної торгівлі, сфери Савченко, – доводити, що з нами требакредитів у 1992 р. було споруджено житла послуг. Найкраще справи пішли у рахуватися, не можна обдирати до кінця.на 7% більше, аніж у 1991 році. За 1993 Прилуках і Ніжині. Приватизаційні Ми просили, щоб нам дали частину нафтирік введено 5,2 тис. кв. м житла. Цьому зрушення відбувались і на селі: 355 (до 30%) від тієї, що добувається впосприяла постанова Кабінету Міністрів фермерським господарствам відведено області, для власних потреб, стабільний«Про розвиток житлово-будівельної 9420 га землі. Однак і колгоспи не газовий бензин (газолін) виробництвакооперації». залишались без підтримки. Гнідинцівського заводу по стабілізації Чернігівщина виконала Все здійснювалось власними нафти, частину лісу з державного за-Чорнобильську програму. У Сосниці силами. З центру ніякої допомоги не було. мовлення, а також продукції сільськогозбудовано терапевтичний корпус на 120 Про ситуацію тих років В.Ф. Савченко в господарства для проведення бартернихліжок. Поліклініка відкрилась у книзі «Проблеми економіки операцій».Чернігівській районній лікарні. Діти села Чернігівщини» писав так: «Про проблеми Мельничуківці наслухались погроз,Нові Яриловичі Ріпкннського району Донбасу знає весь світ, він хиріє «під обіцянок, умовлянь, їх запрошували наотримали новозбудовану школу. барабанний бій, під звуки фанфар», а урядові засідання. І от, нарешті, Коли Валентин Мельничук порівняно недалеко від нього тихенько і Міністерство економіки підтрималоочолював Чернігівську облдерж- спокійно помирає з своїми проблемами програму «Полісся». Вона передбачалаадміністрацію, формування ринкових пустих» грунтів, картоплі і льону, економічний розвиток Чернігівської,структур і стосунків в області лише розвалених підприємств військово- Волинської, Житомирської, Київської тарозпочинались. Валентин Васильович, промислового комплексу і конверсії, Рівненської поліських областей.хоча і віддавав перевагу державним, чорнобильської біди Чернігівська Президент України та Кабінет Міністрівпідтримував орендні, малі, комерційні і область... Нікому до цього немає ніякого схвалили план економічного розвиткуприватні підприємства. .Бо добре, як ніхто діла». поліського регіону. Уряд мав виділити
  • 97. 50% всіх необхідних коштів. Решта 1994 рік за плановими розрахунками керований колишнім Представникомнадходила б від Чернігівщини та її облдержадміністрації повинен був стати Президента, на виставках-фестиваляхпартнерів по виконанню програми переломним етапом в подоланні українського пива одержав десять золотих«Полісся». Для її здійснення Кабінет кризового стану та призупиненні спаду медалей. Особливо популярні сорти пиваМіністрів створив Координаційну раду, промисловості. План затвердили у «Губернатор», «Президент»,заступником голови якої було призначено березні, а в липні 1994 р. країна обрала «Чернігівське оригінальне». Високупредставника Чернігівської нового Президента. Ним став уродженець оцінку вони отримали на фестивалях уоблдержадміністрації Володимира с. Чайкиного Новгород-Сіверського райо- Мюнхені. До цих сортів чернігівськогоСавченка. ну Леонід Кучма. пива виявили зацікавлення бізнесмени з Мельничуківці спрацювали як Реорганізація охопила всі гілки Канади, а разом із бельгійською фірмоютреба: 40 тисяч.тон нафти, що влади. Чернігівська облдержадміністрація «Інтєр Брю» чернігівці зварили досліднудобувалися в області, залищалися на чолі із Валентином Мельничуком партію пива.чернігівцям, а також 30% газоліну за перестала існувати. Через певний час Переказують, шо пиво «Губернатор»цінами удвічі нижчими за державні. Валентин Васильович обійняв посаду названо на честь Мельничука, як споминСорок відсотків нафти з нових родовищ начальника управління у справах захисту про ті часи, коли він очолював місцевутакож залишалися на Чернігівщині. Почав прав споживачів. виконавчу владу.надходити ліс для місцевої У березні 1995 р. побачив світпромисловості. Продукція сільського перший номер історико-краєзнавчого 1994. ШАПОВАЛ ПЕТРОгосподарства використовувалась на журналу «Сіверянський літопис». Цей ДМИТРОВИЧпотреби області. На це довгоочікуваний краєзнавцямичасопис Народився 1 березня 1948 року в с.облдержадміністрація одержала дозвіл з вийшов з друку за сприянням фонду В. В. Жовтневому Коропського району. У 1967Києва. Мельничука, який складався тоді з 50 році закінчив Ніжинський технікум У планах було створення в області млн. крб. механізації сільського господарства.підприємств з промислової переробки А тим часом пивкомбінатом «Десна» Працював помічником бригадирашкіряної сировини, льону, керував інший директор. Однак він тракторної бригади в рідному селі. Того жсільськогосподарської продукції невдовзі трагічно загинув у року призваний до лав Радянської Армії.(виготовлення мясних консервів). А на автокатастрофі. Робітники підприємства Повернувся на Чернігівщину в 1969-ому.близьку перспективу – утворення вільного наполягали на поверненні В.В. Мельни- У своєму Жовтневому працював учителемекономічного району «Чернігів – Північ», чука на посаду директора. Але, окрім середньої школи. З 1972-ого – нанадання Чернігівщині статусу нього, були ще кандидатури. інженерних посадах у Городні. В 1970прикордонної області, а це – митна Довготривалі нічні вибори закінчилися році прийнятий у члени КПРС. З 1977-огополітика, спільні дії при вирішенні різних перемогою В. В. Мельничука. – голова Городнянського міськвиконкому.проблем. Чернігівський пивкомбінат «Десна», Вищу освіту здобув у Київському
  • 98. інституті народного господарства. За дбав про духовне відродження краю. одежин. Стільки звідси всього перекача-фахом – економіст. У 1981 році призначе- Перший секретар не приховував, що но, а взамін... Обділені увагою люди, так іний на посаду заступника голови в партійному керівникові цінує полишені в зародковому станіГороднянського райвиконкому. насамперед такі якості, як почуття гумору перспективні галузі народного Коли з ініціативи Генерального і послідовність у діях, уміння цінувати час господарства, провінційно безнадійні, безсекретаря ІДК КПРС Михайла Горбачова і передбачати події, мужність у визнанні належної сучасної інфраструктури рай-розпочалася перебудова і партійні органи власних помилок, уміння оточувати себе центри, безлюдні, бездітні села. Додайтевідчули гостру потребу в молодих розумними соратниками і зневажати сюди чорнобильську біду... За останніініціативних кадрах, Петра Шаповала в популізм, улесливе загравання з людьми. десятиріччя сільське населення1985 році призначили заступником Закликав до цього колег, прагнув бути скоротилося в нас удвоє. В шести сотняхзавідуючого відділом Чернігівського таким і сам. сіл не народжується жодної дитини.обкому партії. Через рік Петро Дмитрович У вересні 1991 року припинив свою Даруйте за прямоту, але смертність з– уже перший секретар Щорського діяльність Чернігівський обком Компартії моторошною методичністю перевищуєрайкому партії. З 1990-ого обійняв посаду України. І з жовтня цього ж року Петро народжуваність. За останнє десятиріччязаступника голови Чернігівської обласної Дмитрович працює першим заступником жоден з наших районів не мав природногоради, першого заступника голови начальника обласного управління приросту населення. Працездатних тут необлвиконкому. сільського господарства. З квітня 1993- набереш і половини. Майже все в полі, а На той час першим секретарем ого обіймає і посаду голови обласного на фермі особливо – на пенсіонерськихЧернігівського обкому партії був Василь комітету «Облагротехсервісу». натруджених руках. І спробуй затриматиЛісовенко – ровесник Шаповала. На Літо 1994 року – час виборів голів молодь, коли половина таких сіл без шкілпленумі ІДК Компартії України в квітні місцевих рад. За кандидата на посаду і медичних закладів, чверть – без будинків1991 року Лісовенка обрали членол голови Чернігівської обласної ради Петра культури чи клубів».Політбюро ЦК. А в Чернігівському Шаповала віддала голоси переважна Втратила Чернігівщина колишнюобкомі партії відбулися вибори нового більшість жителів Чернігівщини. У липні славу картоплярського і льонарськогопершого секретаря. Претендувало кілька 1995 року він призначений і головою краю. Збитковою галуззю сталочоловік. На альтернативній основі переміг Чернігівської облдержадміністрації. тваринництво. Свого часу на43-річний Петро Шаповал. Що відбувалося тоді на Чернігівщині, як гриби після дощу, Петро Шаповал виступав активним чернігівській землі? У статті «Які ми на народжувалися промислові підприємстваприбічником економічних перетворень на отчій землі» для журналу «Віче» (1996 – всесоюзного значення. З розпадомЧернігівщині і економічного відродження № 12) Петро Дмитрович писав: «Як була Радянського Союзу ці гіганти залишенірегіону. Неухильно тримав під контролем Чернігівщина нужденним сировинним без сотень постачальників, суміжників іліквідацію наслідків аварії на додатком і слухняним постачальником споживачів. І досі такі підприємства неЧорнобильській АЕС. Піклувався і ділом робочих рук – і досі не вилізе з тих вийшли з паралічу. Особливо важко
  • 99. дається переорієнтація підприємствам госпіталь для інвалідів Великої зокрема, високотехнологічнихколишньої «оборонки». Вітчизняної війни, діагностичний центр, виробництв; «Ще у виборчій своїй програмі, – онокологічний диспансер у Чернігові, – за умови обмеженості власнихзауважував Петро Шаповал у статті «Які пологовий будинок у Ніжині, лікарні в Го- обігових коштів і досить високих ставокми на отчій землі», – я наголошував: при- родні, Острі, Парафіївці Ічнянського кредитних ресурсів інноваційна діяльністьчина багатьох наших негараздів полягала району. Добротно відремонтований – важливе джерело фінансування науково-в тому, що в дискусіях, амбіціях і автотранспортний міст під Черніговом і технічних розробок;протистоянні розгубили ми, розтринькали споруджено новий залізничний в районі – максимальне розміщеннябагатющий і неоціненний кадровий Новгорода-Сіверського. Додайте сюди замовлень на підприємствах областіпотенціал – від організатора виробництва «свіжі» новобудови: десятки кілометрів задовольнить усі потреби бюджетноїдо майстра своєї справи в цеху чи на газомереж і доріг, газонаповнювальну сфери в продукції легкої іфермі. Коли повернемо до реального діла станцію в Мені, автоміст через Десну під деревообробної, паперово-целюлозної ірозгублених і відсторонених, відшукаємо Сосницею... місцевої промисловості, інших галузей;і навчимо нових, молодих і беручких – Життєдайними виявилися обласні – формування оптимальних умовзрушимо з місця. У це вірив. Саме з цього програми «Побут», «Самозабезпечення для діяльності субєктів малогопочинав. Сьогодні впевнено можна населення області основними продуктами підприємництва – важливий напрямоксказати: регіональна система кадрового харчування», «Розвиток виробництва економічних перетворень в областізабезпечення в області створена, діє і товарів народного споживання», (структурна перебудова економіки,приносить віддачу». «Подолання наслідків чорнобильської суттєве наповнення місцевих бюджетів, Чернігівщина має найвищі у державі катастрофи». створення додаткових робочих місць,темпи сільської газифікації. Як прибічник ринкових відносин, ефективне використання сировиннихВідроджуються призабуті технології Петро Шаповал висловлює ряд важливих ресурсів тощо).насінництва в Седнівському міркувань щодо реалізації соціально- Петро Шаповал неодноразовонаукововиробничому обєднанні економічної програми розвитку області в піддавався критиці з боку опозиції. Як«Чернігівеліткартопля». Відпрацьовані в 1997 році: голова адміністрації і політик вважає церегіоні чіткі перспективи відродження і – найважливіше завдання – нормальним явищем. В обласнійзбереження льонарства. формування, наповнення і захист державній адміністрації сформовано У 1996 році кожне третє внутрішнього ринку; політико-правову службу, яка активнопідприємство перевищило позаторішний – у нових умовах виживуть лише ті налагоджує цивілізовані взаємини міжрівень виробництва. Запрацювала підприємства, що працюють не на склад, а владними структурами і партіями, а їх велектроенергетика, хімічна, нафтохімічна на споживача; області – девять.целюлозно-паперова та інші галузі про- – економічне відродженнямисловості. Здано в експлуатацію неможливе без нарощування експорту, Петро Дмитрович – прихильник
  • 100. інформаційної насиченості. 23 газети, «Мене особисто, – підкреслює він, –засновані радами, і 15 партійних, завжди підтримує несхитна віра: землю зкомерційних, рекламних видань доступні такою гордою історією і славними тради-всім мешканцям області. Завдяки його ціями, з такими невтомними і мудримиособистому втручанню, у час фінансової людьми, з таким високим економічнимскрути не загинув і продовжує виходити потенціалом неодмінно чекає гіднежурнал «Сіверянський літопис». майбутнє. Заради цього ми прийшли. Петро Шаповал – керівник і Заради цього трудимося».громадянин – сповідує, демократичніпринципи в питаннях свободи світоглядута віросповідання. Кількість релігійнихгромад порівняно з 1991 роком зрослаудвоє. На квітень 1997 року зареєстровано435 громад 18 конфесій. З них 99відсотків – християнські. Болісно реформується в областігуманітарна сфера. Дефіцит бюджетнихкоштів не дозволяє повною міроюпідтримати фінансово інтелектуально-духовний потенціал регіону. І все ж досівкрай загострена ситуація з, виплатоюзаробітної плати освітянам, лікарям,працівникам сфери культури поступовонормалізується. Попри всі економічніскладнощі облдержадміністрація докладаєвсіх зусиль, щоб зберегти існуючу мережузакладів освіти, культури, охорониздоровя. Доверху повні турбот і клопотів дніголови Чернігівської обласної державноїадміністрації Петра Шаповала – людинистриманої, енергійної, цілеспрямованої,котра з оптимізмом дивиться в завтра.
  • 101. Джерела і література: 9. Документи Богдана Чернігів, 1996. 1. Энциклопедический словарь (Под Хмельницького. – К, 1961. ред. И. Е. Андреевского; Издатели: 10. Коваленко О. З Богданової Ф. А. Брокгауз (Лейпциг), когорти // Вітчизна. – 1979. – № 1 И. Е. Ефрон (Спб.). — Спб.: 11. Чернигову 1300 лет: Сб. Семеновская типо-литография, 1890. документов и материалов. К, 1990. 2. Настольньш знциклопедическиії 12. Кривошея В. Деякі питаннясловарь. – М., 1900. генеалогії козацько-старшинських родин 3. Большая Энциклопедия: Словарь Чернігівського полку // Сіверян,общедоступньїх сведений по всем літопис. – 1997. – № 1-2.отраслям знаний / Под ред. С. 13. Сіверянський літопис. – 1997. –Южакова. – Спб.: Просвещение, 1900 № 1-2. 4. Зотов Р. В. О Черниговских 10. Рад. енцикл. історії України. –князьях по Любецкому синодику и о 1972. – Т.3Черниговском княжестве в 11. Володарі гетьманської булави:татарское время. – Спб., 1892. Істор. порт. – К., 1994. 5. Картини церковной жизни 12. Гаєцький Ю. Сторінки зЧерниговской епархии из ІХ-вековой ея побуту Гетьманщини: Вибіристории. – К,.: Фото-лито-тип. «С. полковника // Сіверян, літопис. –В. Кульженко», 1911. 1997. – № 1-2. 6. Истор. – стат. описание Черниг. 13. М. В. Лисенко у спогадахепархии. 1874. – Кн. 5 сучасників. – К., 1958. Тезисы историко-краеведческого 14. Володарі гетьманської булави. –семинара «Чернигов и его округа в К., 1994. С. 344.IX– 15. Шафонский А. Описание XIII вв.» (15 – 18 мая 1990 г). Черниговского наместничества. –Чернигов, 1990. Чернигов, 1851. 7. Бойко М. К. Евстратов В. О. 16. Чернігівська старовина. –Нариси з історії Чернігівщини від най- Чернігів, 1992.давніших часів до наших днів. – 17. Сіверянський літопис. – 1997. –Чернігів, 1997. – Вип. І. № 1-2. 8. Очерк истории города Чернигова. 18. Коваленко О. Павло907 – 1907. Чернигов 1908. Полуботок – політик і людина. –